Основы менеджмента 8
План
Менеджмент: сутність та значення
Види контролю за змістом
Суб’єкт, об’єкти менеджменту (управління)
Японська система менеджменту
Види конфліктів
Список використаної літератури
Менеджмент: сутність та значення
У процесі ринкових перетворень в Україні в усіх сферах виробничо-господарської діяльності активно почали використовувати термін „менеджмент". Широкої популярності набули професії менеджерів ділової адміністрації, з перевезень, реклами, продажу, маркетингу, зовнішньоекономічної діяльності тощо. У різноманітних закладах освіти України — університетах, академіях, інститутах, коледжах, технікумах — активно здійснюється підготовка фахівців кваліфікації менеджера — економіста, менеджера зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Варто чітко зрозуміти різницю між поняттями „менеджмент” та „управління”, оскільки дуже часто їх ототожнюють, що призводить до плутанини. Управління є цілеспрямованою дією на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп'ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління та означає управління людьми (працівниками, колективами працівників, групами, організацією та ін.).
Менеджмент — це цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.
Сьогодні у світі існує понад п'ятдесят визначень поняття „менеджмент”. В його основі лежить англійське дієслово „tomanage” — керувати, яке походить від латинського „manus” —рука. Так, фундаментальний Оксфордський словник англійської мови, вперше виданий ще 1933 року, дає такі тлумачення: 1) Менеджмент — це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками); 2) Менеджмент — це влада та мистецтво керівництва; 3) Менеджмент — це вміння і адміністративні навики організовувати ефективну роботу апарату (служб працівників); 4) Менеджмент — це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.
З функціональних позицій менеджмент — це процес планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання, необхідний для формування та досягнення цілей організації (під організаціями розуміють підприємства, товариства, банки, асоціації тощо, їх відділи, бюро, сектори, цехи). За напрямком здійснення менеджмент можна поділити на три види: виробничий менеджмент, фінансовий менеджмент та маркетинг.
Український економіст Валерій Терещенко зазначає, що менеджеризм як американська теорія управління пересуває центр ваги правових питань у галузь соціології, суспільних відносин, людських стосунків, психофізіології праці, психотехніки, колективної психології. Менеджери розглядаються як розпорядники економічного життя суспільства. Олег Білоус та Євген Панченко вказують на те, що менеджмент забезпечує реалізацію мети підприємства — задоволення соціальних потреб через ринок, тобто виробництво товарів або надання послуг.
Широке розповсюдження у світі терміна „менеджмент" викликає необхідність його застосовування і в Україні у розумінні управління людьми, колективами працівників, організаціями. Водночас у менеджменті буде використовуватись і термін „управління", але з обов'язковою орієнтацією на об'єкт (процес). Наприклад, управління кредитним відділом банку, управління виробництвом, управління зовнішньоекономічною діяльністю тощо.
До основних категорій менеджменту слід віднести поняття організації, функцій менеджменту, рівнів управління, методів менеджменту, стилів керівництва, комунікацій, управлінських рішень тощо.
В управлінській діяльності керуються такими законами менеджменту: спеціалізації управління, інтеграції управління, оптимального поєднання централізації і децентралізації управління, демократизації управління, економії часу в управлінні, пропорційного розвитку систем управління тощо.
Важливу роль також відіграють принципи менеджменту: цілеспрямованості, врахування потреб та інтересів, ієрархічності, взаємозалежності, динамічної рівноваги, економічності, активізації, системності, єдиновладдя тощо.
Центральною фігурою сучасного менеджменту є менеджер. Менеджер — це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.
Американський економіст Мінцберг виділив десять управлінських ролей (видів діяльності), які він об'єднав у три групи:
1. Міжособисті ролі: головний керівник; лідер; ланка, яка зв'язує з зовнішніми організаціями та особами.
2. Інформаційні ролі: приймач інформації (внутрішньої та зовнішньої); розповсюджувач інформації; представник (при зовнішніх контактах організації).
3. Ролі, пов'язані з прийняттям рішень: підприємець, який веде пошук можливостей удосконалення організації; ліквідатор порушень у діяльності організацій; розповсюджувач ресурсів; відповідальний за переговори, які веде організація.
