Зміст

Вступ 

Розділ 1. Основні характеристики та особливості політичної системи України 

Розділ 2. Розвиток політичної системи в Україні 

Розділ 3. Конституційні зміни в Україні 2010-2011 року: їх політична зумовленість і наслідки 

Розділ 4. Політична корупція в Україні: сутність, чинники та засоби протидії 

Висновки 

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність дослідження. Політична система суспільства в сучасній Україні відіграє важливу роль в обґрунтованому визначенні мети, завдань, шляхів подальшого розвитку всього суспільства та розробці конкретних актуальних програм його діяльності. Вона відображає багатоманітні інтереси соціальних груп, які безпосередньо або через свої організації та рухи здійснюють певний тиск на політичну владу. У випадку відповідного визнання ці інтереси реалізуються за допомогою політико-управлінських структур через політичний процес, через прийняття та здійснення політичних рішень.

Отже, значення політичної системи суспільства полягає в тому, що саме в ній на основі зіткнення та узгодження волі різноманітних суспільних сил приймаються рішення, що мають владний характер та здатні впливати на всі без винятку сфери життєдіяльності суспільства.

Політична система суспільства є необхідним механізмом, завдяки якому тільки й може здійснюватися повновладдя, суверенітет народу. Часто в реальній політичній практиці функція народного представництва присвоювалась і присвоюється окремими політичними групами і лідерами, партіями і рухами. Таким чином влада відчужується від тих, кому вона має належати за законом.

Формування політичної системи демократичного характеру в нашій країні потребує не тільки пізнання відповідних інститутів, відносин і норм, завдяки яким здійснюється та забезпечується демократичне управління, що має надзвичайно важливе теоретичне й практичне значення, а й безпосередню політичну участь громадян, громадських організацій і політичних партій у суспільних справах.

З огляду на важливість функцій політичної системи, сучасні фахівці і громадяни мають знати, що таке політична система суспільства, як вона функціонує і в який спосіб модернізується в демократичному суспільстві, якими є її зовнішні атрибути та скриті механізми, які реальні чинники впливають на її динаміку і функціональну дієздатність.

Політична система будь-якої держави є індикатором організації та методів діяльності влади. Це поняття об’єднує в собі весь спектр взаємодії інститутів влади та громадян.

Вагомий внесок у розробку даної проблеми внесли такі вчені М. Мельник, В. Стретович, С. Міщенко, В. Коваль, Р. Шлапак, О.Хмара та ін.

Об’єкт дослідження – сутнісні ознаки та функціональні характеристики політичної системи держави.

Предмет дослідження тенденції розвитку політичної системи в сучасній Україні, її особливостей, труднощів та протиріч.

Мета курсової роботиполягає в тому, щоб на основі широкої джерельної бази висвітлити суть, напрями та основні тенденції розвитку політичної системи України в сучасних умовах.

Виходячи з мети, завданнями курсової роботи є:

- розглянути основні характеристики та особливості політичної системи України

- дослідити розвиток політичної системи в Україні

- визначити Конституційні зміни в Україні 2010-2011 року: їх політичну зумовленість і наслідки

- описати сутність, чинники та засоби протидії політичної корупції в Україні.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, основної частини, висновків та списку використаної літератури.


Розділ 1. Основні характеристики та особливості політичної системи України

Сучасну політичну систему України можна назвати пострадянською. Вона характеризується поступовим переходом від командної до соціо-примирливої системи, поєднуючи в собі ознаки кожної з них. З одного боку маємо сильно розвинену державну бюрократію, відсутність дієвого громадського контролю за владою, слабкість громадянського суспільства, “зрощення” влади і бізнесу тощо.

З іншого – існує демократичний виборчий процес, розвивається багатопартійність, створюються умови для розвитку сучасної правової держави, формуються змагальні відносини між владою та опозицією і т.ін.

16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

Декларація:

– стверджувала сучасну назву держави – Україна;

– вводила до офіційного легітимного обігу категорії “національна держава”;

– підкреслювала приналежність до українського народу – єдиного джерела державної влади – громадян усіх національностей;

– констатувала верховенство Конституції та законів республіки на своїй території;

– розмежовувала владу на законодавчу, виконавчу та судову;

– гарантувала громадянам рівність перед законом, права та свободи, передбачені як Конституцією УРСР, так і нормами міжнародного права;

– територіальне верховенство та недоторканість кордонів;

– економічну самостійність і захист усіх форм власності;

– економічну безпеку та національно-культурне відродження українського народу.

Проголошуючи свій намір стати в майбутньому нейтральною державою, Україна заявила про своє право на власні збройні сили, внутрішні війська й органи державної безпеки, безпосередні та рівноправні відносини з іншими учасниками – суб’єктами міжнародного права, визнавала пріоритети загальнолюдських цінностей, норм міжнародного права над внутрішнім правовим полем. [11, с. 145]

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України. Реалізуючи положення Декларації про державний суверенітет, Верховна Рада урочисто проголосила незалежність України та створення самостійної Української держави.

В одному пункті Акт проголошення незалежності України повторював положення Декларації про неподільність і недоторканість території України, натомість в іншому – фіксував суттєві зрушення: Декларація стверджувала лише верховенство Конституції і законів УРСР на своїй території, а Акт наголошував, що на території України мають чинність виключно Конституція та закони України.

