Зміст

Календарно-обрядові жанри

Колядки

НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ

ПО ВСЬОМУ СВІТІ РАДІСТЬ ВЕЛИКА

НА НЕБІ ЗІРКА ЯСНА ЗАСЯЛА

Щедрівка

ОЙ СИВАЯ ТА Й ЗОЗУЛЕНЬКА…

У ЦЬОМУ ДВОРКУ, ЯК У ВІНКУ

ЧИ ВДОМА, ДОМА ПАН ГОСПОДАР?

Веснянка

ДЕ ВЖЕ Ж ВЕСНА, ДЕ ВЖЕ Ж КРАСНА

Русальна

ДА ЛЕТИТЬ СТРІЛА ТА УЗДОВЖ СЕЛА,

Купальська

А МИ РУТОНЬКУ ПОСІЄМ, ПОСІЄМ

Жнивні

ДО ДОРОГИ, ЖЕНЧИКИ, ДО ДОРОГИ

Родинно-обрядові жанри

ВЕСІЛЬНИЙ ОБРЯД З ОБРЯДОВОЮ ПОЕЗІЄЮ

Вербальна магія

Замовляння

Малі фольклорні жанри

Прислів’я і приказки

Народна лірика.

Соціально-побутова пісня

ОЙ ВИШЕНЬКИ, ЧЕРЕШЕНЬКИ КОЛО ПЕРЕЛАЗУ

ЗІБРАЛИСЯ ВСІ БУРЛАКИ

Родинно-побутові пісні

ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА З ВИШНЕВОГО САДУ

ОЙ У ПОЛІ ТРИ КРИНИЧЕНЬКИ

Пісня-балада

ОЙ У ПОЛІ, В ПОЛІ

Оповідальна творчість

Легенди

ПРО МІСЦЕВІСТЬ С. ЗЛАЗНЕ

ПРО МАТИ-Й-МАЧУХУ

Перекази

ПРО ПОЛЯКА

ЛИХИЙ ПОПЛУТАВ

ГЕРОЇЧНИЙ ВЧИНОК НАСТІ

Анекдоти

Ліро-епічні жанри

Історична

ЗА РІЧКОЮ ВОГНІ ГОРЯТЬ

Стрілецькі

ЇХАВ СТРІЛЕЦЬ НА ВІЙНОНЬКУ

ОЙ ВПАВ СТРІЛЕЦЬ У КРАЙ ЗРУБА

Дитячі фольклорні жанри

Колискові

ОЙ, СПИ, ДИТЯ, ДО ОБІДУ

ХОДИТЬ СОНКО ПО ВУЛИЦІ

Лічилки

ТУТ ЦИГАНКА ВОРОЖИЛА

ЛІЗЛА БАБА ПО ДРАБИНІ

РАЗ, ДВА, ТРИ, ЧОТИРИ,

Родинно-обрядові жанри


ВЕСІЛЬНИЙ ОБРЯД З ОБРЯДОВОЮ ПОЕЗІЄЮ

З давніх-давен у нашому селі весілля починається з випічки хліба-короваю.

Варто відзначити, що символіка хліба в усіх українських сімейних та календарних обрядах багата.

Численні записи весільного обряду містять відомості про багатий ритуал виготовлення короваю та весільного печива. Із запрошення коровайниць розпочиналось весілля. Коровайниці, зайшовши в хату, починають співати:

Ой Галина мати

По вулицях ходить

Та сусідок просить:

– Ой, ви, сусідоньки, мої голубоньки,

Та ходіть же ви до мене

Та до мого дитяти

Хорошенько коровай бгати.

Жінки приходили на коровай з борошном, яйцями, цукром.

Я на коровай ішла,

Коробочку яєць несла,

Стріли мене хлопці

Тарах яйця в коробці,

Одне зосталося

Та же на коровай здалося.

Виготовлення короваю відбувалося з дозволу та благословення матері:

Благослови Боже,

Ще й рідная мати,

Нашому дитяті

Коровай ладнати...

Після материнського благословення коровайниці починали розчиняти коровай:

Благослови Боже, батько й мати,

Своєму дитяті коровай розчиняти. (3 рази)

Починають замішувати коровай благословенням. Після благословення, замішуючи коровай, співали:

Ой, де Галинині сестриці,

Нехай принесуть з криниці води

Нехай поливають коровайницям руки.

Для того, щоб подружнє життя молодих було дружнім, коровайниць пов’язували рушником, всю роботу вони мали виконувати одночасно: місити тісто, ліпити квітки. Щоб молоді прожили в парі свій вік, на виготовлення короваю запрошувалося парне число жінок.

Люди здавна вірили, що вдалий коровай символізує щастя молодій родині, тріснутий означає розлуку, а надто загнічений зверху – сердиту вдачу майбутньої невістки чи зятя. Тому коровай дуже пильнують, щоб вдався. Вдача його залежить ще й від щиросердних коровайниць.

