План

1. Мислення як предмет вивчення формальної логіки.

2. Особливості логічного мислення.

3. Структура логіки

Література   

2. Особливості логічного мислення.

Поняття істинності характеризує думки, перед усім судження, а поняття правильності – зв’язки між думками у формі міркувань.

Міркування – це зіставлення думок, пов’язання їх задля відповідних висновків.

Істинними є думки, які в принципі, загалом, відповідають дійсності за своїм змістом. У формальній логіці абстрагуються від проблеми відносності істини й розглядають думки як такі, за якими закріплене одне і лише одне логічне значення – або істина або хиба.

Правильне міркування – міркування, в якому одні думки ( висновки ) з необхідністю випливають з інших думок ( засновків ).

Метою пізнання є одержання істинних знань. Для того, щоб одержати такі знання за допомогою міркувань, треба, по-перше, мати істинні засновки, а по-друге, правильно їх поєднувати, міркувати за законами логіки. При використанні хибних засновків припускаються фактичних помилок, а при порушенні законів логіки, правил побудови міркувань роблять логічні помилки. Фактичних помилок, як і логічних, певна річ, треба уникати, що не завжди вдається. Що ж до логічних, то людина високої інтелектуальної культури може уникнути цих помилок, оскільки давно вже сформульовано основні закони логічно правильного мислення, правила побудови міркувань і навіть осмислено типові помилки в міркуваннях.

Як граматика вивчає форми слів та їх поєднань у речення, абстрагуючись від конкретного змісту мовних виразів, так і логіка досліджує форми думок та їх поєднань, відволікаючись від конкретного змісту цих думок.

Щоб виявити форму думки чи міркування, їх необхідно формалізувати.

Формалізація – побудова моделі, в якій змістовним думкам і міркуванням відповідають формальні аналоги.

Формалізація дає змогу виявити загальні структури думок, сформулювати на цій основі загальні закони і правила міркування, завдяки чому можна змінити будь-яке змістовне міркування, фрагмент тексту чи й цілий текст відповідною системою формул.

Науки іноді поділяються на точні і неточні (останній термін використовується рідше). Цей поділ має умовний характер. Але якщо вдатися до нього, то формальна логіка явно тяжітиме до точних наук. Проте і в ній є багато “неточного”, невизначеного, дискусійного. Тому інформація про подібні проблеми має велике значення для розвитку критичного, творчого мислення. Тим більше, що існує думка, ніби абсолютизація формально-логічних знань може спричинити схильність до догматизму.

Важко перелічити всі існуючі визначення поняття мислення. Загалом, є дві тенденції в перекручуванні змісту і обсягу цього поняття – надто вузьке визначення і надто широке. Першим різновидом надто широкого розуміння поняття мислення є ототожнювання його зі “свідомістю”.

Другим різновидом надто широкого розуміння поняття мислення є те, згідно з яким до мислення відносять діяльність митця в процесі створення художніх образів, інтуїція, а іноді навіть деякі форми відображення високоорганізованих тварин – так зване предметне мислення тощо. Не абсолютизуючи це визначення, будемо виходити з того, що мислення – це вища форма активного відображення дійсності, яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому і узагальненому пізнанні істотних властивостей, зв’язків і відношень, предметів і явищ.

Іноді поняттю “мислення” надається надто вузьке значення. Загальновідомо, що до мислення відносять діяльність як розуму, так і розсудку. А “законами мислення”, тими законами, які вивчаються формальною логікою, фактично вважаються закони міркування. Тому поняття мислення у визначенні предмета логіки використовується у вузькому значенні. Виходячи з цих обставин, очевидно, раціональніше вважати, що формальна логіка вивчає закони розсудкової діяльності людини

Є проблеми і щодо форм мислення. Оголосивши форми мислення (поряд із законами) предметом вивчення логіки, нечітко визначають, чому в центрі її уваги є саме поняття, судження і умовиводи, а не інші форми мислення. До того ж залишається не з’ясованим, які з цих форм є формами мислі (думки), а які – формами мислення, тобто руху думок. Деякі автори стверджують, ніби поняття і судження належать до форм думки (мислі), а умовивід – до форм мислення. Поняття, справді, більше тяжіє до форми думки, а судження – до форми мислення.

