Общение ребенка со взрослыми в процессе игровой деятельности
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ РОЛІ СПІЛКУВАННЯ ДІТЕЙ З ДОРОСЛИМИ У ПРОЦЕСІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1. Психологічне обґрунтування процесу становлення мовної взаємодії школярів в ігровій діяльності
1.2. Спілкування дитини з дорослими: місце і роль у психічному розвитку дитини
1.3. Спілкування дорослого й дитини як особливий вид їхньої спільної діяльності в іграх
РОЗДІЛ ІІ. ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ У ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ГРИ
2.1 Керiвництво грою, як засобом виховання культури спiлкування школярів
2.2 Особливості родинного спілкування як чинника комунікативно–мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
У спілкуванні спочатку через пряме слідування (вікарне навчання), а потім через словесні інструкції (вербальне навчання) набувається основний життєвий досвід дитини. Люди, з якими вона спілкується, є носіями цього досвіду, і жодним іншим шляхом, крім спілкування з ними, цей досвід не може набуватися. Інтенсивність спілкування, різноманітність його змісту, цілей і засобів - найважливіші чинники, що визначають власний розвиток дітей.
Особистісне спілкування формує людину як особистість, дає їй можливість набути певних рис характеру, інтересів, навичок, схильностей, засвоїти норми і форми моральної поведінки, визначити цілі життя і обрати засоби їх реалізації.
Кондиційне спілкування створює стан готовності до навчання, формулює установки, необхідні для оптимізації інших видів спілкування. Тим самим воно побічно сприяє індивідуальному інтелектуальному і особистісному розвитку людини. Мотиваційне спілкування служить джерелом додаткової енергії для людини, своєрідною її “підзарядкою”. Набуваючи в результаті такого спілкування нових інтересів, мотивів і цілей діяльності, людина збільшує психоенергетичний потенціал, що розвиває її. Діяльнісне спілкування, що ми визначили як міжособистісний обмін діями, операціями, вміннями і навичками, має для індивіда прямий ефект, який розвиває, тому що удосконалює і збагачує його власну діяльність.
Біологічне спілкування служить самозбереженню організму як найважливіша умова підтримки і розвитку його життєвих функцій. Соціальне спілкування обслуговує суспільні потреби людей і є чинником, що сприяє розвитку форм громадського життя: груп, колективів, організацій, націй, держав, людського світу в цілому.
Безпосереднє спілкування необхідне людині для того, щоб навчатися і виховуватися в результаті широкого використання на практиці даних їй від народження найпростіших і ефективних засобів та способів навчання: умовнорефлекторного, вікарного і вербального. Опосередковане спілкування допомагає засвоєнню засобів спілкування й удосконалення на базі здатності до самоосвіти і самовиховання людини, а також до свідомого керування самим спілкуванням.
Завдяки невербальному спілкуванню людина одержує можливість психічно розвиватися ще до того, як вона засвоїла і навчилася користуватися мовою (близько 2-3 років). Крім того, саме по собі невербальне спілкування сприяє розвитку й удосконаленню комунікативних можливостей людини, внаслідок чого вона стає більш здатною до міжособистісних контактів і відкриває для себе можливості розвитку. Щодо вербального спілкування та його ролі в психічному розвитку індивіда, то їх важко переоцінити. Воно пов'язане із засвоєнням мови; що, як відомо, лежить в основі всього розвитку людини, як інтелектуального, так і власне особистісного.
Таким чином, у разі недостатності контактів з дорослими спостерігається зниження темпу психічного розвитку, підвищується опірність хворобам (діти-вихованці дитячих установ закритого типу, діти, що пережили війни та ін) Повна ж ізоляція дітей від дорослих не дозволяє їм стати людьми і залишає їх на положенні тварин (діти-мауглі, вовчі діти).
1.3 Спілкування дорослого й дитини як особливий вид їхньої спільної діяльності в іграх
Розвиток дитини в багато залежить від спілкування з дорослими, яке впливає не тільки на психічне здоровꞌя, а й, на ранніх етапах, на фізичний розвиток дитини.
Роль дорослого в розвитку ігрової діяльності дитини характеризується в першому півріччі як "сукупна", а в другому - як «спільно-розділена», де дорослий приймає на себе постановку цілей, ще недоступну дитині, та мотиваційний означивание дій та їх результатів.
При цьому спілкування відіграє вирішальну роль не тільки в збагаченні змісту дитячої свідомості, а й зумовлює його структуру.
Якщо узагальнити вплив спілкування на загальний психічний розвиток дитини, то можна сказати, що:
Цей вплив простежується в багатьох сферах психічного розвитку від області допитливості дітей і закінчуючи розвитком особистості і здійснюється завдяки тому, що:
У залежності від того, що мотивує дитину до спілкування можна виділити основні форми спілкування дитини з дорослим в ігровій діяльності:
У школярів (6-7років) взаємини у грі ускладнюються.
У молодшому шкільному віці спілкування стає складнішим, оскільки взаємини у грі ускладнюються.
Ігрова діяльність вимагає від дитини: