План

1. Логіка процесу виховання

2. Логіка уроку

3. Педагогічні задачі та способи їх вирішення

Список використаної літератури

1. Логіка процесу виховання

Техніка його вибудовування педагогічно грамотним вихователем визначаються його фундаментальними, основоположними характеристиками. Основні з них такі: діалектичність, цілеспрямованість, систематичність, варіативність, оптимістичність.

Діалектичність. У виховному процесі переплетені і взаємообумовлені зв'язки і залежності різного плану: соціальна, психологічна, педагогічна. Наприклад, зміни в політиці та ідеології тягнуть за собою зміни ціннісних орієнтацій і, отже, ставлять нові цілі і завдання виховання; відкриття нових психологічних концепцій - в усьому характері і методикою виховання...

Діалектичність виховання проявляється у безперервному розвитку, динамічності, мінливості всіх компонентів і процесу в цілому. Приклад: у клас прийшов новий класний керівник ..., в класі трапилася НП..., введений новий навчальний предмет... - все впливає на зміст і методику виховного процесу.

Діалектичність процесу виховання проявляється в його суперечливості.

Суперечливість. Загальнофілософський закон єдності і боротьби протилежностей визначає суперечності як джерело і рушійну силу розвитку - людини (школяра), дитячого колективу, змісту і методики виховного процесу.

Внутрішнє - це протиріччя, породжені конфліктом протилежних сторін всередині самої людини: між зростаючими вимогами до самого себе і її потенційними можливостями.

Зовнішні суперечності, породжені взаємодією людини з навколишнім світом.

Загальні (універсальні) протиріччя як джерело розвитку кожної людини і всіх людей. Наприклад, протиріччя між духовними і матеріальними потребами, між свідомістю і поведінкою (особливо в шкільному віці), між потребами і можливостями їх задоволення.

Індивідуальні суперечності, зумовлені конкретною ситуацією розвитку кожної людини. На вирішення цих протиріч побудований практично весь процес самовиховання: не міг - тепер можу, не вмів - тепер вмію, не знав - тепер знаю...

Виховання як суспільне явище являє собою організаційну частину всього суспільного життя. Тому його протиріччя є відображенням більш загальних суперечностей суспільного життя. Разом з тим виховання володіє власними специфічними, властивими тільки йому протиріччями.

Виявляється в громадському вихованні у вигляді зміцнення консервативних підходів до підготовки підростаючого покоління. Організація громадського життя і підготовки продуктивних сил у нашому суспільстві на основі виключно державної власності призвела до стримування зростання виробництва. Абсолютизація державної власності і плановість часто сковували активність та ініціативу творчої особистості. У системі освіти це виразилося в її деякої формалізації і однаковості змісту, форм і методів.

Протиріччя виникає на стику вимог життя та рівня готовності дітей до участі у громадському житті та виробництва.

Осмислення вимог до життя, приведення змісту до організації виховання у відповідність з цими вимогами запізнюється, затримується, відстає від бурхливого розвитку науково-технічного процесу. У міру поглиблення цього протиріччя необхідно своєчасно помічати і усувати виникаючі «застійні» і консервативні явища, що заважають прогресивної підготовці підростаючих поколінь. Його здатність вимагає ритмічного і систематичного оновлення змісту виховання і навчання, приведення у відповідність до вимог організації і методів виховання і навчання. Це є протиріччя між новими умовами суспільного життя та застарілими способами підготовки до неї.

Протиріччі виховання утворюються між величезними, неорганічними можливостями розвитку людської природи, закладеними в ній потенційними природними силами і обмежують цей розвиток умовами соціального життя суспільства.

Протиріччя виховання можна знайти між активно-діяльної природою дитини, її прагненням до участі в суспільному житті, діяльності, різноманітних стосунках, спілкуванні та браком досвіду, знань, умінь і навичок для реальної, дієвої участі у життєвому процесі, його природної і соціальної незрілістю.

