Дидактика 1
План
1. Етапи засвоєння знань
2. Пояснювально-ілюстративний та проблемний типи навчання, приклади їх використання
3. Принципи навчання (систематичності, доступності)
2. Пояснювально-ілюстративний та проблемний типи навчання, приклади їх використання
Пояснювально-ілюстративне навчання.Цей вид навчання, як досконаліший, склався у надрах догматичного навчання. За такого навчання учням не просто повідомляють готові знання, а пояснюють їх, обґрунтовують, коментують. Робиться все, щоб було менше механічного запам'ятовування, а більше розуміння сутності. Вчитель намагається активізувати розумову діяльність школяра.
Пояснювально-ілюстративний вид навчання пов'язаний із широким використанням засобів наочності та репродуктивним характером засвоєння знань. Тому чільне місце у навчанні посідають самостійні роботи, задачі, вправи, переклади, складання графіків, таблиць тощо (в основному, за наявним зразком).
Пояснювально-ілюстративний тип зумовлений більш високим рівнем суспільно-виробничих відносин. Він характеризується такими особливостями: викладач повідомляє студентам певну суму знань, пояснює сутність явищ, процесів, законів, правил та ін. з використанням ілюстративного матеріалу; студенти мають свідомо засвоїти пропоновану частку знань і відтворити її на рівні глибокого розуміння, застосувати знання на практиці в різноманітних видах.
Пояснювально-ілюстративний тип навчання впродовж двох останніх століть панував на всіх рівнях навчальної діяльності. Він певною мірою сприяв раціональному підходу до оволодіння значною сумою усталених знань, розвитку логічного мислення та оперативної пам´яті. Проте в цілому вказаний тип навчання стояв на заваді включення студентів у активну самостійну пізнавальну діяльність і розвитку інтелектуальних можливостей особистості, оволодіння методами самостійного пізнання.
Приклад.Щоб учні отримали поняття про дію, звичайно, ефективне використовування пояснювально-ілюстративного методу навчання. Метод може бути реалізований у вигляді розповіді, читання учбової літератури, показу учбового фільму, перегляду демонстраційної програми з коментарем вчителя і т.п.
Цим методом можна скористатися при вивченні тим заснованих на вже сформованих в початковій школі знаннях, але одержуючим нове застосування. Наприклад, закони арифметичних дій у всіх числових множинах і т.п. Крім того, метод може використовуватися як додатковий при навчанні іншими методами, наприклад, частково-пошуковим методом. До такого матеріалу можна віднести порівняння кутів (після порівняння відрізків і фігур), координати точок і прямої (після координатної прямої), порівняння дробів з однаковими знаменниками (після вивчення порівняння натуральних чисел і десяткових дробів) і ін.
Наприклад, при вивченні складання чисел з різними знаками в VIкласі, учні вже знають, як складати числа з різними знаками за допомогою координатної прямої. Тому для вивчення теми потрібно показати і закріпити алгоритм складання таких чисел. Ця задача успішно виконується з використанням пояснювально-ілюстративного методу.
Спочатку на задачах ведеться пояснення:
Якщо температура повітря була рівна 90 С, а потім вона змінилася на – 60С (тобто знизилася), то вона стала рівною 9 + (-6) градусам (звертається увага учнів на малюнок).
Щоб скласти числа 9 і –6 за допомогою координатної прямій, треба крапку А(9) перемістити вліво на 6 одиничних відрізків. Отримаємо крапку В(3). Значить |9| + |-6| = 9 – 6 = 3.
Якщо та ж температура повітря 90С змінилася на –120С, то вона стала рівною 9 + (-12). За допомогою координатної прямій отримаємо
9 + (-12) = -3.
Число –3 має той же знак, що і доданок –12, а його модуль рівний різниці модулів доданків –12 і 9. |-3| = 3 |-12| - |-9| = 12 – 9 = 3.
Потім формулюється алгоритм дії:
Щоб скласти два числа з різними знаками, треба: 1) від більшого модуля доданків відняти менший; 2) поставити перед отриманим числом знак того доданку, модуль якого більше.
Розвиток суспільства в умовах науково-технічного прогресу, інформаційної експансії зумовив потребу виокремлення й збагачення інтелекту — найбільшої цінності, що має забезпечувати успіх поступального руху. Розв´язати це кардинальне завдання покликаний проблемний тип навчання, що сформувався в результаті тривалих пошуків. Проблемне навчання характеризується такими особливостями: викладач створює певне пізнавальне завдання, допомагає студентам виділити й усвідомити його, організовує їх на його розв´язання; студенти самостійно оволодівають належною сумою знань і умінь, які є передумовою успішної пізнавальної діяльності; викладач пропонує широкий спектр використання набутих знань на практиці. Включення студентів у систему проблемного навчання сприяє створенню оптимальних умов для інтелектуального розвитку особистості, оволодінню нею інструментами (методами) навчальної діяльності, формуванню пізнавальних мотивів навчання, соціально-психологічної підготовки до практичної діяльності.
В основі проблемного навчання лежить низка об´єктивних обґрунтувань, зокрема:
—соціологічне. Особливості соціально-економічного розвитку вимагають формування інтелектуального багатства кожної особистості зокрема і людської спільноти в цілому;
—гносеологічне. Цілеспрямоване пізнання здійснюється в процесі активного пошуку, внаслідок дослідження пізнаваного об´єкта в процесі перетворювальної діяльності;
—психологічне. Мислення реально здійснюється лише як розв´язання пізнавального завдання. Видатний психолог С.Л. Ру-бінштейн зазначав, що мислити людина починає тоді, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти, а розв´язання завдання, розв´язок задачі є природним завершенням мисленнєвого процесу;
—діалектичне. Оскільки навчання є процесом, то воно має рушійну силу як результат суперечностей між пізнавальними та практичними завданнями, з одного боку, і наявним рівнем знань, умінь і навичок — з іншого.