Коли ми говорили про слова, числа і інші знаки, за допомогою яких люди обмінюються інформацією і організовують своє мислення, йшлося як би про атоми «оснащення розуму». Проте в ході своєї біологічної і культурної еволюції людина виробив і складно побудовані механізми цього «оснащення». Один з них - раціональне, логічне мислення.

Ніцше писав: «Найбільший прогрес, якого досягли люди, полягає в тому, що вони вчаться правильно робити висновок. Це зовсім не є щось природне, як передбачає Шопенгауер, коли говорить: «Робити висновок здатні всі, судити - небагато», а лише пізно придбане і ще тепер не є пануючим».

Дійсно, більшість европейських освічених людей просто не замислюються над тим, наскільки крихким і делікатним є це недавнє придбання - уміння мислити логічно. Річ у тому, що психологія виникла як наука суто європейська, і всі її поняття спочатку відображали реальність психіки і розуму людини сучасного західного суспільства. Починаючи з середини нашого століття глибоке вивчення антропологами незахідних культур виявило величезну несхожість типів мислення.

Л.Леві-Брюль узагальнив особливості того, що назвали первісним, дологічним або пралогическим мисленням (дехто називав його навіть патологічним). Сам Леві-Брюль підкреслював, що термін первісне мислення - умовність. Просто йдеться про дві різні розумові структури, які співіснують в одному і тому ж суспільстві і навіть в одній і тій же індивідуальній свідомості. Тобто, в деяких умовах і людина сучасної європейської культури може «перемкнутися» і почати мислити пралогічно.

Суть «первісного» мислення в тому, що воно не вибудовує ланцюжка причинно-наслідкових зв'язків і не зіставляє свої виводи з досвідом. Причини явищ носять, при такому баченні світу, містичний характер. Леві-брюль писав про цього типа мислення: «Воно не антилогично, воно також і не алогічно. Називаючи його пралогическим, я лише хочу сказати, що воно не прагне, перш за все, подібно до нашого мислення уникати протиріччя. Воно зовсім не має схильності без жодної підстави впадати в протиріччя, проте воно і не думає про те, аби уникати протиріч. Найчастіше воно відноситься до них з байдужістю. Цим і пояснюється та обставина, що нам так важко прослідити хід цього мислення».

Для нас тут поважно, що маніпуляція свідомістю, заснованою на пралогічному мисленні, як технологія неможлива (як імпровізація, в окремих конкретних випадках - так). Річ у тому, що це мислення непередбачуване для технолога, він не може обчислити його «алгоритм». Втім, особливій потребі в маніпуляції і не бувало, тому що носіїв такого мислення технологи Заходу просто знищували або заганяли в болота.

Навпаки, логічне мислення прозоре, і його структура прекрасно вивчена. Значить, в нього можна вторгнутися і спотворити програму, позбавивши людину можливості робити правильні висновки. Вже внісши хаос до логічного ланцюжка, маніпулятор досягає дуже багато чого: людина відчуває свою безпорадність і сам шукає поводиря. А якщо удається так спотворити логічну програму, що людина «сама» приходить до потрібного висновку, тим краще. За допомогою цих прийомів в значної частини населення удається відключити здібність до структурного аналізу повідомлень і явищ - аналіз відразу замінюється ідеологічною оцінкою. Звідси - аморальність, що здається жахливою, подвійні стандарти. На ділі ж хвороба небезпечніша: люди сталі нездібні саме аналізувати. З боку навіть здається, що маніпулююча влада спеціально створює скандально дивні ситуації, аби об'єднати своїх підданих узами абсурду («вірую, бо абсурдно»).

