ПЛАН

1. Держава як спадкоємець

2. Колізійні норми трудового права відповідно до Закону України „Про міжнародне приватне право”

3. Матеріально-правовий метод та норми у міжнародному приватному праві

Список використаної літератури     

2. Колізійні норми трудового права відповідно до Закону України „Про міжнародне приватне право”

Одним із важливих регуляторів трудових правовідносин з іноземним елементом є колізійні норми, завданням яких є визначення питання про те, правом якої країни повинно регулюватись міжнародне трудове відношення.

Колізійні норми міжнародного трудового права мають побудову, аналогічну іншим колізійним нормам: обсяг і прив’язку. В обсязі колізійної норми фіксується вказівка на ті відносини, що регулюються даною колізійною нормою. Для колізійних норм трудового права це частіше за все питання трудового договору, направлення робітника на робоче місце в іншу державу (§ 44 Федерального закону 1978 р. Про міжнародне приватне право Австрії); загальних трудових відносин і спеціальних трудових відносин (наприклад, тих, що виникають шляхом призначення чи обрання на посаду, трудових відносин між іноземними державними органами і іноземними громадянами, трудові відносини дипломатичних представників, виконання роботи більше ніж в одній країні, виконання роботи у відрядженнях, чи у періоди довгострокового перебування за кордоном, виконання роботи на транспортних засобах, питання матеріальних і формальних умов дійсності трудового договору, наслідків його недійсності, змісту і припинення трудових відносин (§ 51 Указу 1979 р. № 13 Про міжнародне приватне право Угорщини); трудового договору при звичайному місці роботи, а також при тимчасовому виконанні завдання в іншій країні (ст. 3118 Цивільного кодексу 1991 р. Квебеку); трудових відносин (ст. 32 Закону 1965 р. Про міжнародне приватне право Польщі); трудового договору у разі звичайного виконання працівником своєї роботи, а також виконання ним роботи через характер самої діяльності більше ніж в одній країні (ст. 102 Закону 1992 р. № 105 Стосовно регулювання відносин міжнародного приватного права Румунії, ст. 67 Кодексу міжнародного приватного права 1998 р. Тунісу); загальні трудові договори, а також договори при виконанні працівником трудових обов’язків в декількох країнах (ст. 121 Федерального закону 1987 р. Про міжнародне приватне право Швейцарії).

Прив’язки колізійних норм трудового права в законодавствах різних країн також не однорідні.

Виявом одного із основних принципів міжнародного приватного права – автономії волі (lex voluntaris), слід визнати закріплення у багатьох законодавствах прив’язки до вибору сторонами права стосовно міжнародних трудових відносин.

Довгий час принцип автономії волі сприймався не однозначно у правовій доктрині при розгляді питань міжнародного трудового права. Так, деякі колізіоністи висловлювались проти застосування lex voluntaris у міжнародних трудових відносинах, пояснюючи свою позицію тим, що держава є більше зацікавленою у застосуванні до трудових відносин імперативних норм, а не такого приватного начала як автономія волі. Крім того, відмова від принципу lex voluntaris може зберегти єдність правового регулювання праці різних категорій працівників на одному підприємстві, а також захистити “слабке” становище працівника як сторони трудового відношення.

Застосування принципу lex voluntaris все ще інколи визнається спірним. Однак більшість колізіоністів висловлюються за застосування указаного принципу до трудових відносин, що виходять за межі одного правопорядку. Така позиція аргументується тим, що працівник – це не завжди слабка сторона трудового договору, а тому управлінський і висококваліфікований персонал буде тільки програвати при неможливості вибору права до трудових відносин; одночасно із застосуванням принципу lex voluntaris в законодавстві можна встановити імперативні норми по застосуванню більш сприятливого закону, спрямованого на захист працівника. Разом з тим, якщо в країні, де знаходиться підприємство, діє більш сприятливий для працівників закон – це забезпечить бажану єдність правового регулювання їх праці.

На сьогоднішній день законодавства більшості країн (особливо тих, що розглядають трудовий договір як складову цивільного права) дозволяють застосування автономії волі у трудових відносинах у сфері міжнародного приватного права. Більше того, цей принцип визнається доктриною і практикою у певних країнах основоположним, а законодавства таких країн як Великобританія, Італія, Канада, ФРН не обмежують застосування принципу автономії волі для трудових відносин у даній сфері якимось конкретним правопорядком.