Це протиріччя є реальною рушійною силою, стимулом для дітей до пізнання, до активної участі у виховному процесі. Воно зумовлює становище дитини в навчально-виховній підготовці до участі в житті суспільства не лише як об'єкта, а й суб'єкта виховної взаємодії.

Закон кількісних змін у якісні - інтерпретується в теорії виховання так: відбиваючи логіку і механізм розвитку вихованця, кількісні зміни у фізичному, психічному і соціальному становленні в ході виховання призводять до суттєвих якісних змін окремих властивостей в особистості і в цілому. Так, включений в позитивну виховну діяльність важкий підліток починає проявляти працьовитість, почуття обов'язку, товариство, цілеспрямованість.

Закон подвійного заперечення характеризує напрямок процесу розвитку особистості і колективу, єдність поступовості й наступності, виникнення нового і відносної повторюваності старого. Добре видно прояви цього закону, наприклад, при використанні вихователем логіки перетворення співуправління в дитячому колективі справжнє самоврядування дитячого колективу, нових форм виховання, традиційних справ у класі, становлення більш «дорослих» і якісно більш високих норм відносин «педагог - вихованець» (від організації та контролю педагогом всіх справ до самостійності дітей).

Як і будь-який процес, виховання розвивається від простих форм, методів і процесів, технологій і технік до більш складних завдяки вмілому використанню педагогами тактики розв'язання всіх груп протиріч, урахування дії всіх трьох загальфілософських законів розвитку виховного процесу в цілому і кожного елемента.

Цілеспрямованість. Протягом усієї історії людства існували різні підходи до виховання. Існувало й існує багато точок зору і концепцій виховання. Вони різноманітні і різнопланові. Але всі їх можна об'єднати у дві групи:

Формування особистості, управління її розвитком відповідно до потреб суспільства. І другий напрямок, як його сьогодні називають гуманістичне, звернене до особистості вихованця, до створення умов для його внутрішнього потенціалу. І на цій основі - до соціалізації і самоактуалізації.

Будь-яка виховна мета має як би дві сторони: мета вихователя - подарувати дитині всю красу і глибину навколишнього світу, орієнтувати його в системі ціннісних відносин до нього; а мета вихованця - продуктивне привласнення цих цінностей, саморегуляція своїх потенційних можливостей. Але зростаюча людина володіє меншим запасом знань і меншим життєвим досвідом. І тому її світосприйняття потребує корегування, у вирощуванні системи цінностей справжніх і у відмові (добровільно) від цінностей уявних.

Маючи на увазі основні цінності сьогоднішнього дня, прийнято вважати, що мета сучасного виховного процесу - «людина вільна», «культурна», «людина мисляча».

Систематичність. Наукові дослідження і багатовікова практика виховання дітей показали, що процес виховання ефективний лише тоді, коли він систематичний, коли всі елементи налагоджені і включені в процес взаємодії. Назвемо деякі ефективні педагогічні системи взаємодії: «школа як виховна система», «система методів і педагогічних прийомів», «система учнівського самоврядування» і т. д.

Варіативність. «Людина постійно робить вибір з маси існуючих можливостей, яка з них буде приречена на неіснування, а яка буде актуалізована». (Австралійський психотерапевт В. Франкл)

Так, організовуючи діалектичний процес виховання, педагог постійно стоїть перед вибором: парадигм виховання, концептуальних ідей стратегічних і тактичних завдань, засобів, методів і прийомів їх найбільш ефективної реалізації; певних педагогічних технологій та організаційних форм. Знаменням нашого часу стала тенденція зростання кількості (і якості) авторських концепцій виховання, авторських шкіл, цікавих і перспективних творчих колективів. Поступово в теоретичному осмисленні науки виховання та практичної діяльності педагог розвиває свою професійну педагогічну позицію. І чим вище майстерність, тим унікальніший й неординарні, яскравіше ця позиція.

Роблячи вибір між «краще - гірше», «чудово - бридко», «добро - зло», «можна - не можна» »... педагог, як будь-яка людина, незмінно стикається з проблемою «здорового глузду» й постулатами науки про виховання. Парадоксально, але занадто багато позитивних наслідків іноді призводять до негативного результату: улюблена, але балувана дитина, виростає егоїстом; гора розвиваючих іграшок - байдужість до гри. Чому так?

