Финансовое право 1
План
1. Місцевий бюджет, його значення і роль у соціально-економічному житті країни
2. Проблеми вдосконалення механізму стягнення плати за землю
Список використаної літератури
2. Проблеми вдосконалення механізму стягнення платиза землю
Земля є одним з найстаріших в історії об'єктом оподаткування. І хоч зараз плата за землю не має суттєвого бюджетного значення, існування цього податку зумовлено цілим рядом чинників. З фіскальної точки зору надходження від плати за землю мають стабільний характер, від цього податку майже неможливо ухилитись, оскільки неможливо сховати земельну ділянку. Крім того, вона як об'єкт оподаткування піддається чіткому обліку. З соціальної точки зору плата за землю виступає досить справедливою формою оподаткування, оскільки більше податку сплачує той, хто має більшу кількість землі і кращої якості.
З точки зору економічної ефективності вона також має деякі переваги: з одного боку — стимулює ефективне використання землі, а з другого — при встановленні диференційованих ставок залежно від регіону може сприяти більш рівномірному розміщенню продуктивних сил на території країни.
До недоліків цього податку слід віднести те, що надходження від нього є негнучкими, тобто його сума не залежить від доходів, які отримують платники. Це, в свою чергу, при збільшенні загального обсягу доходів в країні залишає бюджет без додаткових надходжень. В умовах кризового падіння виробництва цей вид податку може спричинити банкрутство платників, які переживають тяжкі часи. Крім того, його стягнення вимагає досить копіткої роботи по оцінці земельних ресурсів країни.
Плату за землю в Україні було введено з метою раціонального використання та охорони земель, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення земельного кадастру тощо. Передбачалось, що надходження плати за землю будуть використовуватись за цільовим призначенням. Але в умовах фінансової кризи плата за землю використовується лише як одна з форм поповнення загального обсягу доходів бюджету.
Об'єктом плати за землю виступає земельна ділянка, яка перебуває у власності, користуванні, в тому числі на умовах оренди. Платниками є власники землі та землекористувачі, в тому числі і орендарі.
Плата за землю стягується в двох формах: земельний податок; орендна плата.
Залежно від призначення землі розрізняють ставки, що встановлюються щодо земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. В свою чергу, ставки плати за землю несільськогосподарського призначення диференціюються для земель населених пунктів і земель промисловості, транспорту тощо за межами населених пунктів.
Щодо земель сільськогосподарського призначення, ставки встановлюються у відсотках від грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь і диференціюються для ріллі, сіножатей та пасовищ і для багаторічних насаджень.
За земельні ділянки в межах населених пунктів ставки податку із земель, грошову оцінку яких визначено, встановлюються у відсотках від грошової оцінки. Якщо грошову оцінку земельних ділянок не визначено, використовуються середні ставки (в копійках за квадратний метр) для населених пунктів, розміри яких диференціюються залежно від чисельності населення. В свою чергу, середні ставки, встановлені Верховною Радою України, також можуть диференціюватись відповідними сільськими, селищними, міськими Радами, виходячи з функціонального призначення і місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок. У населених пунктах, віднесених до курортних, встановлюються підвищуючі коефіцієнти до середніх ставок. Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками, гаражами, дачами громадян, а також надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства тощо справляється в розмірі 3% суми земельного податку. Податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25%.
Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку.
Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у п'ятикратному розмірі.
Щодо земель, розташованих поза межами населених пунктів, ставки земельного податку встановлюються:
- для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення — з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;
- для залізничного транспорту. Збройних Сил України — у розмірі 0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області та ін.
Податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, справляється у розмірі 50% в від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Від земельного податку звільняються:
- заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;
- вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно зі списком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, підприємства, об'єднання та організації товариств сліпих і глухих України, громадські організації інвалідів України та їх об'єднання;
- вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням;
- зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю.
Не справляється плата за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивне забруднених територій і хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства; за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння; за землі державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур; за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування; за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень; за землі кладовищ; за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, що належать інвалідам І і II груп, громадянам, які виховують трьох і більше дітей, та громадянам, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерам, а також іншим особам, які користуються пільгами відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, громадянам, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські Ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів.
До бюджету цей податок виробниками сільськогосподарської та рибної продукції і громадянами сплачується до 15 серпня і 15 листопада рівними частками, а всіма іншими платниками — щомісячно, до 15 числа наступного за звітним місяия.
Доцільно звернути увагу й на те, що Земельним Кодексом Украйни передбачено припинення права користування землею у разі систематичного не внесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати у строки, визначені договором оренди.
Наведене вище є основними контурами правового поля, в межах якого має здійснюватись справляння плати за землю. Здавалося б, усе прозоро й зрозуміло, проте практика обчислення та сплати цього платежу виявляє суттєві проблеми, які слід враховувати, виправляти й розв’язувати. Останнє зумовило необхідність розгляду в ДПА України цього питання і видання наказу від 9 жовтня цього року за №271 “Про стан справляння плати за землю і заходи по удосконаленню цієї роботи”, основні вимоги якого нам потрібно викласти.
Отже, перше питання — позбутися неузгодженостей у чинному законодавстві та здійснити не відкладні заходи, що сприятимуть безумовному виконанню відповідних норм законодавства. Зокрема, йдеться про залучення до оподаткування госпрозрахункових організацій охорони здоров’я, культури й освіти, проведення інвентаризації земельних ділянок (здійснена на 78%), прискорення завершення грошової оцінки земель населених пунктів (4,9%) і земель за їх межами (крім сільгоспугідь), а також встановлення меж населених пунктів. Всім органам місцевого самоврядування слід своєчасно видати документи на право власності й користування землею, переглянути договори на оренду землі (враховуючи збільшення ставок податку) з чітким визначенням її розмірів, строків сплати і відповідальності платників, а також повноти використання права диференціації ставок земельного податку в населених пунктах.