У деяких інших країнах, які дозволяють застосування права, обраного сторонами трудових відносин, такий вибір певною мірою обмежується. Так, згідно законодавств Австрії і Ліхтенштейну, вибір права береться до уваги тільки тоді, коли його здійснено прямо вираженим чином (очевидно, що тут встановлюється пріоритетність письмового акту вибору права, а також знімається питання встановлення судом внутрішнього наміру сторін тощо). Згідно із законодавством Польщі, сторони можуть підкорити трудові відносини обраному ними праву, якщо воно має зв'язок з цими відносинами (отже, в законодавстві прямо узгоджується принцип автономії волі і принцип тісного зв’язку, що обмежує коло правопорядків для регулювання міжнародних трудових відносин з-поміж тих країн, які певним чином стосуються даних трудових відносин). Відповідно до законодавства Швейцарії, здійснення вибору права для регулювання трудового договору можливе лише у межах країни звичайного перебування робітника, країни місця ділового обзаведення, місця проживання чи звичайного перебування наймача. Згідно з нормами російського міжнародного приватного права, закріпленими в кодексі торгівельного мореплавства 1999 р., автономія волі проникла у сферу міжнародних трудових відносин тільки по відношенню до трудових договорів членів екіпажів суден і їх роботодавців: відносини між володільцем судна і членами екіпажу регулюються законом держави прапора судна, якщо інше не передбачено договором між володільцем судна і членами екіпажа судна, що є іноземними громадянами (ст. 416); загальне міжнародне трудове право Російської Федерації подібну можливість не передбачає.

Частіше за все у тих законодавствах, де дозволяється автономія волі у міжнародних трудових відносинах, вибір права, зроблений на основі цього принципу не повинен погіршувати становище працівників порівняно з тим правом, яке б застосовувалось без дії lex voluntaris на основі загальних колізійних норм (законодавства Австрії, Німеччини, Канади, Ліхтенштейну, Румунії). Напевне, найбільш детально правовий захист працівника в цьому аспекті здійснено за законодавством Квебеку. Так, згідно зі ст. 3118 Цивільного кодексу 1991 р., вказівка сторонами на право, для застосування до трудового договору, не тягне позбавлення працівника захисту, на який він управнений згідно з імперативними нормами права країни, де працівник звичайно здійснює свою роботу, навіть якщо він тимчасово виконує завдання в іншій країні, чи, якщо працівник звичайно не виконує роботу в якій-небудь одній країні, - згідно з імперативними нормами права країни, де його роботодавець доміцільований чи має місце свого ділового обзаведення.

Таким чином, у міжнародному трудовому праві особливо важливим регулятором є імперативні норми, що покликані захищати інтереси працівника незважаючи на норми обраного сторонами правопорядку. До їх кола включають, зокрема, ті, що спрямовані на захист найманих працівників від звільнення, захист прав вагітних жінок і матерів, визначають тривалість строків розірвання трудового договору і т.п., що є більш сприятливими для працівника у порівнянні з нормами правопорядку, обраного сторонами трудових відносин (принцип співставлення правових режимів з точки зору їх сприяння найманим працівникам).

Іншою важливою колізійною прив’язкою, яку часто називають основною, є прив’язка до закону місця роботи – lex loci laboris, що закріплена у законодавствах таких країн як Австрія, Німеччина, Угорщина, Румунія, Канада, Ліхтенштейн, Туніс, Чехія, Швейцарія. Частіше за все вона застосовується, якщо сторони не здійснили вибір права. Цю прив’язку інколи у доктрині і законодавстві також називають прив’язкою до: права країни місця звичайного виконання працівником своєї трудової діяльності; закону країни місця знаходження підприємства, де працює особа; закону місця виконання роботи; закону країни, в якій працівник звичайно виконує свої трудові обов’язки; закону країни, в якій робітник звичайно виконує роботу; права країни звичайного виконання роботи за договором; закону країни, в якій (повністю або переважно) виконується робота; права місця здійснення трудової функції.

Теоретичним обґрунтуванням застосування такої прив’язки є: 1) дана колізійна прив’язка стосується більшості відносин, що регулюються трудовим правом, зокрема індивідуальних і колективних відносин; 2) праця виконує свої економічні і інші функції головним чином в країні, де вона здійснюється; 3) зазвичай саме на місці роботи працівник інтегрується у трудовий колектив, і звернення до закону цього місця дозволяє, з одного боку, створити рівні умови праці для всіх працівників одного підприємства, а з іншого – забезпечити цілісну і послідовну систему правового регулювання, враховуючи дію імперативних правил праці у даному місці; 4) місце роботи часто є також і місцем судового розгляду конфліктів; 5) сторони трудового договору краще ознайомлені з чинним правом місця роботи; 6) для застосування даної прив’язки має значення також те, що в цьому місці виконується трудовий договір.

