ЗМІСТ

Вступ

1.ПОНЯТТЯ "АНТИБІОТИКИ" ТА ІСТОРІЯ ЇХ ВІДКРИТТЯ.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ АНТИБІОТИКІВ

2.1 СПЕКТР І МЕХАНІЗМ ДІЇ АНТИБІОТИКІВ

3. СПОСОБИ ОТРИМАННЯ АНТИБІОТИКІВ

3.1 ВИРОБНИЦТВО АНТИБІОТИКІВ

3.2 Шляхи вдосконалення промислового виробництва антибіотиків.

3.3 Лікарські форми антибіотиків

4. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА.

ТЕХНОЛОГІЯ БІОСИНТЕЗУ БЕНЗИЛПЕНІЦИЛІНУ

4.1Характеристика об’єкту біосинтезу

4.2 Характеристика продуцента

4.3 Підготовка посівного матеріалу

4.4 Характеристика поживного середовища

4.5 Стерилізація поживного середовища

4.6 Особливості перебігу процесу ферментації

4.7 Особливості процесу виділення і очистки пеніциліну

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури

2. Класифікація антибіотиків

Нині існують різні класифікації антибіотиків, проте жодна з них не являється загальноприйнятою [10].

Антибіотики класифікують і характеризують по їх походженню, хімічній структурі, механізму дії, спектру активності, частоті розвитку лікарської стійкості і так далі [2].

У основу головної класифікації антибіотиків покладена їх хімічна будова (таблиця 1).

Клас Назва класу Деякі представники
I В-Лактами (основні группы: пеніциліни, цефалоспоріни Бензилпеніцилін, оксацилін, цефотаксим
II Макроліди і лінкозаміди Еритроміцин, лінкоміцин
III Аміноглікозіди Стрептоміцин, гентаміцин
IV Тетрациклін Доксіциклін
V Поліпептиди Поліміксин
VI Полієни Ністатин, Амфотерицин В
VII Ріфампіцини Ріфампіцин
Інші Лєвоміцетин, гризєофульвин

Таблиця 1. Класифікація природних антибіотиків залежно від їх природної структури [2].

Найбільш важливими класами синтетичних антибіотиків являються хінолони і фторхінолони (наприклад, ципрофлоксацин), сульфаніламіди (сульфадіметоксин), імідазоли (метронідазол), нітрофурани (фурадонін).

Велика частина антибіотиків має природне походження, і їх основними продуцентами є мікроби. Мікроорганізми, знаходячись у своєму природному місці існування - в основному в грунті, роблять антибіотики в якості засобу боротьби за існування з собі подібними [11]. Антибіотики, як хіміотерапевтичні речовини, отриманні на основі життєдіяльності мікро - і макроорганізмів, відрізняються від звичайних метаболітів специфічністю та виключно високою біологічною активністю відносно чутливих до них мікроорганізмів [6].

Залежно від джерела отримання розрізняють наступні групи антибіотиків:

• антибіотики, отримані з грибів, наприклад роду Penicillium (пеніциліни, гризеофульвин), роду Cephalosporium (цефалоспоріни) і т.д.;

• антибіотики, отримані з актиноміцетів [11]. Найбільше відомо антибіотиків актиноміцетного походження. Актиноміцети - переважно грунтові мікроорганізми. В умовах великої кількості і різноманітності ґрунтових мікроорганізмів їх антагонізм, у тому числі за допомогою вироблення антибіотиків - один з механізмів їх виживання [13]. Ця група включає близько 80 % усіх антибіотиків. Серед актиноміцетів основне значення мають представники роду Streptomyces які є продуцентами стрептоміцину, еритроміцину, левоміцетину, ністатину і багатьох інших антибіотиків;

  • антибіотики, продуцентами яких є власне бактерії. Найчастіше з цією метою використовують представників родів Bacillus і Pseudomonas. Прикладами антибіотиків даної групи є полі міксини, бацитрацин;
  • антибіотики тваринного походження - з риб'ячого жиру отримують эктерицид;
  • антибіотики рослинного походження. До них можна віднести фітонциди, які виділяють цибуля, часник, інші рослини. У чистому вигляді вони не отримані, оскільки є надзвичайно нестійкими з'єднаннями. Антимікробною дією володіють багато рослин, наприклад ромашка, шавлія, календула;
  • синтетичні антибіотики (левоміцетин) [11].