—Проблемне навчання як процес складається з низки етапів: виявлення суперечностей, усвідомлення їх як певних утруднень — створення проблемної ситуації;
—осмислення проблемного завдання і прийняття його студентами, розуміння установки;
—аналіз умов пізнавального завдання, встановлення залежності між його складовими;
—членування основного проблемного завдання на мікрозав-дання, визначення плану (програми) їх розв´язання;
—висунення й усвідомлення гіпотези;
—мобілізація ресурсу знань, умінь і навичок відповідно до умови завдання й гіпотези;
—добір методів і засобів розв´язання завдання;
—виконання системи дій і операцій, що сприяють розв´язанню завдання;
—перевірка одержаних результатів на практиці, зіставлення з гіпотезою, встановлення логічного зв´язку між знаннями набутими нині й раніше.
Проблемна ситуація виникає, коли перед студентами (при скерованій дії викладача) постають пізнавальні чи практичні завдання й вони відчувають, що рівень їхніх знань, умінь і навичок недостатній для успішного розв´язання цих завдань. Це спричиняє відчуття певних психологічних утруднень. Доцільно організована проблемна ситуація — головний чинник, імпульс до активної розумової діяльності студентів.
Важливим етапом є аналіз проблемної ситуації та виділення однієї або кількох пізнавальних задач, розуміння їх суті, а вже на цій основі має здійснюватися "прийняття" задачі. Задача — це будь-яке незрозуміле питання, яке треба з´ясувати. З погляду процесу пізнання задачі можуть бути двох видів — проблемні (пізнавальні) й навчальні. Проблемною вважається задача, для розв´язання якої необхідно оволодіти новою сумою знань. Навчальна задача вимагає лише використання раніше набутих знань.
Таким чином, проблемне навчання — вищий ступінь (порівняно з пояснювально-ілюстративним) організації пізнавальної діяльності. Він зумовлений більш високим рівнем суспільно-економічного поступу і сприяє інтелектуальному розвитку особистості (рис. 11). Проте не слід відкидати й пояснювально-ілюстративний тип навчання. Тут має діяти відчуття міри. У рамках пояснювально-ілюстративного навчання доцільно широко використовувати елементи проблемності з урахуванням особливостей навчальної дисципліни й виучуваної теми.
Приклад. Урок математики, 3 клас (1-4).
(На одній стороні відкидної частини дошки зображений квадрат, розділений на 9 маленьких квадратів, на іншій стороні тої ж частини дошки такий же квадрат, розділений на 16 рівних квадратів.)
Учитель: (пред'являє перший квадрат). Скільки маленьких квадратів утримується у великому квадраті? (9 квадратів).
Чи можна сказати, що площа цього квадрата дорівнює дев'яти міркам? (Так, можна).
(Потім дітям пред'являється другий квадрат і задаються ті ж питання. У результаті установлюється, що площа квадрата дорівнює шістнадцяти міркам.)
Учитель: Зрівняєте їхні площі. Що ви про них можете сказати? Чому?
Діти: Площа другого квадрата більше, у ньому помістилося більше мірок.
Учитель: (Дістає квадрат такої ж величини, як зображені на дошці й сполучає його з одним із квадратів на дошці). Що ви можете сказати про площі цих квадратів?
Діти: Вони рівні, адже квадрати при накладенні збіглися.
Учитель: Олена, підійди до дошки й зрівняй паперовий квадрат із другим квадратом на дошці.
(Олена підходить до дошці, накладає один квадрат на інший і переконується в їхній рівності).
Учитель: Як же так, спочатку в нас вийшло, що площа одного квадрата більше площі іншого, а тепер виявилося, що їхні площі рівні?
Сашко: Все зрозуміло, ми напевно вимірювали площу різними мірками, а так робити не можна, потрібно однією міркою!
Учитель: Зробіть висновок: як можна зрівняти площі фігур?
Діти: Щоб зрівняти площі фігур, можна:
1) накласти їхній один на одного;
2) виміряти площі фігур однаковими мірками й зрівняти отримані числа;
3) якщо фігури однакової форми, наприклад, квадрати, можна виміряти довжину сторін цих фігур. У якого квадрата сторони довші, у того площа більше.
Учитель: Назвіть одиниці виміру площі. (1кв.мм, 1кв.см, 1кв.дм, 1кв.м, 1кв.км.)
Які одиниці площі будуть потрібні, щоб виміряти дані об'єкти. (Роздає дітям картки із записом:
Дачна ділянка 1кв.см
Поле 1кв.м
Блокнот 1кв.дм
Парта 1кв.км
Рівненська область 1кв. мм
(Учні з'єднують стрілочками об'єкти й підходящі одиниці виміру.)
Чи можна виміряти площу дачної ділянки не тільки квадратними метрами, а, наприклад, квадратними дециметрами або квадратними кілометрами?
(Учні роблять висновок: площа можна вимірюватись різними одиницями, але краще вимірювати зручними одиницями виміру)
Головне надбання учнів - усвідомлення того, що, «включивши думку», вони багато чого можуть відкрити із загадкового світу математики, і що таємниць математика зберігає ще чимало.
Засобами створення будь-якої проблемної ситуації в навчальному процесі є навчальні проблеми (проблемне завдання, проблемне питання). Кожна навчальна проблема містить протиріччя. Саме протиріччя між пізнавальними й практичними завданнями, які висуваються самим ходом навчання й рівнем знань учнів, їхнім розумовим розвитком, служить рушійною силою навчання.