Зміст

1. Вступ.

2. Історія виникнення і розвитку української народної іграшки

3. Значення української народної іграшки у вихованні дітей.

4. Види української народної іграшки та їх зміст.

5. Аналіз програмових вимог щодо ознайомлення дітей дошкільного віку з народною іграшкою.

6. Заняття з художньо-естетичного розвитку для групи раннього віку «Неваляйка танцює».

7. Заняття з художньо-естетичного розвитку для молодшої групи «Півник-Свищик».

8. Заняття для дітей молодшої групи «Опішнянські свистунці».

9. Конспект заняття з народознавства для дітей середньої групи «Ляльки моєї бабусі».

10. Заняття пізнавального розвитку для дітей середньої групи «Народна іграшка».

11. Інтегроване заняття для старшої групи «Міні – музей керамічних виробів».

12. Заняття для дітей старшого дошкільного віку за сферами життєдіяльності «Люди», «Культура».

13. Додатки.

14. Список використаних джерел.

Заняття для дітей старшого дошкільного віку за сферами життєдіяльності «Люди», «Культура»

Мета:

збагачувати знання дітей про різні види української народної іграшки; розширювати знання дітей, пов’язані з культурою, ремеслом, побутом українців у минулі часи; пояснитидітям, яку роль відігравала іграшка в житті людей у давнину;

викликати у дітей бажання емоційносприймати народну іграшку; розвивати,чутливість до гармонії, кольору, форми народної іграшки;

вчити складати розповіді за даним початком, розвивати зв’язне мовлення;

виховувати інтерес і повагу до народної іграшки;

закріплювати вміння працювати з тканиною, розвивати фантазію, творчість

Обладнання:виставка народної іграшки; матеріал, з якого робили іграшки, плакати з зразками народної іграшки; матеріал для виконання ляльки (тканинні серветки);дидактичні ігри «Про що дізнався - розкажи», «Упізнай іграшку», загадки, додатки для самостійної - художньої роботи.

Хід заняття

Вихователь.

Діти, відгадайте, з якої української народної казки ці слова?

Жили собі дід і баба. Просить баба діда:

-Поїдь, діду, до лісу, вирубай там мені деревинку і зроби собі колисочку. А я покладу деревинку в колисочку та й буду колихати. От буде мені хоч забавка.

(Івасик - Телесик).

Так, діти, напевно так і з’явилася перша іграшка. Ось вони перед нами – коник, олень, птах, лялька… Дуже веселі, різноманітні, святкові іграшки з глини, дерева, соломи та звичайного ганчір’я. Народні іграшки робили з різного матеріалу.

Дерев’яна іграшка, мабуть найдавніша. Найімовірніше, спочатку це була звичайна гілочка, трохи схожа на людину чи звіра. Пізніше така фігурка стала більш досконалою, більш схожою на людину чи тварину

В наш час існує кілька видів дерев’яних іграшок. Центри виготовлення дерев’яних іграшок розташовані на заході України. В Косові роблять

переважно токарні іграшки, на Гуцульщині поширена бондарна іграшка, що є зменшеною копією справжнього посуду, А на Прикарпатті створюють дитячі сопілки та маленькі іграшкові скрипки.

Однак найбільш поширеними дерев’яними іграшками є звірі: коники та олені, кози та ведмеді. (демонстрація).

Солом’яна лялька – мотанка – іграшка, що відома майже в усьому світі. ЇЇ роблять із соломи, трави, очерету, які перегинають навпіл, зв’язують у кількох місцях, формуючи голову й статуру, а потім «вдягають». Вважалося, що така лялька носила магічну функцію: коли дитина хворіла, їй давали гратися цією лялькою – хвороба переходила з дитини на ляльку. Після цього останню спалювали – у такий спосіб «лікували».

Схожа на неї лялька, зроблена з ниток. Але виникла вона пізніше, коли нитки були вже у повсякденному вжитку.

Лялька – жованка (вузлова лялька) – аби її зробити, брали кусень хліба, пережовували й клали в клаптик тканини, який призначався для голови іграшки, зв’язували його ниткою, наче вузлик, і залишали висохнути. Потім одягали ляльку: на голову зав’язували хустку, тулуб робили з окремих клаптиків, зав’язували обгортку та фартух. Обличчя робили нитками у вигляді хреста. Жований хліб і хрест на обличчі виконували роль оберега.

Іграшка з глини – теж дуже давня. Серед іграшок із глини є й зображення різних тварин, і жіночі постаті (демонстрація).

Окрему групу керамічних іграшок складають свищики з глини. Є припущення що ця група іграшок є нащадком старих магічних, ритуальних інструментів, за допомогою яких викликали добрих духів і відганяли злих.

Їстівні іграшки – різновид іграшок, які можна з’їсти. Такі іграшки дарували дітям на свята: сирні коники та олені, печені пані, коні й весняні жайворонки тощо.

