План

1. Господарсько-культурна класифікація

2. Концепція етногенезу Гумільова (енергетична концепція)

3. Соціокультурна концепція Бромлея

5. Розкрийте сутність концепції автохтонізму та міграціоналізму

6. Цивілізаційна концепція етносу

7. Особливості етногенезу українського народу

8. Визначте основні етнічні функції релігії

9. Розкрийте взаємовідношення етносу і релігії

10. Етнічні процеси: їх класифікація та характеристика

11. Розкрийте сутність проблеми «культури» в етнології.

7. Особливості етногенезу українського народу

Формування етнічної культури нерозривно пов'язане з формуванням самого народу (етногенезом). Тому, розглядаючи українську культуру, не можна не зупинитися на проблемах етногенезу українців. Нагадаємо основні точки зору:

1) теорія “споконвічності” - українці існують стільки, скільки взагалі існує людина сучасного типу, тобто від 30-40 тис. до 2-3 млн. років;

2) теорія автохтонності (М.Грушевський), згідно з якою етнічну основу українців складало населення пізнього палеоліту, яке проживало на території України, а росіяни і білоруси мали свою окрему етнічну основу і територію проживання;

3) теорія “єдиної колиски” (яка була загальноприйнятою в СРСР у 30-80-і рр. ХХ ст.): зародження і розвиток трьох близьких слов'янських народів з єдиної древньоруської народності;

4) теорія “незалежного розвитку окремих східнослов'янських народів”, тобто українців, росіян, білорусів, яка набула поширення останнім часом. Сьогодні підкреслюється, що Київська Русь була поліетнічною, тобто багатонаціональною державою. В основному в сучасній літературі початком націогенезису українців вважається період Київської Русі, хоч він і не досяг тоді завершення. Згодом внаслідок несприятливих історичних обставин цей процес був перерваний і поновився на повну силу в XV-XVII сторіччях. У цьому, імовірно, і полягає специфіка етногенезу українців.

Український етнос остаточно сформувався на рубежі XVI-XVII ст., причому каталізаторами цього процесу стали загроза фізичного знищення з боку Степу (утворення Кримського ханства - васала Османської імперії), національний гніт польської шляхти і внутрішня зрада еліти - перехід аристократії до католицтва і укладення церковної унії. На хвилі національної боротьби росла національна самосвідомість. Остання виявилася на побутовому рівні в усвідомленні своєї приналежності до “руського народу”, а на вищому, ідеологічному рівні - у боротьбі за національні права, за православ'я, за створення національних державних інститутів і атрибутів.

Складність етнічної історії українців відбилася і в різноманітності самоназв (етнонімів), назв з боку інших народів, а також назв країни і держави. З моменту зародження українського етносу ключовим було поняття Русь. Причому в різні періоди домінували такі його варіанти: VI-XI ст. - Русь; з 1395 р. - Мала Русь; у XVII-XVIII ст. - Малоросія; XIX ст. - початок ХХ ст. - Україна-Русь. Визнання назви “Україна” (уперше згадане у 1187 р.) відбулося у XVII ст., але тоді воно співіснувало з іншим - “Малоросія”, яке набуло широкого розповсюдження після приєднання України до Московської держави. Тільки з початку ХХ ст. етнонім “Україна” став домінуючим.

Українці належать до слов'янської групи індоєвропейської етнолінгвістичної сім'ї. Український етнос складається з 1) основного етнічного масиву українського народу, який в основному співпадає з територією його формування і державними кордонами України; 2) етнічних груп українців за межами основного етнічного масиву в ближньому і далекому зарубіжжі - діаспори; 3) субетнічних груп, тобто спільнот у середовищі українців, відмінних специфічними рисами культури (гуцули, лемки, бойки, поліщуки і т.д.).


8. Визначте основні етнічні функції релігії

Головною соціальною функцією релігії є функція ілюзорно-компенсаторна. Релігія для віруючого – насамперед компенсація (нехай навіть ілюзорна) усіх тягот його земного буття. У свідомості релігійної людини відбувається перетворення тяжкої дійсності у бачення картин райського буття, ідеального світу, де панують рівність і свобода.

Гасло, що релігія є “опіумом для народу”, автори ряду праць з філософії розглядали як головний аргумент на користь заперечення релігії. Проте в сучасному суспільстві існує потреба втіхи, зняття психологічної напруги, викликаної умовами повсякденного буття. Знищення цієї – хай ілюзорної – компенсації було б актом жорстокості. І можна погодитися з тим, що мова може йти не про знищення релігії, а про заміщення її іншими компенсаторами, які мають гуманістичний зміст. Однак необхідно враховувати й інше. По-перше, головна ідея кожної релігії – ідея Бога як відображення абстрактної людини – не позбавлена гуманізму. По-друге, глобальний гуманізм не заперечує всіх існуючих вірувань, національних традицій, звичаїв, світорозумінь, що склалися, більше того, він їх передбачає і на них ґрунтується.

