Самовоспитания 3

2. Обгрунтувати проце самопізнання як важливу складову когнітивної сфери особистості.

Коли ми досліджуємо процес власний процес становлення, ми починаємо переживати більш глибоко реальність того, що наше відчуття власного “Я” – усього лише безупинний рух ментальних, емоційних і фізичних процесів. Це може відкрити для нас переживання відчуття можливостей, які розширилися, відчуття безмежності всього нашого досвіду, відчуття єдності до набагато більш повної і глибокої свідомості. Це відчуття є глибоко інтегративним і зцілювальним. Однак, щоб відкритися йому, ми повинні у всій повноті відчути наше особисте “Я” і побачити, як самі створюємо велику частину власних проблем.

У межах запропонованого нами інтегрованого підходу до становлення професійної самосвідомості особистості шляхом самопізнання і самоусвідомлення ми можемо говорити про аналіз таких сфер психіки:

1. Фізична інтеграція (усвідомлення власної тілесності, активізація дихання, зняття м'язового напруження, релаксація, увага до відчуттів, рухова активність).

2. Емоційна інтеграція (усвідомлення емоцій і почуттів, вираження й проживання емоцій і почуттів, домінування почуттів над думками, співпереживання).

3. Творча інтеграція (творча активність, оригінальність, гнучкість, емоційний підйом, артистичність).

4. Інтелектуальна (когнітивна) інтеграція (усвідомлення проблем і способів їх розв’язання, перебудова переконань, зростання усвідомлення себе й інших; рівневе усвідомлення тіла, емоцій і почуттів, думок і принципів; прагнення до самопізнання).

5. Соціальна інтеграція (пошук нових соціальних цілей і цінностей, використання психологічних знань у практичному житті; навчання навичкам партнерського спілкування, встановлення відносин взаєморозуміння й взаємодопомоги).

6. Особистісна інтеграція (усвідомлення самого себе, свого “Я”; глибинне пізнання своєї особистості, самоаналіз і самовдосконалення, емоційний катарсис, зміщення локусу контролю на свою індивідуальність, прийняття відповідальності за своє життя).

7. Духовна інтеграція (розширення свідомості, зростання усвідомлення себе й інших, відкритість і чесність, перебудова особистості навколо нового центру – сутності, внутрішнього “Я”; розуміння законів Буття, любов, людяність і гуманізм).

За своїми віковими особливостями досліджуваніні – студентська молодь, що брала участь в експериментальному дослідженні, у своєму психічному розвитку знаходиться на стадії соціальної інтеграції. Тому корекційна робота з особистістю повинна розпочинатися з пізнання і усвідомлення соціальної сфери самосвідомості, наприклад, у тренінгу партнерського спілкування.

В онтогенетичному процесі інтеграційні механізми психіки з'являються в певній послідовності відповідно до ходу психічного й соціального розвитку.

Кожному етапу психічного розвитку відповідає домінуючий механізм інтеграції, що виконує на даному етапі провідну роль. Ці інтеграційні механізми закладені споконвічно, і їх послідовне розгортання – самостійний процес розвитку, в якому можна виділити кілька стадій:

1) тілесної інтеграції (дихання, сон, фізична активність, взаємозв'язок з природою), яка починає формуватися у віці немовляти;

2) емоційної інтеграції (емоції й емоційна пам'ять, переживання) яка активно формується в ранньому віці;

3) творчої інтеграції (творчість), інтенсивне формування якої починається в дошкільному віці;

4) когнітивної інтеграції (мислення, інтелектуальна активність), притаманна усьому шкільному віку;

5) соціальної інтеграції (соціальні механізми, спілкування), яка розпочинається у підлітковому віці, продовжується в юнацькому й охоплює ранню дорослість;

6) особистісної інтеграції (екстеріоризація особистісного досвіду, усвідомлення), яка, починаючи зі старшого юнацького віку, проходить через увесь вік дорослості до старості;

7) духовної інтеграції (любов, духовність), що охоплює в основному вік дорослості й старості, але як виключення може формуватися водночас із четвертою - шостою стадіями.

Висновки. Отже, кожен новий рівень розвитку інтеграційних механізмів не скасовує попередніх, утворюючи цілісну систему інтеграції зі своїм функціональним поділом, домінуванням і компенсаторними механізмами. І розвивається він також на основі попередніх, ніби надбудовуючись над ними.

За негативного або недостатнього розвитку попередніх рівнів неможливий розвиток наступних. Ця закономірність діє як у життєвому розвитку, так і в інтенсивному розвитку в умовах психокорекції: відновлювати інтеграційні механізми необхідно постадійно.

Основна мета такого інтегрованого підходу до корекції особистості – досягти цілісності самопізнання та самоусвідомлення студентами – майбутніми фахівцями з психологічного впливу на особистість, що буде нами емпірично досліджено надалі.