План

1. Робочий час як універсальна міра кількості праці

2. Законодавче регулювання робочого часу та тривалості відпусток

3. Правила внутрішнього трудового розпорядку як засіб регулювання робочого часу

4. Режим праці та відпочинку

5. Методи аналізу ефективності використання робочого часу

Література

Перерви на відпочинок мають бути регламентовані, а їхнє дот­римання - обов’язковим. Наукові дослідження показують, що на різних роботах помітні схожі зміни в динаміці працездатності людини протягом робочого дня. Це дало змогу розробити типові умови праці залежно від їхнього впливу на працездатність і на цій базі - типові режими праці й відпочинку (табл. 10.1), які можна використовувати для багатьох видів робіт, не пов’язаних з екстремальними умовами.

Таблиця 1

ТИПОВІ РЕЖИМИ ПРАЦІ Й ВІДПОЧИНКУ

№ режиму Показник
стомлення
(віднос. од.)
Показник психофізіологічних
 умов праці (бал)
Сумарна тривалість регламентованого
відпочинку (хвилин)
Розподіл часу на відпочинок
(хвилин)
Години зміни
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
1 15-17 13 10 4 ОБІДНЯ
ПЕРЕРВА
6
2 18-21 14 12 5 7
3 22-24 15 14 6 8
4 25-28 16-17 16 6 10
5 29-31 18 18 7 6
6 32-34 19-20 20 7 5 8
7 35-38 21 22 8 5 8
8 39-41 22-23 24 8 6 10
9 42-45 24 26 10 6 10
10 46-48 25 28 10 8 10
11 49-52 26-27 30 10 10 10
12 53-55 28 32 10 10 12
13 56-59 29-30 34 10 12 12
14 60-62 31 36 12 12 12


Отже, у кожному конкретному випадку відповідний типовий режим можна знайти за показником стомлення або за показником кількісної оцінки окремих факторів умов праці. Показник стомлення визначається відповідно до методики НДІ праці та потребує трудомістких фізіологічних досліджень функціонального стану організму людини. Цей спосіб визначає час на відпочинок Тр за рівнянням регресії:

Тр = – 0,58С, (1)

де С - показник стомлення у відносних одиницях. Показник психофізіологічних умов праці визначається сумою балів показників умов праці, які об’єднуються в такі групи:

психофізіологічні - обумовлені конкретним змістом трудової діяльності (фізичне й нервово-психічне навантаження, монотонність і ритм праці);

санітарно-гігієнічні - визначають зовнішнє виробниче середовище (мікроклімат, стан повітря, шум, вібрація, різні види випромінювання, освітлювання, контакт з водою, маслом, токсичними речовинами тощо);

режим праці й відпочинку - забезпечує високу працездатність за рахунок зменшення стомлення;

естетичні - які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника;

соціально-психологічні - які характеризують взаємовідносини у трудовому колективі та створюють відповідний психологічний настрій працівника.

Відповідно до цього показника, сумарний час на регламентований відпочинок розраховується за рівнянням регресії:

Тр = 1,41х - 7,85, (2)

де х - показник умов праці у балах.

Мінімальний час на відпочинок за будь-яких умов має бути не меншим ніж 10 хвилин на зміну, не враховуючи обідньої перерви. Крім часу на відпочинок, також передбачається час для особистих потреб, який на базі фізіологічних досліджень передбачає для робітників промислових підприємств 10-15 хвилин.

Порядок використання робочого часу (режим змінності, початок і кінець зміни, тривалість обідньої перерви, режим праці й відпочинку) установлюється кожною організацією самостійно й відображається в колективному договорі.

Важливим засобом регламентування режимів праці й відпочин­ку як у безперервному, так і у звичайному виробництві з багатозмінною працею є графіки змінності, які визначають кількість і порядок чергування змін, їхню тривалість, час відпочинку між змінами. На підприємствах використовуються різні графіки змінності: одно-, дво-, три і чотиризмінні (для однієї, двох, трьох, чотирьох і п’яти бригад); для звичайного й безперервного робочого тижня з постійними та змінними вихідними днями.

Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості роботи в попередній зміні (ураховуючи й тривалість перерви на обід).

У табл. 2 наведено графік змінності для трьох бригад протягом п’ятиденного робочого тижня.

Таблиця .2

ГРАФІК ДЛЯ П’ЯТИДЕННОГО РОБОЧОГО ТИЖНЯ ДЛЯ ТРЬОХ БРИГАД

Зміна Число місяця
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 ін.
І А А А А А О О Б Б Б Б Б О О В В В В В О О
ІІ Б Б Б Б Б О О В В В В В О О А А А А А О О
ІІІ В В В В В О О А А А А А О О Б Б Б Б Б О О
Умовні позначення: А, Б, В - умовні назви бригад; О - день відпочинку

На роботах з особливими умовами й характером праці в порядку та випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня.

В окремих випадках органи місцевого самоуправління можуть накладати свої обмеження на порядок використання робочого часу у зв’язку зі стихійним лихом, дефіцитом енергоресурсів, нестачею засобів громадського транспорту та з інших причин.

У регулюванні робочого часу слід ураховувати інтереси як організації в цілому, так і її працівників. Якщо інтереси цих двох сторін не збігаються, тоді варто шукати компромісні варіанти розв’язання питань запровадженням:

—змінного робочого тижня;

—гнучкого графіка роботи (гнучкий робочий день, режим «змінного обсягу робочого часу», режим «ступінчастого графіка», режим «стислого робочого тижня»);

—неповного робочого дня;

—неповного або подовженого робочого дня;

—розірваного робочого дня;

—тимчасової роботи;

—сезонної роботи, сумісництва;

—надомної праці тощо.

Як свідчить зарубіжний досвід, іноді ефективно застосовувати на підприємствах, крім чинного жорсткого графіка роботи, гнучкі режими праці (гнучкий робочий день). Сутність гнучкого графіка робочого часу полягає в тому, що робочий день розподіляється на дві частини: фіксований робочий час у середині дня - час обов’язкової присутності всіх працівників на своїх робочих місцях і змінний (гнучкий) робочий час - на початку й наприкінці робочого дня, коли працівник самостійно регулює час початку й завершення роботи. Змінний (гнучкий) час має бути відпрацьований у такий спосіб, аби в цілому було додержано тривалості роботи, установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку в розрахунку на тиждень або на місяць. Фіксований робочий час за своєю тривалістю має становити більшу частину робочого часу, що обумовлено необхідністю здійснення відповідних вироб­ничих контактів і контролю за працівниками, що працюють за таким графіком.

Гнучкі режими праці можуть вводитися на певний період або без обмеження строками. На рис. 2 наведено варіанти традиційного та гнучкого графіків роботи.

Рис. 2. Варіанти традиційного та гнучкого графіків роботи

Можливість переходу до режиму гнучкого робочого часу лімітується такими умовами, як необхідність чіткого забезпечення обсягу робіт; надійне обслуговування робочих місць; високий рівень внутрішньовиробничого кооперування; наявність на підприємстві відповідної кількості працівників спроможних виконувати ту саму роботу; їхня тісна взаємодія в бригаді або цеху; можливість нерегулярного використання робочого часу протягом певного календарного періоду та ін.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 21

Бесплатная работа

Закрыть

Управление рабочим временем работников

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.