ПЛАН

1. Культура як світ втілення цінностей. Ієрархія цінностей.

2. Система життєвих цінностей у культурі Греції та Риму

2. Система життєвих цінностей у культурі Греції та Риму

Життєві цінності у Греції

Якщо однією з головних цінностей древніх цивілізацій було багатство перш за все як майно, то для древніх греків – це не так. Те ж саме і з сім'єю. Багатство в Древній Греції цінувалося, але не само по собі, не як накопичення скарбів, володіння речами, або землею (що дуже високо цінувалася у землевласників, в селянства). Багатство було важливе і коштовно як умова загальнополісної стійкості, як необхідне для наявності і зростання можливостей цивілізовано-комфортного і культурного життя вільних греків.

Сім'я в загальнополісному цілому теж не була домінуючою цінністю, як і кількість дітей (якщо не брати архаїчний період розвитку), хоча домашнє господарство велося і вимагало участі жінок. Але сім'я, як цінність, була все ж другорядною у відношенні до соціального шару, тим більше до полісу. Положення жінок теж відрізнялося від їх положення в давньосхідних цивілізаціях; воно підпорядковане, але не настільки залежне. Положення жінки в старогрецькому суспільстві залежало від її статусу. У мові, що приписується афінському ораторові Демосфену, говорилося: у нас є куртизанки для розваги, коханки, аби про нас піклуватися і дружини, аби народжувати законних дітей. Участь дружин в буденному житті була обмежена довкола домашніх обов'язків і завданнями виховання дітей до 7-мі літнього віку. З політичного життя жінки були практично виключені. У останніх сферах соціального буття проявляли себе окремі жінки, що не полягали в звичайних шлюбно-родинних стосунках. Але характерний, що саме в Древній Греції її культуру представляли декілька видатних жінок, що займалися поезією (як поетеса Сафо) або філософією, прославилися своєю красою. Стосунки між підлогами в грецькій античності були своєрідними в тому плані, що фізична і душевна близькість могла реалізуватися і між чоловіками (і в дружбі і в коханні), і між жінками (лесбійське кохання), і між чоловіками і жінками. Негожим не було ні те, ні інше, ні третє. Причому, тілесна краса цінувалася рівно: і в жінці і в чоловіку. Втім, і душевна теж.

Цивілізованість в цьому сенсі стосувалася і елементарної гігієни і тілесного здоров'я, яке цінувалося у всіх древніх співтовариствах. Але у древніх греків само тілесне здоров'я, разом з фізичною фортецею, передбачало і красу, гармонію частин тіла, свободу володіння ним. Фактично (у нашому розумінні) в Древній Греції отримала розвиток фізична культура, бо справа

було не лише в турботі про своє здоров'я, а в тому, що хворе, кволе, негарне тіло і його незграбні рухи ображали естетичний смак багатьох людей. Фізичні вправи (гімнастика в спеціальних місцях – гімнасіях), спортивні змагання були коштовні тому не лише в плані підготовки воїнів і забезпеченні здорового потомства, а саме в плані культурного розвитку в прагненні до досягнення гармонії, єдність прекрасного тіла і прекрасної душі. На думку древніх греків чоловік хороший мав бути і красивим, а красивий – хорошим. Треба було піклуватися і про тель і про етос (настрої душі) про, кажучи сучасною мовою, психічному і етичному здоров'ї, про свою земну досконалість в цілому. І не тому, що це забезпечить хороше післяземне існування. Життя на землі для древніх греків було коштовне сама по собі, і у відношенні до замогильного існування вона була переважно. Ахілл, герой Іліади Гомера, говорив про те, що краще бути на землі простим погоничем мулів, чим царем в царстві мертвих. І хоча похоронний культ і пошана до померлих предків в Древній Греції існували, але вони не мали такого значення, як в традиційних древніх суспільствах (наприклад, в єгипетському).

Порівняння Риму з Грецією

На думку відомого дослідника історії Риму Т. Моммзена, елліни і італійці вельми істотно відрізнялися один від одного: “Елліни завжди приносили загальне в жертву частному, нацією жертвували для общин, а общинами для окремих осіб”. Їх ідеалом було споглядальне життя, що часто переходило в неробство. Політичний розвиток йшов по лінії посилення окремих полісів-держав (фактично племен), а потім руйнування стійкості суспільних зв'язків і усередині полісу. “У релігійному відношенні елліни спочатку звели богів до людини, а потім і зовсім їх відкинули. Вони любили видовище боротьби голих хлопців і надавали повний простір людської думки у всій його страшній пишності”.

