План

1. Світоглядні універсалії християнського Середньовіччя

2. Густав Шпет. Естетичні фрагменти

3. Поняття слів

Список використаної літератури

1. Світоглядні універсалії християнського Середньовіччя.

Філософський термін для позначення загальних понять „Універсалії” широко вживався у середньовічній схоластиці. Питання про те, що існує реально – Універсалії чи поодинокі , індивідуальні речі, - було основним у боротьбі між номіналізмом і реалізмом середньовічним.

Реалісти твердили, ніби Універсалії існують реально як сутності будь-якого буття і осягаються тільки за допомогою умогляду; номіналісти, в поглядах яких були матеріалістичні тенденції, вважали, що реально існують тільки поодинокі речі, а Універсалії є узагальненням того спільного, що містить окремі речі даного роду.

Аналіз категорії „реальність — однієї із ос­новних у філософії необхідний для з'ясування проблеми співвідношення мистец­тва з природним середовищем і з суспіль­ством і сутності художньої діяльності. Тим часом у трактуванні цього поняття має місце велика розбіжність, почасти його ото­тожнюють з поняттями "буття", "дійсність", "тілесність", тоб­то їх вживають як синоніми. Насправді ж між ними існує сут­тєва різниця. Зокрема, поняття „буття" етимологічно похо­дить від терміна „бути", а той, в свою чергу, коріниться в слові „жити", тобто, бути узгодженим з навколишнім середовищем, функціонувати в конкретному просторі і часі. Антитезою бут­тя є „небуття" - межі, в яких речі (явища) ще немає або вже немає. „Дійсність" — це все те, що існує як реалізована мож­ливість і функціонує „тепер", маючи в собі власну сутність і закономірність. У цьому контексті дійсність відрізняється не тільки від усього ілюзорного і фантастичного, а й від усього логічно-мислительного, а також від усього ймовірного, але поки що неіснуючого.

У „Філософській енциклопедії" дається два тлумачення тер­міна „реальність": 1) Матерія з усією різноманітністю її форм, якій протистоїть свідомість — суб'єктивна реальність; 2) весь матеріальний і ідеальний світ, включаючи ілюзії і помилки.

Визначення реальності як матерії в сукупності різних її видів, тобто як об'єктивної реальності, яка протистоїть суб'єктивній реальності, є імпліцитне визначення через абст­ракцію, без розкриття змісту самого поняття. Якщо звести все суще до „об'єктивної реальності" як матеріально-наочного і ре­чового, тоді в світі залишаються тільки „речі" і тільки „об'єкти", відбувається вилучення з нього людей і всіх тих функціональ­них властивостей речей, які характерні для втягнутих вже в людські відношення. Тільки для класичної фізики поняття „об'єктивна реальність" цілком співпадало з поняттям „фізична реальність" як визнання фізичного світу, що роз­вивається за одними і тими самими законами. Але сучасна фізика, зокрема теорія відносності і квантова механіка, змінили уявлення про світ і власне поняття „фізична ре­альність" набуло нового змісту. Мало того, з'ясувалося, що „фізична реальність" залежить і від умов експерименту, і від експериментуючого суб'єкта, бо він став уже „не просто гля­дачем, але й актором у драмі пізнання".

Людина в процесі виробничої діяльності, спілкування, споживання і обміну, крім матеріальних цінностей, створила світ духовних цінностей (ідеали, ідеї, норми, знання, уявлен­ня тощо), які через знаки, символи, засоби праці перетвори­лися в якусь систему, що складається із відносно „затверді­лих" елементів, які або закріплюються в свідомості людини в поняттях і „фігурах логіки", або існують як „консерванти культури: листи, архіви, фото, картини, плакати, фонотека, іконотека, театр, кіно, телебачення, преса тощо.

Вироблена в процесі історичного розвитку система духов­них цінностей є для конкретного індивіда як „об'єктивна ре­альність", яка існує незалежно від нього і яку йому (індивіду) належить засвоїти. Таким чином, поняття „об'єктивна ре­альність" включає не тільки матеріальні об'єкти, фізичну при­роду, механічні, фізичні, хімічні, біологічні процеси, а й інфор­маційні процеси, а також те, що В.І. Вернадський назвав „но­осферою" і визначав за параметром розумом, інтелектом. Він включав сюди і велику різноманітність особистостей, які пере­творюють енергією домінант середовище свого існування, створюючи особливу сферу, названу пізніше „персоносферою". Крім того, термін „реальне", крім сьогодення, включає в себе минуле, яке існує в теперішньому в „знятому" вигляді, і майбутнє, яке існує в сьогочасному як потенційне, а також різні усталенні уявлення, зокрема ті, що викривляють дійсність і хибні, з якими, однак доводиться рахуватись і індивіду, і сусп­ільству загалом.

