План

Вступ

1. Українські народні танці як невід’ємна частина культурних надбань нашого народу

2. Використання традицій танцювальної культури як тенденція у розвитку української народно-сценічної хореографії

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Український народ протягом сто­літь створював самобутню культуру, яка відбиває його багатогранне жит­тя. Одним з її найцінніших скарбів є танцювальне мистецтво. Кращі художні зразки народних танців збе­реглися і дійшли до наших днів. Вони стали невід'ємною частиною худож­нього життя Радянської України.

Серед танців, які побутують те­пер, можна відзначити хороводи, метелиці, гопаки, козачки, коломийки, гуцулки, кадрилі, польки і ряд сюжетних танців — «Коваль», «Гречка», «Льон», «Лісоруби», «Опришки», «Аркан» та багато інших.

Вивчення зібраного хореографічно­го і музичного матеріалу дає можливість визначити три основних жанри українських народних танців: хоро­води, сюжетні та побутові. Цю класифікацію покладено в осно­ву збірника «Українські народні танці» .


Українські народні танці як невід’ємна частина культурних надбань нашого народу

Український танець займає значне місце серед культурних надбань нашого народу. Широка популярність українського танцю в нашій країні та за кордоном пояснюється невичерпним багатством тем і сюжетів, щирістю, життєрадісним запалом, гумором. У танцювальних образах розкривається національний характер народу, відображаються явища, взяті безпосередньо з його побуту та праці, рідна природа тощо. Наявність яскравих побутових рис і особливостей, поєднаних з віртуозною технікою, надає українському танцю своєрідного колориту.

Танці, що існують в Україні, А. Гуменюк поділяє на три основні жанри:

– танці хороводного плану (веснянки, купальські хороводи та ін.);

– побутові танці (гопак, козачок, кадрилі, гуцулки, коломийки та ін.);

– сюжетні танці – відтворення явищ природи, народного побуту, тема праці, народна героїка тощо [5].

Хороводи — один із найдавніших видів народного танцювального ми­стецтва. Виконання їх пов'язувалось колись з обрядовими діями, традицій­ною зустріччю весни (весняний цикл танців), відзначенням літа (купаль­ський цикл танців), зустріччю Нового року. Найбільш поширеними були веснянки, гаївки, танки. Автором об'єднали їх під загальною назвою хороводи. Тепер хороводи втратили своє обрядове значення. Вони міцно увійшли в репертуар професіональ­них і самодіяльних виконавських ко­лективів, особливо дитячих.

За темами хороводи можна поділи­ти на три групи:

до першої належать хороводи в яких відображаються трудові проце­си («А ми просо сіяли, сіяли», «Мак», «Шевчик», «Бондар», «Ко­валь» та ін.);

до другої — хороводи, де відбито родинно-побутові відносини трудового народу («Перепілка», «Ой, гілля-гілочки», «Пташка» тощо);

до третьої — хороводи, в яких зна­йшли свій вираз патріотичні почуття народу, оспівується рідна природа («А вже весна», «Марена» та ін.).

Хороводи являють собою синтетич­ний вид народної творчості, в якому органічно злиті поезія, музика та хо­реографія. Ідейний зміст того чи ін­шого хороводу розкривається піснею. У зв'язку з цим для хореографів-практиків текст в обрядових танцях має першорядне значення, бо він дик­тує хореографічний малюнок хорово­ду в цілому.

Хореографічний малюнок хороводів зумовлюється текстом. Наприклад, в тексті хороводу «Кривий танець», говориться про те, що:

А в кривого танця

Та не вивести кінця,

Треба йому та виводити,

Кінця йому та знаходити і т.д.

Отже, зміст танцю пояснює його хореографічний малюнок: лінія, яку описували виконавці, мала вигляд кривої.

За таким принципом визначаються назви й інших хороводів.

Часто малюнок хороводу обумовлюється формою викладу тексту: якщо зміст тексту розкривається у діалозі, виконавці розподіляються на дві групи, або з них виділяється соліст-танцюрист, який виходить у центр кола. Коли ж зміст тексту розкривається у формі звичайної розповіді, то учасники водять хоровод без будь-якого розподілу на групи.

