План

Робочий час і його види

Поняття і види часу відпочинку

Висновок

Список літератури

Поняття і види часу відпочинку

Час відпочинку - це встановлений законодав­ством час, протягом якого працівники звільняються від виконання своїх трудових обов'язків і який вони мо­жуть використовувати за своїм розсудом. Трудове за­конодавство України регулює різні види часу відпочин­ку для того, щоб працівники змогли відпочити і відно­вити свої фізичні та душевні сили для роботи.

Згідно із законодавством основними видами часу відпочинку є:

перерви протягом робочого дня (для відпочинку і харчування);

щоденний відпочинок (міжзмінні перерви);

щотижневі дні відпочинку (вихідні);

святкові та неробочі дні;

відпустки.

За загальними правилами працівникам повинна надаватись перерва для відпочинку та харчування три­валістю не більше двох годин (обідня перерва). Цю пе­рерву працівники можуть використовувати за своїм розсудом і навіть за межами місця роботи. Основна пе­рерва для відпочинку й харчування повинна надава­тись, як правило, через 4 години після початку роботи. Час початку й закінчення обідньої перерви встанов­люється правилами внутрішнього трудового розпо­рядку підприємства. Ці перерви в робочий час не включаються.

На тих роботах, де за умовами виробництва пе­рерву встановити неможливо, працівнику повинна надаватись інша можливість для харчування протягом робочого дня.

Спеціальними нормативними актами встановлені для деяких категорій працівників додаткові, визначеної тривалості перерви для відпочинку, які включаються в робочий час і відповідним чином оплачуються (наприк­лад, перерви для обігрівання в холодний період часу, вантажникам).

Другий вид часу відпочинку - це щоденний відпо­чинок (відпочинок між робочими днями), тобто період після закінчення робочої зміни і до її початку на нас­тупний робочий день. Тривалість щоденного відпо­чинку залежить від тривалості робочого дня та режиму роботи. Він повинен бути не менший (в два рази), ніж тривалість робочого часу в день чи зміну.

Третій вид часу відпочинку - це щотижневий відпочинок або вихідні дні. При п'ятиденному робо­чому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Тривалість щотижневого відпочинку повинна бути не менша як 42 години. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робо­чому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації та, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем.

На підприємствах, в організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'яз­ку з необхідністю обслуговування (магазини, театри, музеї тощо), вихідні дні встановлюються місцевими Радами народних депутатів.

На безперервно діючих підприємствах, в уста­новах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність без­перервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня, почергово, згідно з графіком змінності, що зат­верджений власником або уповноваженим ним орга­ном, за погодженням з профспілковим комітетом під­приємства, установи, організації.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні забороняється. Тільки у виняткових випадках, перед­бачених законодавством, і тільки з дозволу профкому дозволяється залучати до роботи у вихідні дні окремих працівників і лише за письмовим наказом власника або уповноваженого ним органу.

Четвертий вид відпочинку - святкові і неробочі дні. До них належать: 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різд­во Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1-2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 24 серпня - День Неза­лежності України; 1 день (неділя) - Пасха (Великдень); 1 день (неділя) - Трійця.

У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переносить­ся на наступний після святкового або неробочого.

У святкові дні допускається лише робота, зупи­нення якої неможливе з виробничо-технічних умов, які викликані необхідністю обслуговування населення (транспорт, зв'язок, лікарні і т. д.), а також невідкладні ремонтні та вантажно-розвантажувальні роботи.

Найтривалішим часом відпочинку є відпустка. Вона та­кож має кілька видів:

1. Щорічна — основна; додаткова за роботу із шкідливи­ми та тяжкими умовами праці; за особливий характер робо­ти; інші, передбачені чинним законодавством.

2. Додаткова у зв'язку з навчанням (для тих, хто навча­ється без відриву від виробництва).

3. Творча (надається працівникам для закінчення дисер­таційних робіт, написання підручників тощо).

4. Соціальна — у зв'язку з вагітністю та пологами; з до­гляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; працівникам, які мають дітей.