Багато з того, що не має самостійного речового існування, слугує людині не лише для фіксації досягнутої стадії розвитку, але й могутнім спонуканням до дії, самоутвердження, самовиповнення, оптимізму, або ж, навпаки, для приниження, при­гнічення, песимізму тощо. Знання, краса, добро, любов, друж­ба, героїзм, патріотизм, слава, честь, гідність, образа, сором, несправедливість, підлість, зло, — все це реальності, вплив яких на людину часом перевершує дію матеріальних явиш і процесів.

Уявлення і судження людини про реальність завжди пов'я­зані з певними умовами її життєдіяльності, рівнем і характе­ром суспільного життя, матеріальною і духовною культурою, цінностями і потребами, відношеннями і інтересами, суспіль­ним і особистим досвідом. Оскільки дійсність впливає на лю­дину як природно-суспільна дійсність, а вона її сприймає з різними установками і в різних умовах, станах, керуючись не тільки достовірними знаннями і цінностями, а й недостовір­ними, а то і хибними, то її мозок виявляється не безстороннім дзеркалом, а чимось на зразок відчиненого в зовнішній світ вікна, через яке, крім правильних вражень і образів, входить багато і помилкових. Але в голові людини немає нічого такого, що було б створено без впливу зовнішнього середовища, всім цим викривленим і хибним уявленням і поняттям завжди зна­ходиться якийсь предметний (речовий) або ідеальний, (мислений), основний на предметності еквівалент.

Так, наприклад, уявлення первісних людей про потойбічне життя і тепер вражають достовірністю і ретельністю відтворен­ня його „топографії". Ірреальне в стародавніх міфах органічно сполучалося з цілком реальними предметами. Міфи, релігії, утопії, фантазії взагалі при найближчому розгляді, не що інше, як „поставлені на голову, наче в камері-обскурі, реальні відно­шення людей. Боги, кентаври, сатири, сфінкси, чорти, відьми, духи, привиди тощо, як створені людьми хибні уявлення про себе самих, стали реальністю, з якою доводилось (і доводить­ся) і рахуватись і окремому індивіду, і суспільству загалом. Всі ці продукти людської уяви, як вияв певного рівня життєдіяль­ності людей і характеру їхніх взаємовідносин, ставали діючими персонажами і в повсякденному житті, і в творах мистецтва по­ряд із дійсними людьми не лише в первісному і рабовласниць­кому суспільствах, але й для людей більш пізніх епох. Зокрема, як зазначають дослідники, в шекспірівські часи „для широкої театральної публіки тіні батька Гамлета і Банко, макбетівські відьми, ельфи із „Сну в літню ніч були реальними істотами, близькими і зрозумілими, цілком живими".

К. Маркс, досліджуючи процеси пізнання, спробував дати наукове пояснення цьому процесу утворення в голові людини „псевдосвіту" і „псевдо-реальності". Зокрема, він показав, що між реальними стосунками і речами, якими вони є, і тим яки­ми вони є в свідомості, існує незриме, але підкорене соціальній механіці поле, продуктом дії якого є усвідомлювана людиною зовнішня і внутрішня дійсність. Відкривши феноменальну при­роду свідомості, її насправді квазіпредметний характер, Маркс виводить утворення свідомості не із безпосередньої дії об'єктів, а із суспільних відносин і диференціації цих відносин, які скла­даючи часткові системи, входять у більш загальні системи. Показавши, що поряд із природно-речовим припиненням діє соціально-системне причиненя, інакше — причиненя в системі суспільного буття, Маркс дав ключ для розуміння й аналізу тих явищ, які не мають аналогу в природі і виступають у вигляді „демонічних сил" і „чудес", починаючи з табу і міфів, і закін­чуючи „чудесами" і „привидами" товарного світу, як-от „фор­ма вартості", „форма ціни", „вартість землі" тощо, які в за­гальній системі суспільних відносин набирають реальності і об'єктивності".

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 22

Бесплатная работа

Закрыть

Культурология 5

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22 и (050) 297–73–76
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.