Межпредметные связи и интегрированные задания как средство формирования арифметических понятий курса математики средней школы
ПЛАН
ВСТУП
1. СИСТЕМА РОЗТАШУВАНЬ АРИФМЕТИЧНИХ ПОНЯТЬ У СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ
1.1. Нумерація
1.2. Арифметичні дії
1.3. Властивості арифметичних дій
1.4. Зміна результатів дій в залежності від зміни даних
1.5. Порядок дій, дужки
1.6. Перевірка арифметичних дій
2. ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕГРАЦІЇ ПРИРОДНИХ НАУК ТА МАТЕМАТИКИ, ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ТАКИХ ПОНЯТЬ АРИФМЕТИЧНИХ
3. МОТИВАЦІЙНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ АРИФМЕТИЧНИХ ПОНЯТЬ
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ
ВСТУП
Арифметика — наука про числа. Назва «арифметика» походить від грецького слова, що складається з двох частин: число і мистецтво. Арифметика, як і багато інших наук, виникла з потреб практичної діяльності людей. Ще задовго до нашої ери виникла необхідність підраховувати кількість здобичі, вести лік часу тощо. Безсумнівно, що спочатку люди оперували лише конкретними іменованими числами, і тільки пізніше почали вживати абстрактні.
Спочатку були відомі тільки натуральні числа, але пізніше життя примусило розширити це поняття, розглядати і дробові числа. Коли вперше з'явилось поняття дробу, невідомо. Але дослідження показують, що стародавні єгиптяни, китайці, хорезмійці за багато віків до нашої ери були знайомі з дробовими числами і вміли виконувати найпростіші арифметичні дії з ними.
В арифметиці як науці розглядаються всі види чисел від натуральних до комплексних. Однак у шкільній арифметиці вивчають тільки додатні раціональні числа, а решта видів чисел розглядається в алгебрі. Автори даного довідника дотримуються шкільних традицій. Від'ємні, ірраціональні і уявні числа викладено в розділі «Алгебра», а в розділі «Арифметика» розглядаються тільки натуральні і дробові.
Перші книги, що містять вчення про лічбу й обчислення, з'явились ще за кілька століть до нашої ери. Багато арифметичних відомостей є в «Началах» Евкліда (IIIст. до н. е.), в «Арифметиці» Діофанта (IIIст. н. е.) та інших книгах старогрецьких математиків.
Відомий хорезмський математик Мухаммед ібн Муса (близько 780—850 pp.), використавши відомі йому праці грецьких та індійських математиків, написав книгу з арифметики, яка в латинському перекладі потрапила до Європи в XIIст. і сприяла поширенню десяткової позиційної нумерації.
В Київській Русі були поширені елементарні відомості з області арифметики, включаючи дії з звичайними дробами, про що свідчить наявність побічних джерел. Від XVIIст. збереглися рукописи математичного змісту, з яких видно, що знання з арифметики на Русі того часу відповідали рівню, досягнутому в Західній Європі. На початку XVIIIст. з'являються і друковані підручники з арифметики. Так, в 1703 р. була видана «Арифметика» Л. П. Магницького, найпопулярніша книга на протязі першої половини XVIIIст., яку М. В. Ломоносов називав «вратами своєї вченості». Цей підручник енциклопедичного змісту крім арифметики містив елементи геометрії і технічних наук. В 1740 р, було надруковано «Руководство к арифметике» Л. Ейлера. В другій половині XVIIIст. вийшли друком підручники з арифметики, написані академіками С. К. Котельниковим, С. Я. Румовським та іншими авторами. Поширені були в той час «Універсальна арифметика» М. Г. Курганова, а також «Теоретична і практична арифметика» професора Московського університету Д. С. Анічкова.
В 1866 р. були видані «Руководство арифметики» і «Собрание арифметических задач» О. Ф. Малиніна і К. П. Буреніна, за якими вчились в російських середніх школах на протязі півстоліття. В другій половині XIXст. вийшли підручники з арифметики Ф. І. Симашка, В. О. Латишева, В. А. Євтушевського та інших авторів. В 1884 р. видана «Арифметика» А. П. Кисельова, на якій виховано кілька поколінь російських, а потім і радянських спеціалістів і яку .тільки недавно замінив підручник «Арифметика» І. М. Шевченка. Зараз учні IV—Vкласів вивчають арифметику і основи алгебри за підручниками «Математика», написаними авторським колективом під редакцією О. І. Маркушевича.