Відпустка без збереження заробітної платні надається на різні строки у випадках, передбачених Законом України «Про відпустки». Без згоди власника чи уповноваженого ним органу: ветеранам війни; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; пенсіонерам за віком; інвалідам; особам, які одружуються; працівникам у разі смерті рідних — чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачу­хи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер тощо. За згодою сторін трудового договору відпустка без збереження за­робітної плати надається до 15 календарних днів на рік і мо­же поділятися на частини, але загалом не більше 15 кален­дарних днів.

Відпустка без збереження заробітної платні (або з част­ковим її збереженням) може надаватись і в разі простою під­приємства (строк і порядок надання визначається колектив­ним договором).

Крім того, законодавством передбачається можливість на­дання інших відпусток за умови, що вони встановлюються колективним договором або трудовим договором, скажімо, за тривалий стаж роботи на підприємстві, в установі, орга­нізації.

Усі відпустки визначаються в календарних днях. При цьому святкові й неробочі дні під час визначення тривалості відпустки не враховуються і не оплачуються.

Найбільш поширеною є щорічна основна відпустка, її три­валість не повинна бути меншою від 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, визначення якого здійснюється від дня укладення трудового договору (контракту). Але з цього загального правила є винятки. Насамперед, вони сто­суються неповнолітніх (їм надається 31 календарний день), інвалідів І та II груп (30 днів), III групи (26 днів), керівних, педагогічних, науково-педагогічних працівників освіти, нау­кових працівників (56 днів) та інших категорій працівників, перелік яких установлено ст. 6 Закону України «Про від­пустки», а також іншими законодавчими актами (наприклад, Законами України «Про міліцію», «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про прокуратуру», «Про статус суд­дів», «Про статус народного депутата України», «Про дер­жавну службу», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» тощо).

Сезонним, а також тимчасовим працівникам відпустка на­дається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Скажі­мо, працівник, який має право на відпустку тривалістю 24 календарних дні, на сезонних роботах відпрацював 3 місяці, тобто 1/4 року; отримує відпустку 6 календарних днів.

Тривалість щорічної додаткової відпустки визначається колективним або трудовим договором (контрактом) в таких межах:

1) до 35 календарних днів працівникам, зайнятим на ро­ботах, що пов'язані з негативним впливом на здоров'я шкід­ливих виробничих чинників; працівникам, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуаль­ним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах, а також в умовах підви­щеного ризику для здоров'я, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

2) до 7 календарних днів працівникам з ненормованим ро­бочим днем згідно зі списками посад, робіт і професій, визна­чених колективним договором, трудовою угодою.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових від­пусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 60 календарних днів.

Дуже важливим в ознайомленні з питанням про відпуст­ку є питання її надання. Відпустка здебільшого надається за затвердженим графіком у порядку черги. Перенесення від­пустки дозволяється як виняток, із забороною не надавати відпустку повної тривалості протягом двох років поспіль.

Право на щорічну відпустку повної тривалості у перший рік роботи на підприємстві, в установі, організації настає піс­ля закінчення шести місяців неперервної роботи на цьому підприємстві (в установі, організації).

Звернімо увагу на те, що це право працівника на відпуст­ку, а не (як було раніше) обов'язок підприємства надати пра­цівникові відпустку після закінчення 11 місяців неперервної роботи. Тобто, якщо працівник не бажає йти у відпустку піс­ля закінчення шести місяців роботи в перший рік роботи і його не включено у графік відпусток, він має право піти у відпустку перегодом.

До закінчення шестимісячного терміну роботи в перший рік роботи на підприємстві, а також у наступні роки за бажанням працівника у зручний для нього час відпустка надається:

1) неповнолітнім (до 18 років);

2) інвалідам;

3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та по­логами або після них;

4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

5) іншим працівникам.

Забороняється не надавати відпустку протягом робочого року особам до 18 років і працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими та тяж­кими умовами чи з особливим характером праці.

У вирішенні питань надання відпусток чинне законодав­ство встановлює деякі обмеження. Скажімо, права на від­пустку позбавлені:

1) особи, засуджені до виправних робіт без позбавлення волі з відбуванням їх за місцем роботи на весь строк пока­рання (ст. 105 Виправно-трудового кодексу);

2) особи, яких звільняють з роботи за порушення трудо­вої дисципліни.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 13

Бесплатная работа

Закрыть

Рабочее время. Время отдыха

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.