План

1. Обгрунтувати наявні гіпотези утворення материків. Що таке тектонічні та нетоктанічні рухи земної кори?

2. Схарактеризувати сучасні особливості розподілу суші та моря

3. Схарактеризуйте сутність та особливості екзогенних процесів.

4. Особливості процесів вивітрювання

5. Схарактеризуйте особливості рельєфу океанічного дна

6. Обгрунтувати особливості гіпсографічной кривої Землі

7. Сучасні екологічні проблеми літосфери

8. Розкрийте сучасний хімічний склад повітря атмосфери

9. Схарактеризувати вертикальну структуру атмосфери.

7. Сучасні екологічні проблеми літосфери

Літосфера (гр. літос - камінь, твердь) - верхня тверда оболонка планети, до складу якої входять земна кора і верхня частина мантії - розплавлена речовина планети. Товщина літосфери коливається від 0,5-1 км під дном океану, до 50-90 км на суші континентів. Поверхня літосфери - рельєф. Частиною літосфери є надра,де містяться мінерали. Сукупності мінералів утворюють гірські породи, які використовують в народному господарстві, - гірничодобувний комплекс, металургія, будівництво. Надра - частина земної кори, яка розташована під поверхнею суші або дном водойм - моря, океану і сягає до глибин, які доступні для геологічного вивчення і освоєння. Через підземні виробки у верхніх шарах земної кори утворилися штучні пустоти. Через це з'явилися додаткові напруги в ній і збільшилася тектонічна активність Землі - почастішали землетруси, зсуви в гірничодобувних регіонах, навіть у містах при неправильній забудові. Корисні копалини - природні мінеральні утворення, що використовуються в народному господарстві. За промисловим використанням їх ділять на 4 основні групи: металеві, неметалеві, пальні, гідро- та газомінеральні. За швидкістю їх вичерпання виділяють абсолютно вичерпні (руди, вугілля, нафта, природний газ), умовно невичерпні (енергія Сонця, вітру, земного тепла) та відновлювані - кисень, вода, рослини, тварини, люди. Через нераціональне використання літосфери суспільством сформувалися її екологічні проблеми. Цьому сприяє видобуток із надр планети величезних мас корисних копалин - понад 600 млрд т за рік, які не завжди раціонально використовуються. Великою проблемою сучасної видобувної та переробної галузей промисловості є поліпшення технології виробництва, підвищення ефективності використання сировини і продукції з неї, впровадження ресурсозберігаючих технологій. Тільки такі заходи можуть віддалити швидке наближення термінів повного виснаження наземних покладів корисних копалин.


8. Розкрийте сучасний хімічний склад повітря атмосфери

Атмосфера — це легка газова оболонка, що оточує Землю. Атмосфера є сумішшю газів і завислих у повітрі твердих і рідких частинок. Хімічний склад сухого чистого повітря такий: азот — 78,10 %, кисень — 20,93 %, аргон — 0,93 %, вуглекислий газ — 0,03 %, водень, гелій, неон, криптон, ксенон та ін. — 0,01 %. Це співвідношення залишається незмінним на десятки кілометрів у висоту. Важливою складовою атмосфери є водяна пара, хоча її загальний вміст не перевищує 3 %. Більша частина пари знаходиться в повітрі до висоти 3000 м. Кількість пари змінюється залежно від температури. У холодному повітрі можуть міститися долі відсотка водяної пари, а в повітрі жарких тропічних областей її кількість може досягти 4 %. Атмосфера розвивалася разом із Землею. За сучасними уявленнями, первинна атмосфера складалася з водню і гелію — найпоширеніших елементів у космосі. На другій стадії атмосфера стала вуглекислою. Цей газ надходив, як і зараз, з надр Землі при вулканічних виверженнях, які колись були дуже інтенсивними на земній кулі. Водень і гелій були майже повністю втрачені внаслідок їх дисипації (розсіювання) під впливом розігрівання надр Землі. З кінця палеозою атмосфера набула сучасного складу. Кисень є одним з найпоширеніших і найважливіших елементів на Землі. Він необхідний при диханні людей, тварин, численних мікроорганізмів, входить до складу білків, жирів і вуглеводів, бере активну участь у біологічному кругообігу речовини. Якщо вміст кисню і азоту в повітрі практично незмінний протягом мільйонів років, то кількість вуглекислого газу досить непостійна. Пояснюється це тим, що вуглекислий газ поглинається рослинами тільки в денний час. Особливий інтерес для наукових досліджень останніми роками становить озон. Озон утворюється з атмосферного кисню в основному на висотах від 15 до 50 км. під дією ультрафіолетових променів Сонця. Загальна кількість озону в атмосфері незначна. Проте в останні роки встановлено, що товщина озонового шару зменшується, а над Антарктидою утворилася навіть велика озонова діра. Нині розроблена і здійснюється в багатьох країнах світу комплексна програма з охорони і відновлення як озонового шару, так і повітряної оболонки в цілому.