Спеціалісти в галузі менеджменту виділяють чотири групи якостей менеджера, що характеризують його в сучасних умовах:
Окрім менеджера, в ринковій економіці надзвичайно важливу роль відіграє друга ключова фігура — підприємець. Підприємництво за своєю сутністю є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу, забезпечення результативної інноваційної та інвестиційної діяльності тощо. Отож, підприємець – це людина, яка готова йти на ризик, новаторство, примноження багатства; регулює процес створення чого-небудь нового, яке має цінність; приймає на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та особисте задоволення досягненнями. Відмінності між менеджером та підприємцем наведено у табл. 1. Кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером полягає у тому, що підприємець генерує ідею (наприклад, створення хлібопекарні), впроваджує її за власні або позичені фінансові кошти у життя (засновує підприємство з випікання хліба, фінансує увесь цей процес) та наймає менеджера для управлінської роботи, а останній — здійснює управління організацією, яку створив підприємець.
Таблиця 1
Відмінності між менеджером та підприємцем
Ознаки | Характерні особливості | |
Менеджера | Підприємця | |
1. Формальний статус | Є найманою робочою силою, залученою на певних умовах для здійснення управлінської діяльності | Започатковує певну справу, відкриває підприємство, виступає в ролі власника, інвестора, засновника тощо, який використовує свої або позичені фінансові кошти та інші ресурси |
2. Виробничо-господарська орієнтація | Зорієнтований на виконання плану і досягнення ефективності наявних у його розпорядженні ресурсів | Зорієнтований на пошук нових можливостей |
3. Здійснення задуманого | Приймає рішення та докладає усіх зусиль для його виконання | Ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявилась нежиттєздатною |
4.Залучення ресурсів | Залучає ресурси з метою забезпечення роботи підрозділів, тому зацікавлений у нагромадженні та накопиченні фондів | Залучає ресурси для досягнення встановленої мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, лізинг тощо |
5. Фінансовий статус | Отримує за свою роботу заробітну плату | Виступає власником або розпорядником ресурсів і майна організації |
6. Побудова організації | Використовує ту організаційну структуру управління, яка склалась І має ієрархічну природу | Віддає перевагу горизонтальним організаційним структурам управління, які спираються на неформальні зв'язки |
Певною мірою ролі менеджера і підприємця можуть перекликатись. Так, підприємець, який започаткував нове підприємство, врешті-решт може його очолити, тобто стати менеджером. Своєю чергою, менеджер може відкрити свою справу і стати підприємцем. Однак ролі менеджера та підприємця можуть збігатися лише тимчасово, тобто через певний час функції працівника конкретизуються і він займе відповідну позицію в організації. Щодо тривалого суміщення ролей „підприємець-менеджер”, то це можливо тільки в умовах невеликих підприємств.Об'єктивність процесів управління вимагає поділу управлінської праці. При цьому слід виділити горизонтальний поділ (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний (координація управлінської роботи).
Саме вертикальний поділ зумовлює створення рівнів управління. Американський соціолог Парсонс виділяє три рівні управління:
Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників):
Форма піраміди показує взаємозалежність рівнів управління та чисельності управлінців. У табл. 2 наведена характеристика представників трьох рівнів управління та визначено основні функції, які вони виконують.
Таблиця 2
Характеристика рівнів управління
Рівні управління (вертикальний поділ) | Представники рівнів управління (горизонтальний поділ) | Функції представників рівнів управління |
Інституційний рівень | Директор, заступники директора; президент компанії, віце-президенти; ректор, проректори та інші | Забезпечують інтереси та потреби власників, здійснюють стратегічне, тактичне та загальне керівництво, розробляють політику організації |
Управлінський рівень | Завідувач відділу, декан, начальник цеху, начальник відділу тощо | Забезпечують реалізацію політики функціонування організації, яка розроблена вищим керівництвом і відповідають за доведення більш детальних завдань до підрозділів та за їх виконання |
Технічний рівень | Майстер, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо | Відповідають за донесення поставлених завдань до безпосередніх виконавців та ефективність їх виконання |
З табл. 2 видно, що на кожному рівні управління відповідні посадові особи виконують певний перелік функцій, який загалом забезпечує функціонування даного рівня управління з конкретною віддачею.