Распределение и перемещение товаров производственного назначения
План
1. Сутність, функції і типи каналів розподілу товарів виробничого призначення
2. Класифікація і характеристика посередників промислового ринку
3. Маркетингова політика розподілу товарів виробничого призначення
Список використаної літератури
1. Сутність, функції і типи каналів розподілу товарів виробничого призначення
Розподіл товарів — це передача права власності на товар у процесі його переміщення від виробника до споживача.
Більшість підприємств користується послугами торговельних посередників, щоб якомога ефективніше (швидше, кваліфіковані- ше) організувати збут своєї продукції. З цією метою виробники формують канали розподілу товарів.
Канал розподілу товарів:
• це сукупність незалежних організацій чи окремих осіб, які виконують усі посередницькі функції щодо фізичного переміщення товарів і передачі права власності у процесі їх просування від виробника до споживача;
До загальних цілей учасників каналів розподілу товарів належать:
Розрізняють два базисних типи каналів розподілу товарів: прямі та опосередковані. Прямі (без участі посередників) канали розподілу використовують фірми, які бажають контролювати маркетингову програму загалом, підтримують тісні контакти зі споживачами, мають обмежені цільові ринки і достатню кількість засобів для організації збуту. Використання прямих каналів збуту надає виробнику переваги, пов’язані з можливостями:
Проте така форма розподілу товарів має певні недоліки:
Опосередковані (за участю посередників) канали розподілу
фірми використовують для нарощування обсягів продажу товарів, розширення ринків збуту, кращого їх охоплення, повнішого задоволення потреб споживачів.
З економічного погляду завдання торговельних посередників — трансформувати асортимент продукції, який пропонується виробниками, в асортимент товарів, необхідних споживачам.
Незважаючи на те що при використанні посередників виробник певною мірою втрачає контроль над продажем товарів, він дістає й певні вигоди: насамперед з погляду економії скорочуються витрати на транспортування товарів, тимчасове їх зберігання, сортування тощо, що дає змогу більше уваги приділяти виробництву продукції, її вдосконаленню та заміні на нову. Приклади зменшення кількості постачально-збутових операцій між виробником і клієнтом при переході від прямих до опосередкованих каналів розподілу товарів показано на рис. 10.1.
Рис. 10.1. Варіанти прямих і опосередкованих постачально-збутових операцій між виробником і клієнтом:
В — виробник; Д — дистриб’ютор; К — клієнт
У першому варіанті три виробники, які використовують прямий маркетинг для продажу своєї продукції трьом клієнтам, мають дев’ять постачально-збутових операцій. Кількість таких операцій можна зменшити до шести, якщо діяти через одного дистриб’ютора.
Переваги використання посередника зростають із збільшенням кількості виробників та клієнтів і відповідно кількості постачально-збутових операцій між ними, у чому переконує другий варіант (див. рис. 10.1). Зокрема, використання прямого маркетингу передбачає 16 постачально-збутових операцій між виробниками і клієнтами, тоді як через дистриб’ютора кількість операцій зменшується вдвічі.
Але необхідно з’ясувати, хто з учасників переміщення товарів від виробника до споживача і які функції виконуватиме. Виробник, наприклад, може ліквідувати чи замінити окремі організації в системі каналу розподілу, але жодна з функцій не може бути ліквідована (функції ліквідованої організації чи учасника каналу передаються існуючим або новоорганізованим). Інакше кажучи, якщо товаровиробник не користується послугами торговельних посередників, то функції з організації збуту (рис. 10.2) виконують власні збутові організації підприємства.
Структуру та рівні основних типів каналів розподілу ТВП показано на рис. 10.3.
Довжина каналу розподілу— це кількість рівнів у каналі розподілу ТВП.
Ширина каналу розподілу— це кількість посередників на кожному рівні каналу розподілу ТВП.
Рівень каналу розподілу— це відсутність чи наявність певної кількості посередників, які виконують відповідні функції з переміщення товару і передачі права власності від виробника до споживача. Розрізняють канали нульового рівня (без посередника), однорівневий (один торговельний посередник), дворівневий (два посередники) тощо.
Кількість рівнів каналу розподілу залежить від галузевої належності, виду товару, характеру і розмірів ринку, наявності посередників тощо.
Існують певні відмінності між каналами розподілу споживчих товарів і ТВП. Зокрема, канали розподілу ТВП мають такі характеристики:
Рис. 10.2. Функції учасників каналу розподілу ТВП
Рис. 10.3. Типи каналів ТВП