Характеристики работы

Диплом

Количество страниц: 87

Платная работа

Цена: 500.00грн.

Заказать работу

Зміст

Вступ. 3

Розділ І. 9

1.1. Поняття особистісно-орієнтованого підходу в навчанні 9

1.2. Загальні психологічні закономірності функціонування і розвитку особистості 11

1.3. Особистість як ціль навчання. 15

1.4.  Вчитель у контексті особистісно-орієнтованого навчання. 17

1.5.  Особистісно-орієнтована ситуація в навчальному процесі 23

Розділ ІІ. 28

2.1. Введення технологій особистісно-орієнтованого навчання в освітній процес  28

2.2. Інноваційні аспекти особисто-орієнтованого навчання. 38

2.3. Способи реалізації особистісно-орієнтованого підходу при викладанні дисциплін гуманітарного циклу. 46

2.3.1. Українська література (Панас Мирний “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” 10 кл.) 50

2.3.2. Українська мова (“Лексикологія” 10 клас) 64

Розділ ІІІ. Організація і результати педагогічного експерименту. 76

Висновки. 81

Список використаної літератури. 85

Вступ

Педагогічна теорія в нинішньому її стані переосмислення та перебудови, безумовно, не може повністю забезпечити належний рівень практики. Це пов’язано з тим, що змінилася соціальна парадигма буття. Зміна соціальної парадигми буття вимагає зміни й парадигми загальної середньої освіти. Перш за все ми спостерігаємо зміну цільових установок, а саме: перехід від головної мети – всебічний і гармонійний розвиток підростаючого покоління – за формування особистості учня, розвитку його здібностей та обдарувань, наукового світогляду, як сказано у Законі України “Про загальну середню освіту” (стаття 5). Ряд учених формулюють цю тему як виховання неповторної особистості з урахуваннями її потреб і нахилів.

На вирішення цієї головної мети спрямовані різні теорії та технології навчання (розвивальна – Д.Е.Ельконіна та В.В.Давидова, модульно-розвивальна, поліцентричний метод Б.М.Наумова та ін.). У сучасній освіті все більшого поширення набуває термін “особистісно-орієнтоване навчання”. Учені й педагоги-практики по-різному розуміють зміст цього терміна. Деякі педагоги бачать у ньому реалізацію індивідуального підходу в навчанні через організацію і презентацію навчального матеріалу різного рівня труднощів. Інші пов’язують його з інноваційними процесами в освіті, які активізувались останнім часом у зв’язку з відкриттям гімназій, ліцеїв, коледжів, де використовуються різні форми диференційованого навчання. А тому характер освіти в школі має бути іншим – особистісно-орієнтованим. Країні потрібні творчі, ділові люди, кваліфіковані спеціалісти, які здатні думати по-новому, самостійно ставити перед собою цілі, завдання, люди, які не тільки мають здібності, але вміють їх самореалізовувати з користю для себе та суспільства.

Особистісно-орієнтоване навчання як нова парадигма освіти стає реальністю. Покликане до життя пошуками виходу з кризи, в якій опинилась українська (як, врешті, й світова) школа, воно знаходить усе більше прихильників. Список праць із цієї проблеми налічує не одну сотню назв, серед яких усе частіше починають з’являтися й статті з методики. У Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) зазначено основні недоліки сучасної школи:

– несформованість в учнів достатньої життєвої компетентності;

– недостатні вміння використовувати набуті знання для розв’язання практичних завдань, аналізу нестандартних ситуацій;

– неврахування під час формування змісту освіти індивідуальних особливостей школяра, його життєвих планів. [13; с.3]

Причиною кризи освіти є перехід суспільства з індустріальної в постіндустріальну фазу. Якщо цінністю першої (щодо освітніх вимог) було набуття знань і вироблення умінь застосовувати їх, то для другої – насамперед знаходити, фільтрувати, систематизувати знання. Аби досягти позитивного результату в житті, особистість повинна навчитися застосовувати знання творчо, перебуваючи в ситуації постійного пошуку, вибору, що вимагає дисциплінованості, вміння працювати в колективі, комунікабельності, глибини, креативності мислення. Сформувати таку людину можна, тільки розвинувши в ній відповідні компетентності:

– соціальні (розуміння й пошанування загальнолюдських і національних цінностей, іншої особистості, її права на власну думку, власне світобачення);

– полікультурні (знання, розуміння, повага до власної та інших культур, орієнтація в світовому культурному просторі);

– комунікативні (вміння спілкуватися, співпрацювати в колективі, прислухатися і враховувати чужу думку);

– ділові (ініціативність, активність, критичність та креативність мислення, готовність відстоювати свої ідеали, працювати в умовах жорсткої конкуренції);

– інформаційні (вміння здобувати і переробляти інформацію);

– самоорганізаційні (готовність до постійного підвищення загальноосвітнього й професійного рівня, самоосвіти і самонавчання, самореалізації).

Відповідно весь навчальний процес повинен будуватися, маючи на меті, як кінцевий результат, вироблення саме цих компетенцій. З обов’язковим урахуванням психофізіологічних особливостей школярів, їхніх ціннісних орієнтацій, максимальним наближенням до життєвих реалій. Розв’язати означені проблеми покликане особистісно-орієнтоване навчання. Чому саме воно? Тому, що “особистісно-зорієнтоване навчання надає кожному учневі, опираючись на його здібності, нахили, інтереси, особистісні цілісності і суб’єктивний досвід, можливість реалізувати себе в пізнавальній та інших видах діяльності...” [26; с.165].