Є необхідність уточнити розбіжності між показниками земельних ділянок, які відображають у розрахунках платники податку, і даними, що їх мають землевпорядні органи (розбіжність сягає понад 1,3 млн. га). Отже, платникам спільно із землевпорядними органами слід забезпечити чітке, достовірне і повсюдне визначення розмірів використовуваних земельних ділянок, а податковим органам на цій основі домогтися повноти обліку платників, недопущення проявів ухилення від сплати земельного податку.
Друге важливе питання — зменшити наявні втрати бюджету через надання економічно необґрунтованих пільг юридичним і фізичним особам. Органи місцевого самоврядування 1999 року надали 1281 платнику — юридичній особі пільги на суму 6,1 млн. грн. та 7,9 млн. грн. платникам — фізичним особам на суму 1,2 млн. грн. Так у Луцьку Волинської області всім землекористувачам надано пільги на 3,9 млн. грн. У Києві звільнені від сплати земельного податку ринки комунальної власності, хоч вони й не збиткові.
Слід також з’ясувати доцільність і ефективність надання пільг за чинним законодавством і подати пропозиції щодо їх обмеження. Лише внаслідок перегляду пільг для спеціалізованих санаторіїв у Автономній Республіці Крим річні втрати бюджету скоротилися на 2,4 млн. грн. Обсяг таких пільг для фізичних осіб перевищує нараховану суму земельного податку на 4,9 млн. грн., або на 19,6% (нараховано 26,7 млн. грн., сума пільг — 31,1 млн. грн.).
Третє питання — посилити контроль збоку податкових органів за правильністю обчислення платниками земельного податку, забезпечити своєчасну його сплату. З огляду на це є необхідність запровадити системну практику спеціальних ґрунтовних перевірок (на викуплені будівлі й споруди, їх частини, а також у підприємствах і організаціях залізничного транспорту донараховано і стягнено 2,5 млн. грн.).
Подібні перевірки доцільно провести також на підприємствах і в організаціях, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та зв’язку, теле- і радіоцентрів, ретрансляційних телевізійних станцій, оптової і роздрібної торгівлі пально-мастильними матеріалами, юридичних і фізичних осіб, яким надано дозволи на розміщення об’єктів торгівлі й сфери побуту тощо. Одночасно слід перевірити повноту обліку платників орендної плати за землю і правильності визначення в угодах її розмірів (нині обсяг цієї плати становить 16,7 млн. грн., або 2,7% до надходжень земельного податку), сплати земельного податку за виділені земельні ділянки громадянами, які не проживають на території відповідних рад.
З іншого боку, хиби в обчисленні й сплаті податку поки що масові. У Києві, Одеській і Дніпропетровській областях, в Автономній Республіці Крим, де приділяється належна увага контролю, порушення (неправильне застосування ставок, приховування земельних ділянок від оподаткування, невчасне подання платіжних документів тощо) виявляється у кожному другому-третьому госпоргані.
За 8 місяців поточного року перевірено майже 40 тис. юридичних осіб, порушення зафіксовано у 8 (кожному п’ятому) і донараховано 19,9 млн. грн., або 2% до бюджетних призначень.
Причин цього чимало, але основна з них — недостатність заходів щодо розв’язання чинного законодавства через засоби масової інформації й безпосередньо серед платників земельного податку шляхом проведення відповідних семінарів, узагальнення найхарактерніших порушень і відкритого інформування юридичних і фізичних осіб про те, як уникнути тих чи інших похибок.
Ще одне (четверте) важливе питання у справлянні плати за землю — наявність тенденції до зростання заборгованості платників перед бюджетом. Станом на перше вересня 1999 року недоїмка становить 453 млн. грн., або 44% від річних бюджетних призначень. Це в першу чергу стосується Дніпропетровської, Донецької, Запорізької областей та Києва, де її сума становить 174 млн. грн, або майже 40 % від загальної суми недоїмки, а також тих областей, де питома вага недоїмки до річних бюджетних призначень найбільша: зокрема Черкаської — 80,6%, Сумської — 79,4% та Миколаївської — 74,9%. У тому числі недоїмки по фізичних особах становить 3,7% млн. грн., або 12,9% від нарахованої суми податку.
Необхідно враховувати, що передбачається списання заборгованості по військових формуваннях за 1997 р., а також по підприємствах військово-промислового комплексу та Міністерства оборони України. Проте органам місцевого самоврядування і їх виконавчими підрозділами в названих областях ще мало вживається заходів щодо зменшення вказаної заборгованості, навіть незважаючи на те, що ці кошти повністю мають надходити до їх місцевих бюджетів і що потреба в цих коштах значна.
Узагальнюючи наведене, слід наголосити на тому, що усунення вказаних і подібних перепон — справа усіх зацікавлених органів, а не тільки податкових і що в об’єднанні зусиль вбачається можливий успіх у наведенні державного порядку на цій важливій ділянці.
Список використаної літератури
1.Конституція (Основний Закон) України. – К., 1996.
2.Закон України “Про місцеве самоврядування” // Урядовий Кур”єр. – 1998.
3.Фінансове право: Навчальний посібник / за редакцією Л.К.Воронової Та ін. – К.: Вентурі., 1998.
4.О. А. Музика. Фінансове право: Навч. посібник. — К., Паливода А. В., 2004.
5.Василик О. Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997. – 368 с.