Исследование биографии писателя на уроках литературы в школе
План
Принципи вивчення біографії
Джерела вивчення біографії
Форми і методи вивчення біографії
Список літератури
Принципи вивчення біографії
Вивчення життєвого і творчого шляху письменника — важлива ланка у системі викладання літератури в школі. Насамперед це пояснюється тим. що життя та діяльність визначного майстра слова є найкращим коментарем до його творів.
Часто й самі письменники вказували на нерозривний зв’язок творчості, з обставинами свого життя. “Про свої новели скажу тільки одно, — писав І.Франко, — що майже всі вони показують дійсних людей, котрих я колись знав, дійсні факти, на котрі я дивився, або про котрі чув від свідків, малюючи крайобрази тих закутків нашого краю, котрі я, як то кажуть, переміряв власними ногами. В такім розумінні, — всі вони частки моєї автобіографії.”
Отже, вивчення життєвого шляху письменника повинне бути своєрідною психологічною та естетичною підготовкою учнів до розгляду його творчості. І не тільки підготовкою. Біографія великої людини — незвичайне явище. Справді, скільки повчальних фактів, гідних наслідування, можна почерпнути з життя видатних митців на уроках літератури.
Прогресивний письменник — голос нації, виразник її політичних ідеалів, совість епохи. Його життя — це приклад служіння народу. Українські письменники піднімали свій голос протесту проти нищення української культури, її святинь, боронили рідну мову, здійснювали велику організаторську роботу.
Пізнати життя митця — це значить пройнятися настроями епохи, в яку він жив і творив, зрозуміти політичні ідеали того часу, боротьбу ідей, психологію поколінь.
На матеріалах життєвого шляху письменника можна формувати у молодого покоління кращі моральні якості — любов до праці, рідного краю, свого народу, чесність, принциповість, високу ідейність. Ще в 1891 році визначний методист В.Острогорський, автор книжки «Двадцять біографій взірцевих російських письменників», адресованої молоді, зазначав, що ознайомлення з життям відомих митців допоможе підростаючому поколінню самовдосконалюватися, стимулюватиме його творчі сили, облагороджуватиме його.
Програмою з української літератури для середньої школи передбачено різний ступінь повноти біографічного матеріалу, який вивчається на уроках: в одних випадках — короткі відомості про письменника, в інших — огляд основних етапів його життя і творчості чи глибоке вивчення життєвого і творчого шляху.
У п’ятих-шостих класах не вимагається спеціального вивчення біографії письменника, однак, природно, вчитель не може обійтися без розповіді хоча б про якийсь епізод з його життя, розглядаючи згодом художній твір. Програма передбачає певне ознайомлення учнів з життям найвидатніших письменників уже з шостого класу.
У підручниках з літератури для старших класів біографія письменника найчастіше подається окремим розділом. Якщо учні знайомляться лише з короткими відомостями про життя митця, біографічні дані можуть вплітатися у ті розділи, де характеризується його творчість.
У середніх класах, на відміну під старших, життя і діяльність художника слова не розглядаються на фоні літературного процесу. Основне завдання, яке ставиться тут під час вивчення біографії письменника, — зацікавити учнів його особою, підготувати їх до сприймання твору, на матеріалі життя автора формувати у дітей високі моральні якості.
Біографію митця не можна вивчати у відриві від епохи, в яку він жив, і від його творчості. Великих людей завжди породжує епоха. Час накладає відбиток на їхню творчість, дії і вчинки. Не випадково Т.Шевченко в листі до редактора журналу «Народное чтение» писав, що історія його життя є часткою історії його батьківщини. Отже, важливо показати учням, як під впливом суспільних подій формувався світогляд письменника, які факти історії стали основними, вирішальними в його житті.
Слід пам’ятати, що великий письменник — не лише об’єкт впливу суспільного середовища, син тієї історичної доби, в яку він жив і творив, голос епохи. Він активна сила громадського і політичного життя багатьох поколінь. Навколо нього і його пам’яті розвиваються цікаві події, кожне покоління вносить щось нове у розуміння письменника.
Для правильного наукового пізнання біографії кожного митця слід намітити конкретні специфічні завдання, які випливають з особливостей його життя і творчості. Знайомлячи учнів з біографією Т.Шевченка, учитель поставить мету показати безмежну відданість Кобзаря народові, охарактеризувати його як поета-революціонера, мислителя, художника, політичного діяча і борця за свободу, що своєю творчістю відкрив нову епоху в історії української літератури. Епіграфом до уроку, на якому вивчається біографія Т.Шевченка, можуть бути слова Івана Франка:
Він був сином мужика, і став володарем в царстві духа.
Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи і професорам, і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росіїзробив більше, ніж десять переможних армій.
Під час вивчення біографії І.Карпенка-Карого характеризуємо його як найталановитішого драматурга кінця XIX ст. - поч. XX ст., визначного режисера, фундаторі українського театру.
Типовим недоліком під час вивчення життєвого шляху визначних майстрів слова є нівелювання їхньої неповторної особистості. Виробився певний стандарт, який призводить до того, що в уяві школяра всі письменники стають подібними один до одного: талановиті, великі, виступали за краще майбутнє, ненавиділи ворогів народу і т. д.
Звичайно, у письменників дореволюційного минулого є багато спільного, зумовленого тодішньою дійсністю, соціальною боротьбою, суспільними інтересами. Цю спільність слід підкреслювати, але й не забувати, що кожен письменник відзначається своїм темпераментом, характером, широтою діяльності, вдачею. Інакше кажучи, життєвий шлях кожного неповторний.
Нерідко в шкільній практиці ознайомлення учнів з біографією письменника зводиться до розгляду його літературно-громадської діяльності. Безперечно, кожен письменник — своєрідний рупор епохи, виразник громадсько- політичних ідеалів певних верств суспільства, тому охарактеризувати його як громадського діяча не тільки бажано, а й необхідно. Однак не можна залишити нерозкритими і деякі інші сторони життя митця, що характеризують його як людину. “Я називаю героєм лише того, хто був великий серцем... Якщо в людині нема величі душі, — писав Ромен Роллан, — вона не може бути великою людиною і навіть великим художником...”
Потреба показати письменника як людину диктується насамперед тим, що навчання і виховання — нерозривні процеси. Чим яскравіше постане в уяві учнів майстер слова як людина, тим глибше, проникливіше сприйматиметься його творчість. Підростаюче покоління виявляє особливий інтерес до фактів із життя відомих людей. Що любив письменник? Чим захоплювався? Що ненавидів? Як складалося його особисте життя? Ці запитання дуже часто доводиться чути вчителеві від своїх вихованців.
Ознайомлюючи учнів з біографією митця, слід показати багатогранність, різнобічність його таланту, широчінь його діяльності. Адже не секрет, що в учнів дуже часто складається уявлення про І.Франка як про особу, що написала «Борислав сміється», окремі революційні поезії та й годі; про О.Довженка — тільки як автора «Зачарованої Десни», «Поеми про море» і кінорежисера. Так само звужено уявляють школярі й творчу постать Лесі Українки, Максима Рильського та інших визначних майстрів художнього слова.