Визначальним для такого підходу є інтегративний погляд на особистість, що передбачає розгляд її як складної системи, в якій нерозривно поєднане біологічне і соціальне, і яка, як і кожна складна система, здатна до саморозвитку й самовдосконалення. Тобто особистість стосовно себе є і об’єктом, і суб’єктом діяльності. “Матеріалом” виступають здобуті у процесі життєдіяльності знання й досвід. І цей процес досить складний і непрямолінійний. Кожне наступне засвоєння відбувається з урахуванням уже набутого. Переосмислюючи знання і досвід, щось засвоюючи, щось відкладаючи, особистість починає керувати своїм розвитком. Тому найкраще не нав’язувати їй шляхів, а створити умови для реалізації внутрішніх потенцій.

Об’єктивною причиною розвитку особистісно-орієнтованого підходу в навчанні є зміна парадигми в освітній галузі. Учені пропонують ураховувати ряд важливих позицій, що впливають на впровадження даного підходу в практику роботи шкіл:

1. Особистісно-орієнтоване навчання має забезпечити розвиток і саморозвиток особистості учня, ґрунтуючись на виявлених індивідуальних особливостях його як суб’єкта пізнання і предметної діяльності.

2. Освітній процес особистісно-орієнтованого навчання дає кожному учневі на підставі його здібностей, нахилів, інтересів і суб’єктивного досвіду можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, поведінці.

3. Зміст освіти, його склад і засоби добираються і конструюються таким чином, щоб учень мав можливість вибору предметного матеріалу (за об’ємом і формою).

4. Критеріальна база особистісно-орієнтованого навчання враховує не тільки рівень досягнутих знань, умінь, навичок, а й інформованість певного інтелекту (його властивостей, якостей, прояву).

5. Освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуальних здібностей є важливим засобом становлення духовних та інтелектуальних якостей учня, який виступає основною ціллю сучасної освіти.

6. Освіченість і навченість не тотожні за своєю природою і результатами. Навченість через оволодіння змістом освіти забезпечує соціальну і професійну адаптацію в суспільстві. Освіченість формує індивідуальне сприйняття світу, можливість його творчого перетворення, широкого використання суб’єктивного досвіду в інтерпретації та оцінці фактів, явищ, подій довкілля на підставі особистісно значущих цінностей і внутрішніх установок.

“Найважливішими ознаками особистісно-орієнтованого навчання вважається багатоваріативність методик і технологій, уміння організувати навчання одночасно на різних рівнях складності, утвердження усіма засобами цінності емоційного благополуччя, позитивного ставлення до світу, тобто внутрішньої мотивації.” [28; с.25]. “Навчання має ґрунтуватися на прийманні суб’єктивності учня як суб’єкта учіння, визнання за ним права на самовизначення і самореалізацію в навчально-пізнавальній діяльності через оволодіння її способами, що передбачає пристосування освіти до нього, а не навпаки, як у традиційному навчанні. Це вимагає кардинальної зміни мети і ціннісних орієнтацій навчального процесу, оновлення змістового компонента і його гуманітаризації, перебудови технології, зміни методики діяльності педагога та розширення в ній технології співробітництва, коригування характеру навчально-пізнавальної діяльності учня як суб’єкта навчального процесу” [39; с. 273].

Мета такого навчання – гармонійне формування і всебічний розвиток особистості українського громадянина, повне розкриття його творчих сил, набуття власного “Я”, неповторної індивідуальності. Він має стати суб’єктом життєдіяльності, професійної діяльності, а не опанувати тільки певну сукупність знань, умінь і навичок. Для цього педагог повинен допомогти учневі знайти самого себе, закласти в ньому механізми адаптації, самовизначення, саморозвитку, самовдосконалення в умовах навчально-пізнавальної діяльності, які сприятимуть становленню творчої особистості.

Цю проблему досліджували відомі психологи сучасності О.Г. Асмолов, Г.О. Баля, І.Д. Бех, В.В. Давидов, А.В. Петровський, В.В. Рибалка, І.С. Якиманська.

Філософсько-педагогічні аспекти особистісно-орієнтованого навчання у вітчизняній педагогіці визначили С. У. Гончаренко, І.А. Зязюн, О.В. Киричук, В.Г. Кремень, О.Я. Савченко та інші.

Теоретичну основу дослідження склали психолого-дидактичні концепції навчання і розвитку учнів, викладені у працях І.Д. Беха, В.В. Серикова, І.С. Якиманської, Г. Токмань, С.І. Подмазіна, а також теорії розвитку особистості Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, О.М. Леонтьєва, Г.С. Костюка.

Об’єктом дослідження є особистісно-орієнтований підхід у навчанні.

Предметом дослідження є освітні технології впровадження особистісно-орієнтованого підходу на уроках української мови та літератури.

Гіпотеза дослідження: особистісно-орієнтований підхід у навчанні сприяє розвитку творчих здібностей, нахилів, інтересів кожного учня, дає можливість самореалізуватися, самовдосконалитися.

Мета дослідження: довести ефективність особистісно-орієнтованого підходу при викладанні дисциплін гуманітарного циклу на прикладі уроків української мови та літератури.

Поставлена мета і сформульована гіпотеза передбачають розв’язання таких завдань:

1. Розглянути психолого-дидактичні та філософсько-педагогічні аспекти проблеми дослідження.

2. Порівняти традиційну освітню систему й особистісно-орієнтований підхід у навчанні.

3. Визначити вихідні положення та інноваційні аспекти особистісно-орієнтованого навчання.

4. Простежити способи реалізації особистісно-орієнтованого навчання на уроках української мови та літератури.

5. Перевірити ефективність технологій особистісно-орієнтованого підходу на практиці.

Закрыть

Личностно-ориентированное обучение при преподавании дисциплин гуманитарного цикла

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22 и (050) 297–73–76
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.