Зараз, коли підведені підсумки багатьох досліджень масової свідомості в роки перебудови, психологи ввели в обіг термін штучна шизофренізація свідомості. Шизофренія (від грецьких слів schizo розщеплюю + phren розум, розум) - це розщеплювання свідомості. Один з характерних симптомів шизофренії - втрата здатності встановлювати зв'язки між окремими словами і поняттями. Це руйнує зв'язність мислення. Ясно, що якщо удається штучно «шизофренізувати» свідомість, люди виявляються нездібними зв'язати в логічну систему отримувані ними повідомлення і не можуть їх критично осмислювати. Їм не залишається нічого іншого як просто вірити виводам приємного диктора, авторитетного ученого, популярного поета. Тому що інший вихід - з порогу відкидати їх повідомлення, огульно «не вірити нікому» - викликає такий стрес, що витримати його під силу мало чим.

Чи можливе насправді псування логіки у людей з раціональним типом мислення і якщо можлива, то як вона досягається? Перше, на перший погляд дивне твердження полягає в тому, що найлегше руйнування логіки і маніпуляція досягається в свідомості, яка раціональна в максимальній мірі. Найбільш чисте логічне мислення і беззахисно найбільшою мірою. Те мислення, яке «армоване» включеннями ірраціональних вистав, набагато стійкіше. Це можна вважати дослідним фактом: під час перебудови саме інтелігенція виявилася понад усе схильна штучною шизофренизации, причому з великим відривом від інших соціальних груп. Найбільш стійким було мислення селян.

Маленький, добре вивчений соціологами і психологами епізод - успішна маніпуляція свідомістю з боку компанії АТ «МММ» (Сергій Мавроді). Це був свого роду великий експеримент. За допомогою зробленої за класичними західними канонами реклами велику вибірку громадян - 7% москвичів - переконали знести свої гроші групі ділків без всякої розумної надії отримати їх назад. Знесли і здали - і втратили. Але навіть після цього 75% з них «вірять Сергію Мавроді» - і його обирають депутатом парламенту. Навіть після повного і остаточного краху, 29 липня 1994 р. тисячі людей стояли в черзі, аби купити із знижкою квитки «МММ».

Декілька груп дослідників вивчали структуру мислення цих людей, і результат не викликає сумніву: на деякий час логіка їх міркувань була «розщеплена». При опитах вкладників їм було поставлено питання: Чи «розумієте Ви, що такий прибуток, який обіцяло «МММ», не міг бути зароблений?». 60% відповіли ствердно. Так, розуміли, що неможливо отримати такі високі дивіденди, але йшли і віддавали гроші. Який же склад вкладників АТ «МММ»? В основному це представники науково-технічної інтелігенції у віці до 40 років. З них 67% службовці, 9% комерсанти (теж в основному колишні інтелектуали) і 6% - робітники. Останні - пенсіонери і безробітні, які у відношенні до типа мислення розподіляються в тій же пропорції. Таким чином, співвідношення інтелігентів і робітників складає 13:1. І це при тому, що вся реклама «МММ» як би орієнтувалася на Льоню Голубкова - простакуватого робітника! Звичайно, розрахунок був і на російський азарт, на те, що російська людина є великою мірою homo ludens - людина грає. Але все таки...

Але продовжимо «розкопки сенсів». Пригадаємо, як сталася раціоналізація мислення, коли людина Середньовіччя перетворювалася на сучасного європейця. Наука, перебудовувавши мислення на раціональній основі (залишаючи Церкви душу, а не розум), руйнувала традиційну культуру і традиційного типа свідомості. Раціоналізм став потужним засобом звільнення людини від безлічі норм і заборон, зафіксованих в традиціях, відданнях, табу. Так створювався необхідний для буржуазного суспільства вільний індивід. Науковий метод вийшов за стіни лабораторій і став формувати спосіб мислення не лише в інших сферах діяльності, але і в буденній свідомості. Вже цим створювалося вразливе місце, бо більшість проблем, з якими оперує буденну свідомість, не укладаються в тих, що формалізуються, а тим більше механістичні, моделі наукового мислення.