  • 2.1 Спектр і механізм дії антибіотиків

    Пошуки нових антибіотиків залишаються чисто емпіричним процесом, а їх фізіологічне значення для мікроорганізмів, що продукують їх, неясне. Проте причини виборчої токсичності антибіотиків нині у більшості випадків відомі. В цілому це пов'язано з фундаментальними біохімічними відмінностями між клітинами прокаріот і эукаріот, а токсична дія антибіотиків є наслідок їх здатності пригнічувати одну необхідну біохімічну реакцію, специфічну для клітини того або іншого типу [14]. По спектру дії антибіотики ділять на п'ять груп в залежності від того, на які мікроорганізми вони діють. Кожна з цих груп включає дві підгрупи: антибіотики широкого і вузького спектру дії (мал.2).

    Мал.2 Механізм дії антибіотиків на бактерії [1].

    До антибіотиків широкого спектру дії відносяться аміноглікозиди, тетрацикліни та ін. Антибіотики вузького спектру дії ефективні відносно невеликого круга бактерій, наприклад поліміксини діють на грацилікутні, ванкоміцин впливає на грампозитивні бактерії.

    В залежності від механізму дії розрізняють п’ять груп антибіотиків:

    → антибіотики, які порушують синтез клітинної стінки. До цієї групи належать, наприклад, В-лактами. Препарати цієї групи характеризуються найвищою вибірковістю дії: вони вбивають бактерії та не чинять ніякої дії на клітини макроорганізма, так як останні не мають головного компоненту клітинної стінки бактерій - пептидоглікану. В зв’язку з цим В-лактамні антибіотики є найменш токсичними для макроорганізму [11]. До В-лактамних антибіотиків відносяться цефалоспорини, карбапенеми, пеніціліни, монобактами. Усі В-лактамні антибіотики володіють схожою структурою та механізмами антимікробної дії. Вони гальмують синтез пептидоглікану та селективно пригнічують активність ферментів, які беруть участь у термінальній перехресній зшивці лінійних молекул глікопептидів [12].

    → антибіотики, які порушують молекулярну організацію та синтез клітинних мембран. Прикладами подібних препаратів є поліміксини та полієни [11]. ЦПМ є селективно проникним бар’єром, порушення її функцій призводить до виходу з клітини білків, пуринових та піримідинових нуклеотидів, іонів з послідуючою її загибеллю. До препаратів цієї групи належать поліміксини, полієнові антибіотики та граміцидини [12].

    → антибіотики, які порушують синтез білка. Це найбільша група препаратів. Передставниками цієї групи є аміноглікозиди, тетрацикліни, макроліди, лєвоміцетин, які викликають порушення синтезу білка на різних рівнях [11]. Бактерії мають 70 S рибосоми, а клітини ссавців - 80 S рибосоми. Субодиниці цих типів рибосом та їх функціональна специфічність сильно різняться, що і пояснює пригнічення синтезу білка антибіотиками на бактеріальних рибосомах без вираженої дії на рибосоми ссавців [12].

    → антибіотики - інгібітори синтезу нуклеїнових кислот. Наприклад, хінолони порушують синтез ДНК; рифампіцин - синтез РНК [11].

    У окремі групи виділяють протитуберкульозні, противолепрозні, протисифілітичні, протипухлинні препарати [9].

    Характеристики работы

    Курсовая

    Количество страниц: 37

    Бесплатная работа

    Закрыть

    Производство антибиотиков. Способы получения

    Заказать данную работу можно двумя способами:

    • Позвонить: (097) 844–69–22
    • Заполнить форму заказа:
    Не заполнены все поля!
    Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

    Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.