Виготовлене і вироблене тісто саджали в піч. У цей час не годилося відчиняти двері, щоб „лихе не пробралося”.

Наша ніч на ногах,

Наш коровай на руках.

Поцілуймося, полюбуймося

Мої милі коровайнички.

Випечений хліб ставили на столі і неодмінно прибирали квітами, які мали принести щастя і кохання нареченим:

Світи місяцю-раю

Нашому короваю,

Щоб було виднесенько

Вбирати гарнесенько.

На вулиці купці ідуть,

Золотії квітки везуть.

Ходімо купувати,

Коровай вбирати.

Короваю-раю,

Я тебе вбираю,

Зіллячком-шипшиною,

Червоною калиною.

Ой горе нам, горе,

Що наше голля голе.

Да й буде срамота,

Да й до нашого свата.

А вже нам не горе,

Наше голлє не голе,

Не буде нам сорома

Та й од нашого свата.

Ой в садочку виноград

Розвиваються гілля,

А в цьому дому господарському

Починається весілля.

Після того, як убрали коровай, виносили його в комору:

Хто ключами брязне,

Хто цей коровай візьме,

Через три пороги,

До нової комори.

Ой що ж ми робили,

Ой що ж заробили,

Заробили бутилочку,

Як шишечку-петелечку.

Коли сідають вечеряти…

А в нашого свата на дворі береза,

Не вилізу із-за столу,

Бо я ще твереза.

А в нашого свата

На дворі колода,

Не вилізу із-за столу,

Бо я ще голодна.

Де наш сват подівся,

Чи в клоччя ввертівся,

Чи в лузі сіно косить,

Чом нас до хати не просить.

Ой кувала зозуленька, кувала, поки вона мені правду сказала. Да не буде по Петрі кувати, да не буде свекруха як мати. Да не буде раненько будити, да вийде на вулицю судити. “Є в мене невісточка, не дочка, спить вона до заходу сонечка.”

Рубай мати явора, веде син диявола,

З руками, ногами, буде сваритись з вами.

А на другий день весілля.

Записано від Шершун Софії Данилівни, 1932 р. н., початкова освіта, пенсіонерка, с. Злазне Костопільського району на Рівненщині.

Вербальна магія

Замовляння

При родах

Отче наш,

Божа мати зійди з небес,

Возьми ключи з раю,

Одімкни гору м’ясну, кров’яную, водяную.

Дай ход вільний, свободний

Для (ім’я вагітної) дитини.

Амінь!(9 разів).

Записано від Уніч Марії Андріївни, 1955 р. н., середня освіта, техпрацівник, с. Злазне Костопільського району на Рівненщині.

При зговорені вроків

Отче наш!

Божа мати по церкві ходить,

Книжечку носить.

Книжечку читає “ім’я),

Вроки зговоряє із ручок, із ножок,

Із плечей, із поганих очей.

Амінь!(9 разів).

Записано від Шматюк Марії Петрівни, 1941 р. н., середня освіта, техпрацівник, с. Злазне Костопільського району на Рівненщині.

Малі фольклорні жанри

Прислів’я і приказки

1.Хто не посіє жита на Івана Богослова,

Той не вартий від людей доброго слова.

2.Нехай буде хазяїн, як ворона, але хата оборона.

3.Хто рано встає, тому й Бог дає.

4.Любо й ненці, як дитина в честі.

5.А ви часом не з Брехунівки?

6.На святу Катерину ховайся під перину.

7.Прийшов Прокіп, розвів замети,

По снігу ступає, дорогу копає.

8.Іде Спас – готуй рукавиці про запас.

9.Не багатство є другом людини, а друг – багатство людини.

10.Хай буде вовна, аби кишка повна.

Записано від Глущик Ганни Петрівни, 1931 р. н., початкова освіта, пенсіонерка, с. Злазне Костопільського району на Рівненщині.

Народна лірика.

Соціально-побутова пісня


ОЙ ВИШЕНЬКИ, ЧЕРЕШЕНЬКИ КОЛО ПЕРЕЛАЗУ

Ой вишеньки, черешеньки

Коло перелазу.

Горе було приймакові

Із першого разу.

Іде приймак, іде приймак

На поле орати,

А жіночка молодая

До корчми гуляти.

Оре приймак, оре приймак,

На шлях поглядає:

– Усі жінки обід несуть,

А неї не має.

Орав приймак, орав приймак,

Дооравсь до долу,

Випрягає сиві воли,

Сам іде додому.

Ой як прийшов примаченько,

На тин похилився,

Каже жінка із тещею,

Що приймак напився.

Як підвівся приймаченько,

На поріг ступає,

Йому теща з усіх мисок

Обідать зливає.

– Пробач, пробач, приймаченьку,

Що вже по обіді,

Ми думали, приймаченьку,

Ти п’є у сусіди.

Не руш, не руш, приймаченьку,

Бохінця цілого,

Іди візьми на полиці

Сухаря цвілого.