Текст відповідно впливає і на хореографічні засоби учасників хороводу. Так, наприклад, у хороводах, в яких відображаються трудові процеси, основну роль відіграє пантоміма-ілюстрація. За допомогою рухів і жестів розкривається зміст.

В групі орнаментальних хороводів виконавці відповідно до змісту тексту створюють візерунчастий хореографічний малюнок.

В деяких орнаментальних хороводах використовується відповідний до їх змісту реквізит. Так, наприклад, в хороводі «Марена» велике художнє значення має уквітчане гільце, навколо якого учасники снують тонкі хореографічні візерунки.

Мелодії хороводів, як правило, глибоко-змістовні і емоційно-виразні. Разом з тим вони дуже прості, а тому й зручні для виконання.

Сюжетні танці. Цей жанр танцювального мисте­цтва українського народу виник піз­ніше, ніж хороводи.

В сюжетних танцях засобами на­родної хореографії відображаються конкретні явища з навколишнього життя і природи. Назва танцю визна­чається його змістом. Так, наприклад» танець «Лісоруби» дістав таку назву тому, що сюжетом його є трудовий процес рубання лісу.

В загальній композиції танців цьо­го типу, тобто у послідовності танцю­вальних фігур, ясно видно логічний і чіткий розвиток сюжетної лінії.

Щодо тематики сюжетні танці можна розподілити на групи, де основною темою є:

а) праця («Шевчик», «Коваль», «Косар», «Лісоруби», «Льон» та ін.);

б) народна героїка («Опришки», «Аркан» тощо);

в) народний побут («Катерина», «Коханочка», «Волинянка», «Горлиця»);

г) окремі явища природи і зобра­ження виробничих знарядь селянина в дії («Гонивітер», «Зіронька» «Віз» та ін.);

д) звичаї птахів і тварин («Гусак», «Козлик», «Бичок» та ін.).

Сюжетні танці художньо найдо­сконаліші і найрізноманітніші щодо тематики.

Побутові танці беруть свій початок в хороводах. Цей жанр найстаріший і є основою української народної хореографії. В побутових танцях відображаються істотні риси характеру українського народу: волелюбність, героїзм, завзяття, винахідливість, до­тепність, нестримна веселість тощо.

Ці танці супроводжуються мелодія­ми, дуже різноманітними за характером і ідейно-емоціональним змістом, значна частина яких виконується в народі як самостійні інструментальні п'єси.

Побутові танці є невід'ємною ча­стиною щоденного життя народу. Їх виконують на масових вечорах, гу­лянках і т. д.

До жанру побутових танців нале­жать метелиці, гопаки, козачки, коломийки, гуцулки, верховини, польки і кадрилі. На основі спільних стилістичних особливостей хореографії та музики їх можна розподілити на три групи:

1) метелиці, гопаки, козачки;

2) коломийки, гуцулки, верховини;

3) польки та кадрилі.

В побутових танцях народ зовсім відмовився від тексту, залишивши лише окремі вигуки в кульмінаційні мо­менти танцю.

Крім назв танців, у народі існує ряд назв танцювальних рухів. Василь Верховинець записав кілька з них: доріжка, присядки, навприсядки, вихиляси, «бач, як заплів» (пізніше названа плетінкою), «от завернув», «от загріба», плазунець. Нині відомі й інші народні назви рухів: гопаки, витинанки, підскоки, підтупи, дрібні скоки, тропаки, закрутки, голубці тощо.

Основні рухи, малюнки, назви танців та па відрізняються в залежності від регіону. (Центральна Україна, Полісся, Закарпаття і т.д.). Переважна більшість українських танців побудована на одних і тих же рухах, які витворилися з національного темпераменту, місцевого колориту, одягу тощо. 

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 18

Бесплатная работа

Закрыть

Танцевальные традиции украинский

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.