Вихователь. Отже, які є дитячі народні іграшки? Щоб зробити яку – небуть іграшку, потрібен певний час. Діти, подивіться уважно на стіл і скажіть мені, що ви бачите.

На столі лежать: глина, солома, трава, дерево, нитки, кукурудза, тканина, папір, лоза.

А тепер розгадайте загадку і покажіть матеріал, про який у ній говориться.

Висока, мов гай, вона в полі зростає,

А листя. Мов гілля, додолу згинає.

Важка. Під плодами аж в землю погрузла,

Цариця полів – золота …(Кукурудза.)

Дивись далі художньо – словесний матеріал.

Діти розглядають іграшки, які зроблені з природного матеріалу.

Вихователь. Діти, кажіть, будь-ласка, чия це майстерня?

На столі шматочок глини.

Гончар – завзятий теж трудар,

Потрібен, мабуть, Божий дар

Творити з глини гарні речі –

Макітру, горщик або глечик.

Гончар із залишків глини робив глиняні іграшки.

Діти розглядають глиняні вироби.

На столі деревинка.

Чи знаєш ти, мій юний друже,

Як зветься той, хто дошки струже,

Щоб зробити з них стіл чи лаву?

То робить столяр свою справу.

А столяр із дерева ще робив дерев’яні іграшки.

Дидактична гра «Упізнай іграшку»

Команди отримують конверти з розрізаними малюнками іграшок.

Перемагає та команда, яка перша складає малюнок і називає іграшку та матеріал, з якого вона зроблена.

Вихователь. Молодці, тепер трохи відпочинемо й пограємо в гру «Я маленький хлопчик, я маленька дівчинка».

Виходить двоє дітей: хлопчик із дудочкою та дівчинка з сопілкою. По черзі промовляють слова:

Я маленький хлопчик,

Виліз на стовпчик.

На дудочці граю,

Всіх вас забавляю, ду-ду-ду!

Я маленька дівонька,

Наче в полі квітонька,

На сопілці граю,

Пісеньку співаю

Всіх вас розважаю, ля-ля-ля!

Решта дітей, пританцьовуючи, виконують відповідні рухи.

Вихователь. Зараз ми з вами, як справжні чарівники будемо створювати казку.

Моделювання ігрових ситуацій за допомогою казкових персонажів – іграшок «Створимо казку».

Методика проведення: Вихователь за допомогою іграшки починає розповідати казку, а в гості до казкового героя заходить персонаж із іншої казки (наприклад, герой Пан Коцький, а гість Солом’яний Бичок). Діти придумують, як будуть розвиватися події нової казки.

«Жив собі Пан Коцький, любив він гуляти в горах Карпатах, ходив по галявинах, ловив мишей, ніжився на сонечку. Одного разу зустрів він Солом’яного Бичка і подумав, що за диво, такого звіра ще не бачив у своєму житті. Він познайомився з ним і запропонував дружити, щоб не було самому сумно».

Дидактична гра «Про що дізнався, розкажи»

Мета гри: закріплення отриманих на занятті знань дошкільників про українську народну іграшку, вид, орнамент, оздоблення, кольорова палітра, регіон виготовлення, використання у побуті, звичаї чи традиції, пов’язані з іграшкою.

Хід гри: За допомогою тематичних таблиць відмічаємо характерні особливості народних керамічних та дерев’яних іграшок. Як виглядають ці таблиці? Дерев’яна дошка із поличками, на яких виставляють відповідні символи.

Перша поличка – матеріал виготовлення іграшки(дерев’яний брусок, кусок глини, лоза, кусок тіста …).

Друга поличка – відповідає кольоровій палітрі народної іграшки, тобто прямокутники певного кольору.

Третя поличка – відповідають елементам орнаменту розпису народної іграшки (вербівка, сіточка…). Вербівка – це каплеподібні листочки з’єднані почергово з двох сторін.

На четверту – викладають площинні зображення виробів (асортимент)українських народних іграшок.

Лялька з тканинних серветок.

Із серветки або будь-якого іншого квадратного клаптика тканини легко зробити ляльку-артиста. Серветку беруть за кінці одного краю й закручують доти, доки вони не згорнуться в трубочки – це ноги ляльки. Обидва інші кінці й серединку серветки зв’язують у вузлики. Один вузлик буде голівкою ляльки. А інші – ручками. У ці три вузлики вставляють великий, вказівний і середній пальці – і лялька оживає.

Художня праця «Виготовимо ляльку»

Із клаптиків тканини діти за зразком вихователя виготовляють ляльку – мотанку.

Використання художнього слова під час заняття.

Підсумок.

Діти, що ми сьогодні з вами розглядали? Чому ці іграшки називають

народними?

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 59

Бесплатная работа

Закрыть

Украинская народная игрушка

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.