– Бодай тобі, моя тещо,

Воли поздихали,

Що ви мене із жоною

Та й так занедбали.

Ой щоб тобі, моя тещо,

Та й хата згоріла,

Ой як мені приймацькая

Та й жизнь надоїла!

Записано від Мельник Віри Явтухівни, 1934 р. н., початкова освіта, пенсіонерка, с. Злазне Костопільського району на Рівненщині.


ЗІБРАЛИСЯ ВСІ БУРЛАКИ

Зібралися всі бурлаки

До одної хати,

Тут нам любо, тут нам мило

Думки розважати. 2

Грай чи котрий на бандурі, –

Так сумно сидіти,

Що діється на Вкраїні

Із нашими дітьми. 2

Ой же, графе, ти, Потоцький,

Нелюдський ти сину,

Занапастив Польщу, Литву,

Ще й нашу Вкраїну. 2

Збираймося, хлопці, дружно,

Будем воювати,

Будем бити, пана гнати,

Свій край визволити. 2

Записано від Мельник Віри Явтухівни, 1934 р. н., початкова освіта, пенсіонерка, с. Злазне Костопільського району на Рівненщині.

Родинно-побутові пісні


ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА З ВИШНЕВОГО САДУ

Тече річка невеличка з вишневого саду,

Кличе козак дівчиноньку собі на пораду.

“Порадь мені, дівчинонько, як рідная мати:

Ой чи мені женитися, ой чи тебе ждати?”

“Ой я ж тебе, козаченьку, й раджу і не раджу,

Я з тобою вечір стою, на іншого важу”;

“Бодай тебе, дівчинонько, з твоєю радою!

Я до тебе з щирим серцем, а ти з неправдою.

Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла,

Як у полі, край дороги, рута яра зойшла!”

“Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився,

Як у млині на камені кукіль уродився”.

Дівчинонька догадалась – руту посіяла:

Дощі пішли, рута зійшла, дівка заміж вийшла.

А у млині на камені кукіль не вродився,

Козак старий, літа пройшли, а ще й не женився.

Записано від Мельник Віри Явтухівни, 1934 р. н., початкова освіта, пенсіонерка, с. Злазне Костопільського району на Рівненщині.


ОЙ У ПОЛІ ТРИ КРИНИЧЕНЬКИ

Ой у полі три криниченьки,

Любив козак три дівчиноньки –

Чорнявую та білявую,

Третю руду та поганую.

“Що чорнявую з душі люблю,

На біляву залицяюся,

А з рудою препоганою

Хіба піду розпрощаюся!”

Чи все ж тії та сади цвітуть,

Що зарані розвиваються?

Чи всі ж тії та вінчаються,

Що любляться та кохаються?

Половина та садів цвіте,

Половина обсипається,

Одна пара та вінчається,

А другая розлучається.

“Чи я тобі та й не казала,

Як стояли під світлицю,

Не їдь, не їдь та у Крим по сіль,

Бо застанеш молодицю!”

“Любив тебе я дівчиною,

Любитиму молодицею,

Довго-довго та й буду ждати,

Покіль станеш удовицею!”

Записано від Мельник Віри Явтухівни, 1934 р. н., початкова освіта, пенсіонерка, с. Злазне Костопільського району на Рівненщині.

Пісня-балада


ОЙ У ПОЛІ, В ПОЛІ

Ой у полі, в полі

Береза стояла,

А на тій березі

Зозуля кувала.

Вона не кувала,

А правду казала,

Що мати синонька

В військо проводжала.

– Іди, іди, сину,

Довго не барися,

За рочок, за другий,

Додому вернися.

Вже рочок минає,

Синонька немає,

Другий наступає,

Аж син приїжджає.

– Ой чи будеш рада,

Моя рідна мати,

Що тобі невістку

Я привіз до хати?

– Ой рада я, рада,

Мій сину, тобою,

Але я не рада

Твоєю жоною.

Бо ти мій синочку,

Родная дитина,

А твоя дружина –

Чужая чужина.

Поставила сину

Вина солодкого,

Нелюбій невістці –

Полину гіркого.

Нелюба невістка

Синонька любила,

Взяла теє вино

Та й докупи злила.

Стали вони разом

Теє вино пити,

Тай обоє разом

Головки хилити.

– Ой мати, ж ти мати,

Що ти наробила?

На що ж ти обоє

Тут нас потравила.

А в неділю рано

Усі дзвони дзвонять,

Оце ж тую пару

Вже мати хоронить.

– Поховаю сина

Поміж могилями,

Нелюбу невістку –

Поміж криницями.

Посаджу я сину

Червону калину,

Нелюбій невістці –

Сухую ліщину.

Вітрець повіває,

Калина всихає,

Сухая ліщина

Пасинки пускає.

Записано від Мельник Віри Явтухівни, 1934 р. н., початкова освіта, пенсіонерка, с. Злазне Костопільського району на Рівненщині.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 37

Бесплатная работа

Закрыть

Материалы фольклорной практики 2

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.