Сущность, задачи и полномочия прокурора в гражданском процессе Украины
ЗМІСТ
ВСТУП... 3
РОЗДІЛ І. Представництво прокурора як реалізація принципу публічності в цивільному процесі.. 7
1.1. Поняття представництва прокурора в цивільному процесі (історико-теоретичний аспект).. 7
1.2. Завдання представництва прокурора в цивільному процесі.. 16
1.3. Форми представництва прокурора в цивільному процесі.. 20
РОЗДІЛ ІІ. Правосуб'єктність прокурора у судах першої інстанції. 38
2.1. Звернення прокурора до суду першої інстанції з метою підтримання позову і надання висновків у справі 38
2.2. Вступ прокурора у цивільний процес з метою підтримання позову й подання висновків у справі.. 52
РОЗДІЛ ІІІ. Процесуальний статус прокурора при перегляді й виконанні судових рішень у цивільних справах.. 61
3.1. Участь прокурора у провадженні цивільних справ апеляційною інстанцією. 61
3.2. Участь прокурора у провадженні цивільних справ касаційною інстанцією. 83
3.3. Участь прокурора у провадженні цивільних справ у зв'язку з винятковими й нововиявленими обставинами.. 91
3.4. Роль та перспективи діяльності прокуратури у формуванні демакратичної держави.. 101
ВИСНОВКИ... 109
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ... 114
ВСТУП
Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності, розбудова демократичної правової держави викликали необхідність реформувати цивільно-процесуальне законодавство як у цілому, так і окремі його інститути.
Прийнята у 1996 р. Конституція України передбачає одну з основних функцій прокуратури України - представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом (п. 2 ст. 121). Для практичної реалізації цієї норми Основного Закону 21 червня 2001 р. Верховна Рада України прийняла законодавчі акти, якими не тільки внесено відповідні зміни до цивільного процесуального законодавства, а 12 липня 2001 р. - і до Закону України «Про прокуратуру», а й докорінно переглянуто роль прокурора в цивільному судочинстві.
Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. (далі - ЦПК) повніше відбиває ці новелізації (статті 45 і 46). До новел варто віднести гарантоване ч. 4 ст. 46 ЦПК право прокурора, який не брав участі у справі, ознайомлюватися з матеріалами справи в суді з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги або заяви про перегляд рішення у зв'язку з винятковими або нововиявленими обставинами. Цим Кодексом закріплено право прокурора здійснювати в установленому законом порядку представництво інтересів громадянина або держави на будь-якій стадії цивільного процесу (ч. 2 ст. 45). Запровадження інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді поставило низку проблем процесуального характеру, особливо щодо юридичної природи цього представництва, оскільки деякі науковці вважають, що положення (становище) прокурора в цивільному процесі і представника у справі нічим не відрізняються, інші ж стверджують, що представництво прокурором «чужих» інтересів у суді є одним з його видів у цивільному процесі. Актуальність вивчення проблем участі прокурора в цивільному судочинстві зумовлено насамперед дискусією про майбутнє прокуратури, її роль у цивільній юрисдикції, форми й методи реалізації прокурором представницьких повноважень, допустимість його участі в цивільному процесі в межах вимог правової держави та процесуального статусу, передбаченого Конституцією України й чинним законодавством.
Питання представництва прокурора як реалізація принципу публічності в цивільному процесі, було й залишається предметом дискусійного обговорення як правників радянської доби, так і сучасних. Проте в Україні спеціальної літератури щодо представництва прокурора в цивільному судочинстві немає. Ця проблема до цього часу не було предметом ні дисертаційних, ні монографічних досліджень, хоча деякі його теоретичні та практичні аспекти розглядалися такими вченими, як К. Гусаров, М. Косюта, М. Мичко, М. Руденко, М. Якимчук та ін. Однак праці цих та інших авторів, що стосуються участі прокурора в цивільному процесі, були виконані в інших умовах - до становлення України як самостійної, незалежної держави з новим соціально-економічним устроєм і правовою системою, до прийняття Конституції України 1996 р. та численних концептуальних змін у законодавстві, яке регламентує цивільний процес. Ця прогалина існує й зараз, після проведення у 2001 р. так званої малої судової реформи. А в існуючих працях з об'єктивних причин не враховані ті кардинальні політичні, соціально-економічні та правові перетворення, що відбулися за цей час.
У складному і тривалому процесі формування в Україні правової держави у зв'язку з прийняттям нового ЦПК необхідно переосмислити результати опублікованих раніше праць із проблем діяльності прокурора в цивільному судочинстві, визначити зміни й новели, запроваджені у вітчизняне цивільно-процесуальне законодавство сьогодення, дати їм науково обґрунтований аналіз і відповідну правову оцінку. Усе це й зумовлює своєчасність даної дипломної роботи, її значення для студентів, аспірантів, викладачів юридичних вузів та практичних працівників.
Мета дипломної роботи. На підставі чинного цивільного процесуального законодавства і практики його застосування розглянути актуальні питання здійснення прокурором у суді представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Завдання дипломної роботи:
- у розділі І проаналізовано сутність представництва прокурора як реалізація принципу публічності в цивільному процесі з урахуванням викладених у юридичній літературі поглядів. На підставі проведеного аналізу нормативного регулювання визначено природу цієї прокурорської діяльності, її характерні ознаки та процесуальні форми;
- у розділі ІІ з'ясовано правосуб'єктність прокурора в судах першої інстанції, її зміст та обсяг. Головним зазначається звернення прокурора до суду першої інстанції із заявою на захист прав, свобод та інтересів громадянина, державних або суспільних інтересів, а також вступ прокурора в цивільний процес з метою підтримання пред'явленого позову й подання висновків у справі;
- у розділі ІІІ висвітлено закономірності процесуального статусу прокурора при перегляді судових рішень, зокрема, в апеляційному та касаційному провадженнях, і розглянуто роль та перспективи діяльності прокуратури у формуванні демократичної держави.
Об’єкт – діяльність прокурора по представництву інтересів громадян і держави в суді.
Предмет – сутність, завдання та повноваження прокурора у цивільному процесі України з врахуванням вимог нового Цивільного процесуального кодексу України.
Практичне значення дипломної роботи. Дана дипломна робота допоможе зростанню правосвідомості студентів вищих юридичних навчальних закладів, які мають намір пов'язати свою діяльність передусім зі службою в органах прокуратури. Окрім того, вона розрахована на поглиблення теоретичної підготовки слухачів Інституту підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури, а також Академії суддів України та її філій.
Робота може бути корисною прокурорам, суддям, адвокатам на місцях у процесі самопідготовки, а також фахівцям органів державної влади, органів місцевого самоврядування, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, фізичним та юридичним особам, які поряд із прокурором можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, державних або суспільних інтересів і брати участь у цих справах.