ПЛАН

1. Законодавство України щодо статусу іноземців

2. Особистий статут і "національність" юридичної особи

3. Загальна характеристика міжнародних перевезень

1. Законодавство України щодо статусу іноземців

Поняття особи іноземця прийнято розглядати у двох аспектах - соціальному та правовому. Дослідження та розуміння сутності правового та соціального статусу іноземців дозволяє з'ясувати їх місце та роль у суспільстві та державі як її членів і пояснює особливості їхнього правового статусу й зв'язок з громадянством іншої держави, зміст та особливості їх права на працю за чинним національним законодавством та міжнародним правом, правові засоби дотримання та забезпечення цього права.

Розглядаючи іноземця у соціальному аспекті, перш за все слід пам'ятати, що це - людина з її невід'ємними правами, свободами та обов'язками. У характеристиці соціальної сутності людини принципово важливим є розуміння її як громадянина, тобто особи, яка має певну сукупність характерних ознак - правову приналежність до тієї або іншої держави, підпадає під дію її законів, інших нормативно-правових актів і узгоджує свою поведінку з правовими установками цієї держави. Якщо говорити про соціальний статус конкретної людини або індивіда, слід зазначити, що це характеристика її позиції в певній соціальній системі координат. Через суспільний розподіл праці і внаслідок дії деяких інших причин, людина може існувати та розвиватися тільки в суспільстві, спілкуючись з іншими його членами у процесі виробництва та розподілу матеріальних благ, створення духовних цінностей. Ставши одним з багатьох членів конкретної соціальної групи, особа набуває своїх характерних рис. У той же час особа прагне виділитися з маси собі подібних з метою найповніше розкрити свою індивідуальність, досягти успіхів на певному терені та отримати суспільне визнання трудових, політичних, наукових заслуг, здобути популярність на ниві літератури, мистецтва або іншій соціальній сфері.

Розглядаючи іноземця у правовому статусі, потрібно звертати увагу на те, що правовий статус особи у суспільстві визначається, перш за все, сукупністю наданих їй та закріплених законом прав і обов'язків та необхідністю нести відповідальність за їх

порушення, а також правовим механізмом їх забезпечення та захисту. Правовий статус (положення) особистості у правовій демократичній та соціальній державі повинен:

1) відповідати міжнародно-правовим стандартам прав і свобод;

2) характеризуватися повнотою обсягу прав та свобод, тобто саме у правовому статусі особистості повинні бути присутні особисті, політичні, соціально-економічні, культурні, права;

3) передбачати рівність прав, свобод та обов'язків, адже при рівності прав та нерівності обов'язків правова рівність зникає;

4) встановлювати гарантії прав та свобод для забезпечення їх реальності, фактичного здійснення;

5) не допускати та виключати використання прав та свобод, що суперечать інтересам суспільства та держави.

Нарівні з загальним правовим статусом існують різновиди спеціального правового статусу як сукупності спеціальних, додаткових прав та обов'язків, що засновані на спеціальному законодавстві та визначають соціальний та правовий стан окремих категорій громадян.

Історично склалося два підходи щодо стандарту оцінки ставлення до іноземців: мінімальний міжнародний стандарт та стандарт національного режиму, але протягом останніх років з'явився третій підхід - стандарт прав людини. Він ґрунтується на ст. 55 та ст. 56 Статуту ООН.

Стаття 55 Статуту ООН передбачає: «З метою створення умов стабільності та добробуту, які необхідні для мирних та дружніх відносин між націями, заснованих на повазі принципу рівності прав та самовизначення народів, ООН сприяє... загальній повазі та дотриманню прав людини та основних свобод для всіх, без розрізнення за ознаками раси, статі, мови або релігії». Стаття 56 Статуту ООН передбачає: «Всі члени Організації беруть на себе зобов'язання вживати спільних та самостійних заходів у співпраці з Організацією для досягнення цілей, закріплених у статті 55». З цих тез можна зробити висновок, що всі держави-члени ООН зобов'язані додержуватися і поважати права людини та основні свободи, деякі з яких розтлумачені у самому Статуті, наприклад, ставлення до „всіх" людей „без розрізнення за ознаками раси, статі, мови або релігії" (ст. 1(3) та 55 (с)).

Головним нормативно-правовим актом, що регулює статус іноземців в Україні, є Закон України «Про правовий статус іноземців». У цьому законі закріплено основні теоретико-правові засади стосовно поняття «іноземець» з практичною проекцією на сучасні життєві та правові обставини в Україні.

Відповідно до ст. 1 даного Закону іноземцями визнаються іноземні громадяни - особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства - особи, які не належать до громадянства будь-якої держави. Іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, зазначеним та іншими законами України, а також міжнародними договорами України та є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні та вони зобов'язані поважати та дотримуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України (ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців»). Відповідно до Законів України «Про громадянство» та «Про біженців» іноземці мають право набути статус біженця або громадянство України.

Іноземці, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції України). Правами іноземців, задекларованими в Законі України «Про правовий статус іноземців» є такі права:

1. Право на інвестиційну та підприємницьку діяльність (ст. 7 Закону України «Про правовий статус іноземців»).

2. Право на трудову діяльність: іноземці мають рівні з громадянами України права та обов'язки в трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. Іноземці, які іммігрували в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування, (ст. 8 Закону України «Про правовий статус іноземців»).

3. Право на відпочинок (нарівні з громадянами України).

4. Право на охорону здоров'я (нарівні з громадянами України, якщо іноземець постійно проживає в Україні).

5. Право на соціальний захист (відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України).

6. Право на житло (відповідно до законодавства України).

7. Майнові та особисті немайнові права (можуть, відповідно до законодавства України, мати у власності будь-яке майно, успадковувати і заповідати його, а також мати особисті немайнові права)

8. Право на освіту. Іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право на освіту нарівні з громадянами України. Всі інші іноземці оплачують своє навчання, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами України.

9. Право на участь в об'єднаннях громадян. Ті іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право вступати на загальних з громадянами України підставах до легалізованих об'єднань громадян, якщо інше не передбачено законами України і якщо це передбачено статутами цих об'єднань. Проте іноземці не можуть бути членами політичних партій України.(ст. 16 Закону України «Про правовий статус іноземців»). Іноземці не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах (ст. 23 Закону України «Про правовий статус іноземців»).

10. Права у шлюбних і сімейних відносинах. Іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України. Також іноземці мають рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах (ст. 18 Закону України «Про правовий статус іноземців»).

Законодавством України іноземцям гарантуються недоторканність особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їх гідності нарівні з громадянами України. Іноземці мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їх особистих, майнових та інших прав. На іноземців не поширюється загальний військовий обов'язок, вони не проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України.

Загальний висновок щодо статусу іноземців в Україні можна сформулювати наступним чином:

1. Іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено чинним законодавством України

2. Іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

3. Винятки щодо визначення прав та свобод іноземців можуть бути передбачені лише Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 19

Бесплатная работа

Закрыть

Правоведение 2

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.