Тому, говорячи про перспективи релігії, мова може йти лише про її еволюцію.

Однією з важливих функцій релігії є функція світоглядна. Вона полягає в тому, що релігія намагається створити власну картину світу, більш того, - власні соціально-гносеологічні схеми вдосконалення суспільного життя, визначити місце і роль людини в системі природи та суспільства. Зміст релігійного світогляду – не божественний, а людський, або, краще сказати – суспільний, незважаючи на його фантастичність. Релігія виконує регулятивну функцію. Як будь-яка інша сфера духовної культури, вона створює певну систему норм і цінностей, але специфіка яких полягає насамперед у збереженні і закріплені віри у надприродне. Цьому завданню підпорядковані не тільки культові дії, а й сімейно-побутові стосунки, система традицій і звичок. Підкреслимо, що релігія асимілювала багато елементів загальнолюдської моралі. А оскільки Бог, за висловом Ф. Енгельса, є відображенням абстрактної людини, то і релігійна мораль багато в чому має не якийсь надприродний, а людський, суспільний характер. За певних історичних умов релігія виконує функцію інтегрування, тобто функцію збереження і зміцнення існуючої соціальної системи. Такою, наприклад, була роль католицизму в феодальному суспільстві, православ'я у дореволюційній Росії. Однак у ряді випадків релігія може стати і прапором соціального протесту, як це було, наприклад, із середньовічними єресями та сектами, з протестантизмом, прихильники якого в епоху його зародження боролись проти феодальних порядків.

На рівні окремої релігійної організації релігія виконує інтеграційну функцію, згуртовуючи одновірців. Однак одночасно релігія розглядає і протиставляє один одному послідовників різних релігій, що простежується і в сучасному релігійному світі.


9. Розкрийте взаємовідношення етносу і релігії

Розглядаючи проблему взаємовідносин релігії та культури як і взагалі роль релігії в культуротворчому процесі та формуванні духовних традицій народів, варто звернути увагу на те, що в сучасній теології і філософії залишається дискусійним питання правомірності розгляду релігії як культурного чинника.

Зауважимо, що належність релігії до культури заперечує принаймні частина теологів. Вони ґрунтують свої висновки на тому, що культура є творінням людського духу, а релігія– даром Духа Святого. Тому виникає онтологічна несумісність цих двох феноменів.

З іншого боку на винесенні релігії за межі культури наполягає і ряд представників світської теоретичної думки. Вони намагаються віднайти в релігії та культурі риси, взаємовиключаючій і діаметрально протилежні риси.

Незважаючи на проблемність питання все ж. як ми думаємо, не можна розглядати релігію поза культурою. Адже цілком очевидно, що релігійні ідеї лежали в основі багатьох сторін творчої діяльності людей з часів античності. Релігія і культура, заснована на високих ідеалах, – один з факторів, що застерігає людину й людство в цілому від розпаду, деградації, навіть, можна сказати, моральної загибелі [1, с.23].

Ставлячи питання про культуротворчу роль релігії у формуванні духовних традицій того чи іншого народу, потрібно враховувати етноконфесійну специфіку культури, що ґрунтується на взаємодії культового комплексу певної конфесії з культурно-побутовими особливостями тієї етнічної спільноти, з якої вона історично пов’язана [2, с.8]. При цьому, як зауважує релігієзнавець Л. Филипович, з одного боку, етнічні явища протягом тривалої взаємодії вбираються культом, стають його складовими елементами. З другого боку, окремі компоненти культового комплексу, особливо його ритуали, релігійні звичаї і традиції, проникаючи в національні форми суспільного життя, набирають характер) етнічних явищ [3. с.3-25]. “Через символізм, тотемізм, міфологію, а потім і фолькльор релігія входить невід’ємною частиною в культуру, вона з нею нероздільна і це можна побачити на прикладі Біблії, у якій аспекти культури світської та релігійної настільки переплетені, що їх не можливо розрізнити” [4. с.6-7]. З цими словами румунського філософа А.Тенасе важко не погодитись. Адже дійсно, релігія певного етносу є свідченням про нього. Знати його віру – це значить пізнати його характер, психологічні особливості. Національне та релігійне глибоко укорінене у свідомості людей, не рідко реалізується в одних і тих же елементах соціальної, культурної, духовної практики. Внаслідок їх взаємовпливу, доповненості складно, а інколи неможливо визначити, чого тут більше - національного чи релігійного [5, с.82].

З точки зору релігієзнавця В. Докаша, визначаючи об’єктивно роль релігії в становленні духовної культури народів, варто виходити з етимологічного змісту самого понятгя rcligare -”зв’язувати”, rcligio – “зв’язок” як історичного зв’язку, через який передавались звичаї, традиції, ритуали, моральні повчання, життєвий досвід – тобто передавалась культура. А тому релігію можна вважати зрізом у ланцюгу пов’язаних ланок системи культури, формою освоєння та специфічного усвідомлення дійсності

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 16

Бесплатная работа

Закрыть

Этнология 3

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.