Перший всеукраїнський референдум, що відбувся 1 грудня 1991 р., підтвердив легітимність і надав найвищої юридичної сили прийнятому паламентом Акту проголошення незалежності України. Цей референдум довів реальну спроможність українського народу самостійно вирішувати найважливіші питання суспільного та державного життя.

28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла Конституцію України. Вона є ключовим політико-правовим документом довгострокової дії, фундаментом не лише сучасних, а й майбутніх перетворень у суспільстві, основою його консолідації.

Законом України від 8 грудня 2004р. до Конституції були внесені зміни, проте у 2010 році рішенням Конституційного суду їх було визнано такими, що ухвалені з порушенням процедури. У зв’язку з цим відновила свою чинність Конституція в редакції 1996 року. [14, с. 151]

Українське суспільство будує власну суверенну, назалежну, демократичну, соціальну, правову державу, в якій права людини визнаються найвищою соціальною цінністю.

Форма державного правління. Україна є республікою, а саме – президентсько-парламентською республікою. Насамперед, на це вказує механізм формування уряду. Відповідно до Конституції Кабінет міністрів формується Президентом. При цьому для призначення керівника Уряду – Прем’єр-міністра – Главі держави необхідна згода парламенту. За згодою Верховної Ради Президент призначає також Генерального прокурора, Голову Фонду державного майна, Голову антимонопольного комітету та Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення. Крім того, Президент і Верховна Рада призначають по половині складу Ради Національного банку та Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення.

Верховна Рада може прийняти резолюцію недовіри Кабінету міністрів більшістю від свого конституційного складу. В свою чергу Президент має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд парламенту. [15, с. 220]

Також Глава держави має право достроково припинити повноваження Верховної Ради за умови, якщо впродовж 30 днів чергової сесії пленарні засідання парламенту не розпочалися.

Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом і Верховною Радою, підконтрольний і підзвітний парламенту.

Ці та інші повноваження державних органів складають основусистеми стримувань і противаг в політичній системі сучасної України.

Форма державного устрою. Україна є унітарною державою (проте з елементом федералізму у вигляді Автономної республіки Крим).

Систему її адміністративно-територіального устрою складають: Автономна Республіка Крим (АРК), області, райони, міста, райони в містах, селища й села. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України. [4, с. 185]

Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, що належать до її відання. АРК має власну Конституцію, яку приймає Верховна Рада АРК та затверджує Верховна Рада України.

Нормативно-правові акти Верховної Ради АРК та рішення Ради Міністрів АРК не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Політичний режим України залишається змішаним, а сааме посттоталітарним – перехідним від тоталітарного до демократичного.

Головними проблемами, які суттєво стримують процес демократизації політичного режиму, зумовлюють низьку ефективність гілок влади та вимагають якнайшвидшого вирішення є такі:

1. Відсутність чіткого конституційного розмежування повноважень гілок влади та вищих владних інститутів. Насамперед це стосується порядку формування та припинення діяльності парламентської коаліції, підстав припинення повноважень Кабінету Міністрів, процедури здійснення деяких кадрових призначень тощо.

Недостатність законодавчого врегулювання зазначених питань, особливо тих, що зачіпають інтереси різних владних інститутів, створює постійну політичну напругу та можливість зловживання владними повноваженнями з боку окремих органів влади та посадових осіб.

2. Політизація конституційного процесу.Йдеться про те, що політична реформа або внесення змін до Конституції різними політичними суб’єктами сприймаються переважно крізь призму власних, переважно короткострокових політичних інтересів, та залежно від їх нинішнього статусу (перебування у владі або опозиції). Така ситуація унеможливлює стратегічне планування суспільного розвитку, зокрема розробку й впровадження такої моделі політичної системи, яка б найкраще відповідала національним інтересам України на довгострокову перспективу.

3. Неспроможність судової гілки влади відігравати роль неупередженого арбітра у конфліктах між іншими гілками влади.Об’єктивними причинами цього є незавершеність судової реформи в країні, відсутність реальної незалежності судової влади від інших її гілок. Політичні сили часто розглядають судові інститути як засіб вирішення політичних спорів всупереч принципам верховенства права та неупередженості судочинства.

4. Високий рівень патерналізму.Держава продовжує надмірно втручатися в усі сфери суспільного життя, намагаючись регулювати не лише соціально-економічні відносини, а й розвиток елементів громадянського суспільства. Це призводить до обмеження участі громадян в управлінні державою, а відтак до послаблення суспільної довіри до влади.

5. Відсутність єдиного розуміння політичними силами змісту національних інтересів України та спільного бачення шляхів їх втілення.На жаль, ідеологія державотворення часто підміняється кон’юнктурними політичними гаслами, що неспроможні спродукувати національну ідею та консолідувати країну. [8]

З огляду на це, перспективи розвитку політичної системи України полягають у подальшому вдосконаленні усіх її елементів, зокрема шляхом реалізації нового етапу конституційної реформи.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 35

Бесплатная работа

Закрыть

Основные тенденции развития политической системы современной Украины

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.