9. Схарактеризувати вертикальну структуру атмосфери.

Атмосферу за рядом особливостей прийнято умовно поділяти на ряд концентричних шарів різної товщини, кожному з яких притаманні деякі спільні риси. Шари відрізняються один від другого температурою, вологістю, циркуляцією повітря та іншими елементами. У 1962 р. Всесвітньою метеорологічною організацією прийнято такі назви шарів атмосфери: тропосфера, стратосфера, мезосфера, термосфера, екзосфера. Тропосфера — нижній і найщільніший шар атмосфери. У цьому шарі, який безпосередньо прилягає до Землі, зосереджено близько 80 % усієї маси повітря. Над полюсами його товщина дорівнює 8 км, над екватором —16 км, в середньому — 11 км. Для тропосфери характерне горизонтальне й вертикальне переміщення повітряних мас, що зумовлює сталість її хімічного складу. Стратосфера знаходиться безпосередньо над тропосферою і має висоту від 11 до 50—55 км. Нижня стратосфера ізотермічна: її температура постійна і становить -56 °С. Але починаючи з висоти 25 км температура в стратосфері швидко зростає, досягаючи на висоті 50 км позитивних значень — від +1 до +5 °С. В стратосфері мають місце сильні горизонтальні рухи типу струминних течій. Вертикальні переміщення повітря в стратосфері слабо розвинені, але вони сприяють перемішуванню повітря. Крізь стратосферу безперервно проходить метеоритний пил, а час від часу сюди потрапляє вулканічний попіл. Важливою специфічною ознакою стратосфери є наявність в ній шару озону. Мезосфера знаходиться на висоті від 50—55 км до 80— 85 км. Для неї характерне дуже швидке зниження температури з висотою. Внаслідок швидкого падіння температури з висотою тут дуже розвинена турбулентність. Термосфера (іоносфера) — величезна за об'ємом, хоч і мізерна за масою (0,5 %) та складна за будовою частина атмосфери. Вона охоплює простір у межах від 80—85 до 800—1000 км. Складається переважно з азоту і кисню, які знаходяться в іонізованому стані. У термосфері виникають полярні сяйва і близькі до них за природою світіння нічного неба. Екзосфера — зовнішня частина земної атмосфери. Цю оболонку ще називають шаром розсіювання газів, бо окремі легкі елементи, які його складають — водень і гелій, долаючи сили земного тяжіння і магнітного поля, назавжди відлітають у космос. Температура в екзосфері з висотою зростає, мабуть, до 2000 °С. тропосфера відокремлена від стратосфери тропопаузою, стратосфера від мезосфери — стратопаузою, а мезосфера від термосфери — мезопаузою. Це дуже тонкі перехідні шари з ознаками властивостей суміжних газових оболонок. 

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 11

Бесплатная работа

Закрыть

Землеведение 4

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.