«Ніколи не приймати за достеменне нічого, що я не пізнав би таким з очевидністю.., включати в свої думки лише те, що представляється моєму розуму настільки ясно і настільки виразно, що не дає мені жодного приводу ставити під сумнів це", - писав Декарт. Це означає, що з мислення, з «оснащення розуму» виключається знання, записане на мові традиції (воно не пізнається з очевидністю і не є повністю ясним і виразним). Це і є раціоналізм. Інший раз філософи навіть протиставляють його мисленню (Хайдеггер сказав: «століттями розум, що прославляється, є упертим противником мислення»).

Про руйнування традицій під натиском раціоналізму К.Лоpенц пише: «У цьому ж напрямі діє установка, абсолютно законна в науковому дослідженні, не вірити нічому, що не може бути доведене. Тому молодь «наукової формації» не довіряє культурної традиції. Такий скептицизм небезпечний для культурних традицій. Вони містять величезний фонд інформації, яка не може бути підтверджена науковими методами».

Аби відразу запобігти пересудам, звертаю увагу на дуже важливе уточнення К.Лоренца: установка раціоналізму абсолютно законна в науковому дослідженні. Її руйнівна дія на оснащення розуму позначається саме тоді, коли розум «виходить за стіни наукової лабораторії» - коли йдеться про осмисленні реальних, цілісних проблем життя. Додаток до таких проблем чисто наукового методу є не наука, а науковість - незаконна операція, імітація науки. Н.А.Бердяєв пише: «Ніхто серйозно не сумнівається в цінності науки. Наука - безперечний факт, потрібний людині. Але в цінності і потрібності науковості можна сумніватися. Науковість є перенесення критеріїв науки на інші сфери духовного життя, чужі науки. Науковість покоїться на вірі в те, що наука є верховний критерій всього життя духу, що встановленому нею розпорядку всі повинно підкорятися, що її заборони і дозволи мають вирішальне значення повсюдно... Критерій науковості ув'язнює і звільняє з в'язниці все, що хоче, і як хоче... Але науковість не є наука і здобута вона не з науки. Жодна наука не дає директив науковості для чужих їй сфер».

Чому «острівці традиції», тобто що зберігається в глибинах історичної пам'яті знання, що не ставиться під сумнів і логічному аналізу, укріплюють раціональне мислення? Чому вони служать ефективними пристроями аварійної сигналізації? Тому що діють автоматично і їх важко відключити ззовні маніпуляторами нашої свідомості.

Усвідомлення це важко парадоксом, що здається: саме украй раціоналістичний тип мислення, що дало людині головний метод науки, при виході за стіни лабораторії може послужити засобом руйнування логіки (раціональності). Крупний сучасний економіст Л. фон Мізес попереджав: «Схильність до гіпостазовання, тобто до приписування реального вмісту збудованим в думці концепціям - гірший ворог логічного мислення». До речі, наші економісти лише цим і займаються.

Разом з традицією, що містить в собі неявне знання безлічі поколінь, перевірене досвідом і здоровим глуздом, важливу охоронну роль грають включення містичного світовідчування. Перш за все, звичайно, ті, які досягають рівня релігії, але не лише вони. Якщо повернутися наприклад із спокусою «МММ», то видно: включені в потік раціонального мислення блоки релігійної свідомості при такій спокусі породили б діалог із старозавітною заповіддю: «є хліб свій у поті чола свого». Тобто, виник би ще один заслін.

Багато сказано про те, що в європейському мисленні саме Реформація виробила переворот, що привів до панування раціоналістичного погляду на світ і людину. В той же час, такі різні мислителі, як М.Вебер і Ф.Ніцше, виходячи з різних підстав, підкреслювали авангардну роль в цьому русі «паріїв Заходу», євреїв. Це - одна із сторін парадоксальної суперечності їх місця в західній культурі: охороняючи в своєму середовищі засади традиційного суспільства, євреї були такими, що активними і пристрасними модернізують «зовнішнього» до них суспільства. Зокрема, охороняючи в своєму мисленні містичну компоненту, вони поза своєю общиною прагнули до граничної «логізації» мислення.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 21

Бесплатная работа

Закрыть

Логика 1

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.