План

1. Пред'явлення для впізнання живих осіб.

2. Специфіка слідчого впізнання.

3. Умови і прийоми проведення слідчого експерименту.

4. Обставини, що підлягають встановленню у справах про вбивство.

5. Невідкладні слідчі дії у справах про вбивство.

6. Операція з встановлення особи невпізнаного трупа.

7. Особливості огляду трупа людини.

8. Особливості розслідування вбивств за відсутності трупа.

9. Особливості розслідування вбивств, скоєних з розтином трупа.

1. Пред'явлення для впізнання живих осіб.

Впізнання живих осіб провадиться у випадках, коли: а) особа, яка підлягає пред’явленню, не була раніше відома свiдкові, але спостерігалася ним у зв’язку зі злочинною подією; б) свідок знав раніше пред’явлену особу, але не може дати необхідних даних про неї.

Результат пред’явлення для впізнання може бути позитивним, коли впізнаючий заявляє про впізнання і вказує не тільки загальні прикмети і ознаки, а й особливі, на яких ґрунтувалося впізнання. Результат для впізнання може бути й негативним. Це може статися, коли, наприклад, з моменту спостереження пройшло багато часу; особа, яку впізнають, різко змінила свою зовнішність; впізнаючий боїться помсти; для впізнання пред’явлено іншу особу тощо.

Впізнання людей може проводитись також за голосом, особливостями мови і ходи. При пред’явленні для впізнання за голосом повинні бути створені певні умови:

а) для відтворення звукової мови (приміщення з певними акустичними даними тощо);

б) для аналізу і оцінки голосу особи, яку впізнають (для цього використовують дві суміжні кімнати з відчиненими дверима чи тонкою перегородкою між кімнатами, на відкритій місцевості користуються парканом, деревами тощо, які б не давали змоги впізнаючому бачити особу, котру впізнають);

в) всі учасники мають бути поділені на дві групи: в одній - слідчий, впізнаючий, двоє понятих, а також фахівці та інші учасники слідчої дії, в другій - особа, яка допомагає слідчому (наприклад, співробітник міліції), поняті, особа, яку впізнають, та особи, які ведуть з нею розмову;

г) зміст розмови, відтвореної під час впізнання, не повинен стосуватися розслідуваної справи, але в її тексті мають бути слова, які чув впізнаючий у момент спостереження.

Можливо впізнання за особливістю ходи, оскільки ходу характеризують довжина кроку даної людини, кут розгортання стопи, швидкість руху. Хода має бути природною, коли людина йде вільно, без напруження. Неприродна хода найчастіше пов’язана з різними аномаліями. Основними умовами проведення впізнання за особливостями ходи слід вважати такі:

а) вибір місця проведення, що забезпечує відтворення ознак ходи і можливість їх спостереження впізнаючим;

б) пред’явлення особи, яку впізнають, серед інших осіб, які мають схожі ознаки ходи;

в) особа, яку впізнають, не повинна знати про те, що за нею спостерігають;

г) впізнаючому повинно бути надано досить часу для спостереження ходи пред’явлених осіб.


2. Специфіка слідчого впізнання.

1 Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впинати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

2 Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються.

3 Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона мас впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

4.З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням.

5. При пред'явленні особи для впізнання особі, щодо якої згідно з цим Кодексом вжито заходів безпеки, відомості про особу, взяту під захист, до протоколу не вносяться і зберігаються окремо.

6. За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті.

7. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

8. При пред'явленні особи для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.

9. За правилами цієї статті може здійснюватися пред'явлення особи для впізнання за голосом або ходою, при цьому впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред'явлені для впізнання.


3. Умови і прийоми проведення слідчого експерименту.

1. Експеримент - 1) спроба, дослід, які потребують підтвердження чи спростування; 2) форма пізнання об'єктивної дійсності, один з основних методів наукового дослідження, в якому вивчення явищ відбувається в доцільно вибраних або штучно створених умовах, що забезпечують появу тих процесів, спостереження яких необхідне для встановлення закономірних зв'язків між явищами.

Слідчий експеримент - це слідча дія, що проводиться слідчим, прокурором з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань (ч.1 ст. 240 КПК України).

У криміналістичній літературі виділяють такі види слідчого експерименту:

- для встановлення можливості вчинення певних дій;

- для перевірки можливості сприймати органами чуттів явища, події, об'єкти;

- для встановлення механізму утворення слідів.

2. Цілі слідчого експерименту:

o перевірка доказової інформації;

o перевірка версій;

o висування нових версій;

o встановлення обставин, які сприяли вчиненню злочину.

3. Підготовка до слідчого експерименту складається з наступних етапів:

1) прийняття рішення про проведення слідчого експерименту;

2) визначення задач, умов та способів проведення дослідів;

3) визначення місця та часу проведення експерименту;

4) визначення кола учасників;

5) підготовка необхідних для проведення дослідів об'єктів та техніко-криміналістичних засобів;

6) складання плану слідчого експерименту.

4. Тактичні прийоми слідчого експерименту:

проведення дослідів декілька разів;

проведення дослідів за певних умов (час, погода, освітлення тощо);

проведення дослідів у декілька етапів;

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 13

Бесплатная работа

Закрыть

Криминалистика 13

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22 и (050) 297–73–76
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.