Римляни ж, згідно Моммзену, виховували дітей в повазі до батька, громадян до держави, і всіх – в повазі до богів. Вони нічого не поважали, окрім корисної діяльності і вимагали кожну мить віддавати праці. У них вважався худим громадянин, який хотів жити не як інші. І з відвернутих ідеалів вони цінували не абстрактне благо або красу (як в Греції), а любов до батьківщини, до Риму. Вони були упевнені в непорушній вічності Риму і його безперечному праві управляти світом.

Ці і інші видимі відмінності не заважають тому, що старогрецьку і давньоримську культури дослідники об'єднують в єдиному понятті “Культура античності”. У тій і іншій культурах виявляється немало загального. Так, наголошується, що і там і тут базою розвитку культури була в цілому однотипна антична цивільна община. Вона (всіх її буд) визначала сукупність основних цінностей життя і культури, істотно відмінну від сукупності цінностей інших древніх цивілізацій.

Для античної общини, на думку її дослідників, була значима її початкова єдність, при нерозривному зв'язку блага окремої людини з благом общини в цілому, служити якому – борг кожного її члена. Грецький поліс і Рим були схожими варіантами розвитку громадської єдності.

І в Греції і в Римі по-різному, але розвивалася ідея верховної влади народу, що абсолютно нехарактерний ні для Давнього Єгипту, ні для древньої Месопотамії, ні для інших древніх цивілізацій. Ця ідея реалізовувалася в грецькій демократії, в римській республіці. І для греків і для римлян (для полісів, міста і їх громадян) була особливо коштовною ідея свободи і незалежності, в зіставленні рабству.

У Древній Греції і Древньому Римі в житті общини (полісу, Риму) виявлявся її тісний зв'язок з богами і героями, як би членами общини, що печуться про її справи, подають знаки своєї волі, вимагають швидше за пошану і шанування, чим ревного поклоніння. У інших древніх суспільствах боги, що грізніші, такі, що встановили вічний соціальний порядок, теж могли допомагати в справах (хоча частіше карати), але як би ззовні, з боку, зверху. У Римі, як і в Греції, жречество не склалося в особливий стан або касту, не претендувало на владу в державі. У релігійних віруваннях античності, у відношенні до них людей виявилася можливою відносна свобода. В усякому разі релігія практично не заважала вільному пошуку думки, науці, що стає, філософії. Свобода, як цінність, що реалізовується, виявлялася і в особливостях політичної боротьби і правових стосунків. І для Греції і для Риму сталі характерними відкриті прилюдні “схватки”політиків, відкриті судові процеси, що стимулюють розвиток ораторського мистецтва і логіки доказів.

Проте, при всій схожості двох античних цивілізацій і культур, вони, як вже було відмічено, істотно різнилися. Рим з самого початку свого існування вів, загалом успішні, війни з сусідами, варварами. І якщо греки створювали міфи про походження світу, богів і напівбогів, то в центрі римської міфології був сам Рим, його героїчний звитяжний народ, його героїчні представники. Досить нагадати римську легенду про Муциі Сцеволе (лівші), який демонстрував мужність і стійкість римлянина, тримаючи руку у вогні жертовника під час розмови з царем варварів Порсенной (з яким Рим вів важку війну). Римляни були упевнені, що перемоги у війнах досягаються саме людьми. Боги лише допомагають перемогти.

Римляни були в набагато більшій мірі воїнами, чим греки, хіба що, виключаючи спартанців. Колосальні військові успіхи Олександра Македонського, при всій їх значущості, – це все ж частковість, окремий сплеск. Римляни вели війни практично постійно впродовж історії Риму. Війни ж вимагали розвитку залізної дисципліни і “доброчесностей” воїна: мужності, стійкості, вірності, суворої непохитності, гордої гідності, що не допускали і в мирному житті галасливої “дитячої” веселості. І в мирному житті, як і на війні, найважливіше виявлявся борг: борг громадянина, борг батька, борг старшого. Римляни були в цілому і суворіше і прагматично, ніж греки. І це позначалося на всіх сторонах життя, у тому числі і житті релігійною.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 15

Бесплатная работа

Закрыть

Культурология 2

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.