План

1. Методика роботи з розвитку словника у дітей дошкільного віку

2. Методика розвитку монологічного мовлення в процесі розповідання за картинами у дітей дошкільного віку

3. Методика виховання звукової культури мовлення дітей дошкільного віку

4. Методика формування граматичної правильності мовлення дітей дошкільного віку

5. Методика навчання дітей дошкільного віку переказу літературних творів

1. Методика роботи з розвитку словника у дітей дошкільного віку

Інтенсивний розвиток мови, швидке збагачення словника в дітей відбувається в процесі безпосереднього сприйняття ними навколишньої дійсності під час спілкування, взаємодії з дорослими та дітьми, із соціальним та природним середовищем. У дошкільному віці словниковий склад у дітей збагачується тисячами слів.

Розвиток словника передбачає уточнення лексики, добір найточнішого для висловлення думки, використання синонімів, антонімів з метою увиразнення мови. Розвиток словника дошкільника передбачає також очищення мови дітей від діалектної лексики, грубих слів.

Розрізняють активний та пасивний словник.

До активного словникового складу входять слова, які дитина вживає у своїй рідній мові, пасивний – це слова, які вона розуміє, але не використовує.

Розвивати словник дитини – означає систематично працювати над змістом спостережень, над зв’язком мови і мислення, над умінням розрізняти в явищі причини, наслідок і називати їх найбільш точними словами у правильній формі.

Працюючи над розвитком словника, вводячи в ужиток нові слова, вихователеві слід керуватися такими принципами:

-введення нових слів на основі чуттєвого досвіду дитини, активної пізнавальної діяльності;

-комплексне розв’язання всіх завдань словникової роботи;

-поєднання процесу розвитку словника і пізнавальної діяльності на заняттях.

Вихователь повинен систематично дбати про те, щоб діти усвідомлювали зв’язки між фактом дійсності і словом, яким позначено цей факт.

Зміст словникової роботи від віку до віку ускладнюється в трьох напрямах:

1. розширення словника від групи до групи на основі ознайомлення дітей з новими предметами і явищами навколишньої діяльності;

2. словникова робота на основі поглиблення знань дітей про знайомі предмети і явища: введення нових слів, що позначають властивості, якості предметів;

3. розвиток словника в процесі конкретизації й узагальнення уявлень про предмети; введення нових слів, що позначають узагальнення, поняття.

Джерелами розвитку словника є безпосереднє сприймання навколишньої діяльності в процесі різноманітної діяльності дітей у суспільному житті, в роботі, під час прогулянок, у спілкуванні з дорослими; розповіді вихователя, батьків про суспільне життя, природу, працю людей; читання книжок, розглядання картин, мультфільмів, телевізійних передач.

Методи та прийоми словникової роботи. Добір методів та прийомів словникової роботи залежить від характеру дидактичних завдань на кожному конкретному занятті. Методи поділяють на дві великі групи: безпосередні (спостереження, екскурсії, екскурсії-огляди, розглядання предметів, розглядання картин і бесід за змістом їх, дидактичні ігри) та опосередковані (бесіда, художня література вірші, усна народна творчість).

До основних прийомів розвитку словника можна віднести показ, називання предметів, порівняння, пояснення, повторення, вправляння, запитання.

Обов’язковою умовою застосування кожного методу і прийому є розуміння дитиною змісту та значення слів, правильне співвідношення їх з об’єктами, явищами реального світу.

Спостереження. До методики проведення спостережень входить і підготовка самого вихователя – чітке визначення ним програмового змісту і плану заняття, попередній огляд об’єкта спостереження; слід визначити запитання для дітей, зміст розповіді, конкретний словник для збагачення й активізації мовлення.

Крім спостережень в усіх вікових групах широко використовується розглядання предметів. Вихователь показує предмет, звертається до дітей із запитаннями, зі словами спонуками, щоб привернути до нього інтерес, стимулювати активність. Метод розглядання предметів широко застосовується під час праці, режимних процесів.

Розглядання картин. Показ картин і роз’яснення змісту їх із введення нових слів використовується в усіх вікових групах. У картині дитина сприймає не реальний предмет, який діє на органи чуттів, а його зображення, тобто сприймає його опосередковано. Тут також велике значення має метод порівняння.

Розглядання картин з метою розширення та активізації словника, можна використати такі види занять:

- називання предметів, їхніх частин, дій і стану, якостей та ознак;

- описування: описати якості, ознаки й стан предметів;

- порівняння двох і більше предметів за кольором, формою, розміром, матеріалом, призначенням;

- опис картини: встановити пору року, місце, час зображеного на картині;

- хто більше побачить? Цей прийом посилює увагу, активізує пам'ять, мову;

- систематизація картин за темами: тварини, птахи, квіти, овочі, меблі, одяг, посуд.

Словникова робота проводиться на спеціальних заняттях з розгляданням картин, в індивідуальному спілкуванні з дітьми вранці, на прогулянці. Але здебільшого це завдання розв’язується паралельно з іншими з розвитку мови під час бесід та розповідей за картиною. Заняття з картиною посідає одне з провідних місць у методиці розвитку мови дошкільників.

Дидактичні ігри дають можливість вихователеві в емоціональній формі організувати вправляння дітей у вживанні раніше набутих слів, виразів, уточнювати й активізувати їх словник. Дидактична гра в той же час є важливим засобом уточнення знань про навколишнє життя. Всі дидактичні ігри поділяються на такі групи: дидактичні ігри з предметами та іграшками, ігри з картинами, настільно-друковані ігри та словесні.


2. Методика розвитку монологічного мовлення в процесі розповідання за картинами у дітей дошкільного віку

В дошкільному віці діти повинні в елементарній формі оволодіти основними типами зв'язного мовлення (діалогічного і монологічного).

Формування монологічного мовлення починається ще в молодшому дошкільному віці в надрах діалогу. Проте воно суттєво відрізняється від діалогічного мовлення. Найпростіші завдання розповідання вимагають від дітей уміння висловлюватись довільно й у відповідності до плану. Дитина повинна вміти не тільки дібрати зміст для розповіді, а й використати необхідні для цього мовні засоби: інтонацію, логічні наголоси; дібрати найточніші слова; вміти будувати складні речення, дотримуватись зв'язку між реченнями.

Завдання з оволодіння дітьми монологом поступово ускладнюються. Залежно від вікових особливостей, дітей вчать спочатку розуміти розповідь вихователя, потім – розповідати самостійно: переказувати невеликі оповідання та казки, описувати іграшку, предмет, картинку, складати розповідь за сюжетною картиною, про події з власного досвіду, виконувати словесно-творчі завдання (наприклад, придумати розповідь на запропоновану вихователем тему).

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 16

Бесплатная работа

Закрыть

Методика дошкольного образования 7

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22 и (050) 297–73–76
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.