Прив’язка до lex loci laboris у певних країнах не застосовується, замість чого встановлюються прив’язки до особистого закону сторін (громадянства, місцезнаходження, доміцілію), місця підприємницької діяльності наймача і інші колізійні начала.

Досить часто мають місце ситуації, коли за наведеними загальними формулами прикріплення місце виконання роботи через особливості конкретних відносин встановити не так просто (у випадках відряджень, виконання роботи у декількох країнах, виконання роботи на суднах водного і повітряного транспорту, на фіксованих морських установках по видобутку корисних копалин). Для цього у законодавствах досить часто фіксуються так звані спеціальні колізійні норми із власними колізійними прив’язками. Так, прив’язка до закону прапора – lex banderae (lex flagi) застосовується для регламентації праці особи на водному чи повітряному транспорті і відсилає до закону країни реєстрації транспортного засобу або до держави, під прапором чи опізнавальним знаком якої пересувається даний транспортний засіб (Угорщина, Чехія, Фінляндія). Так, у відповідності з § 16 Закону про міжнародне приватне право Чехії, трудові відносини на річному і повітряному транспорті регулюються правом місця реєстрації, а на морському транспорті – правом держави, під прапором якої транспортний засіб використовується. Хоча у деяких країнах, (наприклад, у Німеччині), для регулювання праці на повітряному і морському транспорті спеціальних колізійних норм не передбачено, а прив’язки до lex banderae і права країни місцезнаходження наймача є спірними у доктрині.

Прив’язка до lex delegationis застосовується по відношенню до працівників, яких направлено на роботу в закордонні відрядження, і означає застосування права країни місцезнаходження установи чи організації, яка направила працівника для виконання певних завдань за кордон. Прив’язка до особистого закону наймача частіше за все застосовується у разі виконання роботи у декількох країнах (Австрія, Угорщина, Німеччина, Ліхтенштейн, Румунія). Так, у відповідності з ч. 2 ст. 48 Закону 1996 Про міжнародне приватне право Ліхтенштейну, якщо працівник виконує свою роботу більше ніж в одній країні чи якщо він не має постійного місця роботи, то є визначальним право тієї країни, у якій роботодавець має своє звичайне місцезнаходження (своє обзаведення).

У тому разі, якщо за допомогою подібних колізійних прив’язок не вдається відшукати статут трудових відносин, деякі законодавства пропонують звертатись до застосування принципу найбільш тісного зв’язку (Німеччина, Румунія, Туніс). Так, згідно ч. 2 ст. 67 Кодексу міжнародного приватного права Тунісу, якщо працівник виконує свою роботу в декількох державах, трудовий договір регулюється сукупністю законів держави обзаведення роботодавця, якщо тільки із всіх обставин справи не випливає, що трудовий договір має більш тісні зв'язки із іншою державою. Норма про тісний зв’язок застосовується у виключних випадках, коли із сукупності обставин випливає, що трудовий договір чи трудове відношення має суттєво більш тісний зв’язок з іншою державою і, як наслідок цього, явно переважає над принципом основної прив’язки.

Спірним у доктрині є питання про застосування колізійної прив’язки по відношенню до формальних умов трудового контракту. Так, деякі колізіоністи, а також практика і законодавства вирішують колізійні питання формальних умов трудових контрактів на користь прив’язки locus regit actum, тобто закону місця вчинення акта. Однак є і інша точка зору, яка основана на тому, що для формальних умов трудових контрактів слід застосовувати право, яке застосовується для регулювання його змісту.

По відношенню до трудової право- і дієздатності сучасні законодавства в основному не встановлюють будь-яких спеціальних колізійних норм, поширюючи на ці питання загальні цивільно-правові начала і загальні колізійні норми міжнародного приватного права (закон громадянства і місця проживання для фізичних осіб, а також закон інкорпорації для юридичних осіб). Така позиція відповідає у тому числі і вітчизняній доктрині.

На основі наведених (та інших) колізійних норм встановлюється статут міжнародних трудових відносин. Він визначається як сукупність всіх трудових відносин: їх виникнення, здійснення, припинення.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 13

Бесплатная работа

Закрыть

Международное частное право 2

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.