У психології є психологічна теорія асиміляції. Вона-то й допоможе вдумливому педагогу зробити вибір засобів, методів і прийомів, і так їх інструментувати, щоб позитивні, і негативні впливи навколишнього світу позитивно впливали на розвиток дитини, формуючи ставлення: до позитивного - позитивне прийняття їх, а до негативного - відторгнення, неприйняття.

Знання цих законів допоможе правильно вибудувати логіку виховання, враховуючи впливи середовища.

Оптимізм. Процес виховання логічно будується як процес оптимістичний, що базується на вірі в безмежні можливості зростаючої людини, її високе призначення.

Світ чудовий, радісний, але і суперечливий - буває важким, незрозумілим і часом жорстоким. У місію виховання входить навчити дитину життю. Для цього необхідно створити умови, в яких би діти жили і розвивалися, оптимістичним баченням і прийняттям навколишнього світу і себе самого в цьому світі. І лише на тлі оптимізму і любові до життя зростаючої людини можна навчити і привчити долати життєві труднощі, перешкоди, позбавлення.

У практиці виховної роботи склалося п'ять точок опори: вони і мета виховання (до речі, доступна сприйняттю та розумінню дітей будь-якого віку), і засіб, і зміст виховання, і процес (відбувається протягом усього життя), і результати виховання (якість і виховання). Ці п'ять точок опори такі: природа, культура, справа, що оточують люди, «Я сам (а)» - як найвища цінність.

А. С. Макаренка сформулював основні положення педагогічні логіки - логіки організації і розвитку педагогічного процесу.

•Ні одна дія педагога не повинно стояти осторонь від поставлених цілей.

•Ніякий педагогічний засіб не може бути оголошений постійним - завжди корисним або шкідливим, що діє завжди точно; окремий засіб може бути і позитивним і негативним, вирішальною є дія всієї системи засобів.

•Ніяка система виховних засобів не може бути встановлена раз і назавжди, вона змінюється відповідно до розвитку дитини і поступальним рухом суспільства.

•Будь-який засіб повинен бути педагогічно доцільним, що перевіряється дослідним шляхом.

Також Макаренко дав характеристику найбільш поширених помилок педагогічної логіки: дедуктивне пророцтво (коли робиться припущення про корисність того чи іншого засобу, методу, напрямки.., не перевіреною наукою і практикою, і на цій підставі будуватися виховний процес); етичний фетишизм (наприклад, в перших документах єдиної трудової школи заборонялися всякіпокарання, так як нібито «покарання виховує раба». А безкарність виховує хулігана, - стверджував А. С. Макаренко, - і в своєму досвіді, і в теорії обґрунтовував розумну систему заохочень і покарань); відокремлений засіб (коли яка-небудь засіб оголошується «панацеєю від усіх бід» і на цій підставі будуватися весь процес виховання).

У сьогоднішній практиці виховання побутує чимало своєрідних педагогічних забобонів типу: «вільне виховання - це і є гуманістична педагогіка», «школа повинна бути вільна від виховного тиску, її завдання - дати сучасну освіта на рівні світових стандартів», «виховання реалізується у процесі навчання у школи та системи додаткової освіти»,«виховні завдання вирішуються через запровадження спеціальних гуманітарних предметів (психології, людинознавство, світова і художня культура, основи етики, культура мови, етикет і т. п.) - і тільки», «термін «виховна робота» віджив своє, він не має місце в сучасній теорії виховання», «введення інноваційних педагогічних технологій - панацея від усіх бід сучасної практики виховання», «психологія (і зокрема психологічні тренінги, психотерапія) витісняє, замінює спеціально організовану виховну роботу в школі...». Можна було б називати до безкінечності подібні забобони, саме вони ускладнюють вибудовування істинної логіки цілеспрямованого виховного процесу. 

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 19

Бесплатная работа

Закрыть

Педагогическая логика

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22 и (050) 297–73–76
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.