Методичні проблеми вивчення стилю письменника

У старших класах ряд монографічних тем завершується вивченням інди­відуального стилю письменника. “Життєва правда у витворі мистецтва не існує поза індивідуальним баченням світу, властивим кожному справжньо­му художнику”. А тому не можна глибоко осмислити твори письменника поза усвідомленням його творчої індивідуальності. Неповторно звучать вірші П.Тичини і М.Рильського, А.Малишка і В.Сосюри. Не подібні манерою ху­дожнього зображення драматичні полотна М.Куліша та І.Кочерги, прозові твори А.Головка, Ю.Яновського, О.Довженка, М.Стельмаха, О.Гончара, та ін. У кожного з них є свої улюблені композиційні прийоми створення ху­дожніх образів, свій спосіб організації словесного матеріалу, поетичний ритм, відповідний тон розповіді, улюблені поетичні жанри. “...Одного поета цікав­лять найбільше обриси характерів; другого — впливи суспільних відносин і життєвих зіткнень на характери; третього — зв’язок почуттів з діями; четвер­того — аналіз пристрастей...”.* Коротко кажучи, у кожного письменника свій «почерк».

Так, у багатьох творах українських письменників є пейзажі. Але у кожного митця вони набувають своєрідного, неповторного забарвлення. Наприклад, у І.Нечуя-Левицького в описах, що є невід’ємним елементом кожного його твору, на першому місці виступають зорові деталі. Не випад­ково І.Франко називав письменника артистом зору. І.Нечуй-Левицький умів з незвичайною точністю передати багатобарвну гаму кольорів. Його пейзажі відзначаються яскравістю фарб, широтою художнього зображення. Для твор­чої манери І.Нечуя-Левицького не є характерним той психологізм, яким прой­няті пейзажі М.Коцюбинського, переважно лаконічні й змальовані через призму сприймання героїв, що допомагає розкрити їх внутрішній світ.

М.Коцюбинський був одним з тих рідкісних талантів, які надзвичайно тонко відчували художнє слово. Його психологічна манера освоєння дійсності породила своєрідність художніх особливостей творчості — психологізм обра­зів, широке вживання невласне прямої мови, звернення до внутрішніх моноло­гів, через які передаються думки і настрої героїв, тощо. Для М.Коцюбин­ського характерний лаконізм викладу, експресивність мови, яскравість мис­тецьких барв, ліричне сприймання світу, повного соціальних суперечностей, життєвих контрастів, динамізм у змалюванні явищ природи, оптимістичний пафос звучання творів, ювелірна досконалість художньої форми та художньої деталі.

Змалювання одного і того ж явища, об’єкта набуває у кожного письмен­ника своїх неповторних особливостей. Весна, наприклад, чарувала своєю красою багатьох письменників, художників, та кожен майстер художнього слова чи пензля по-своєму змалював її красу. У П.Грабовського весна — контрастний фон до нестерпного життя трудового народу. Поет утверджує думку: весна не несе людям щастя:

Скрізь панує згуба, — Люд у заперті.

У Лесі Українки образ весни часто використовується, щоб протиставити цвітіння природи важкій недузі. П.Тичина порівнює весну, як найкращу пору року, з юністю людини. Весна в уяві В.Сосюри — це розквіт, буяння природи.

Своєрідність бачення письменником світу може виявлятися в усьому — характері тематики, системі ідейно-художніх образів. Навіть у творах, де змальовуються одні і ті ж історичні постаті й факти, може бути різний підхід до них, різний кут зору на життєві явища, який визначає групування матері­алу, засоби типізації тощо. Тематична спільність аж ніяк не виключає творчої своєрідності художнього зображення митця.

Зрозуміло, що навіть у старших класах не ставиться завдання схаракте­ризувати всі тонкощі стилю письменника. Діти повинні усвідомити лише найхарактерніші особливості його творчого почерку.

Невміння учнів виявити найголовніші риси творчої індивідуальності пись­менника значною мірою пояснюється тим, що в процесі аналізу творів на уро­ках літератури часто порушується принцип єдності змісту і форми. Зверта­ється увага лише на ідеї, соціальні та моральні проблеми, поставлені письмен­ником. Форми вираження цих ідей, своєрідність художнього бачення митцем світу або залишаються поза увагою учнів, або відсуваються на задній план.

Індивідуальний стиль письменника аж ніяк не зводиться до своєрідності мови його творів. Стиль письменника включає в себе і сукупність найголов­ніших ідейно-тематичних особливостей творчості.

Не слід розглядати творчу індивідуальність письменника, як щось застиг­ле, незмінне, раз і назавжди дане. Так, рання творчість М.Коцюбинського помітно нагадує почерк попередників, зокрема Панаса Мирного, І.Нечуя- Левицького. Письменник ще тяжіє до статичних описів, характерними є риси побутовізму, етнографізму у змалюванні життєвих явищ, і лише поступово визрівав власний поетичний голос, яскравіше виявлялась ідейно-художня до­мінанта творчості. А тому, розкриваючи особливості манери митця, необхід­но показати, як зростав його талант, змінювалися погляди на життя, літера­туру, способи відображення дійсності.

Творча манера митця безпосередньо реалізується у різних жанрах. Гово­рити про стильову означеність творчості письменника можна лише з ураху­ванням стильових особливостей його окремих творів. Якими не схожими стилістично є вірші Лесі Українки, її проза й драматургія! Дослідники твор­чості поетеси іноді називають драму-феєрію «Лісова пісня» заквітчаним островом серед її спадщини.

Та найчастіше, хоч твори митця і різні за тематикою, за формою худож­нього вираження, вони мають і щось спільне. Це й не дивно, оскільки вийшли з-під пера однієї і тієї ж індивідуальності, і ми легко пізнаємо, кому вони належать на основі багатьох типових особливостей. Як і почерк людини, так і індивідуальний стиль письменника, глибоко своєрідне явище.

Індивідуальне, неповторне у творчості письменників може бути зрозумі­лим учням лише тоді, коли розглядатиметься у тісному взаємозв’язку з розвит­ком тих загальних закономірностей, які були характерними для літератури в певний історичний період і впливали на художнє осмислення явищ дійсності. Своєрідність письменника як митця може бути усвідомлена тільки на ґрунті розкриття літературних традицій, тих загальних тенденцій розвитку літерату­ри, які певного мірою визначають особливості його художньої манери. “... така особа, — зазначав І.Франко, — хоч би й найгеніальніша, не може цілкови­то отрястись з традиції, серед котрої виросла і виховалась, так, як не може вискочити зі своєї власної шкіри. Значить, творячи діло поетичне, і такий поет мусить послугуватись елементами традиційними, обертатися в традиційних формах: він постарається тільки дати тим елементам якнайбільше своєї індивідуальної окраски, розширити ті форми, поглибити ті мотиви, поглянути на них з іншого боку, ніж досі...”.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 11

Бесплатная работа

Закрыть

Методические проблемы изучения стиля писателя

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.