Проблема ядерного разоружения между СССР и США в 60-х - 80-х годах ХХ века

ЗМІСТ

ВСТУП 

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ЯДЕРНОГО РОЗЗБРОЄНННЯ МІЖ СРСР ТА США В 60 – ТІ РОКИ

1.1. Договір про заборону випробовування ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою

1.2. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї

РОЗДІЛ 2. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ МІЖ СРСР ТА США В 70-Х – 80-Х РОКАХ

2.1. Договори обмеження стратегічних наступальних озброєнь та системи протиракетної оборони

2.2. Проблема ліквідації та скорочення ракет середньої і меншої дальності

2.3. Домовленості про скорочення стратегічних наступальних озброєнь між СРСР та США

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.2. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї

1 липня 1968 року одночасно в Москві, у Вашингтоні і Лондоні почалося підписання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.Проект Договору був схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 12 червня 1968р. Договір набув чинності 5 березня 1970 року. До теперішнього часу його учасниками є сто тридцять п’ять держав, ще ці країни підписали, але поки не ратифікували Договір. З ядерних держав в Договорі не брали участь Франція і Китай.Договір складається з преамбули і одинадцяти статей. Стаття перша містить зобов'язання ядерних держав: не передавати кому б то не було ядерної зброі або контроль над ними ні прямо, ні побічно; не допомагати неядерним державам у виробництві або придбанні ядерної зброї, не заохочувати і не спонукати їх до цього, а також до контролю над ними. Відповідно до статті другої Договору держави, що не володіють ядерною зброєю, зобов'язуються не приймати від кого б то не було ядерної зброі або контроль над ними, а також не проводити і не набувати її яким-небудь іншим способом; не добиватися і не приймати якої-небудь допомоги у виробництві ядерної зброї. Ці положення розповсюджуються і на ядерні вибухові пристрої, призначені для мирних вибухів, оскільки будь-яке такий пристрій може бути використаний як ядерна зброя [1, с.367].

Договором встановлюється міжнародний контроль за виконанням зобов'язань, прийнятий державами - учасниками даної угоди. Для цих цілей передбачається використання вже наявного контрольного механізму міжнародного агентства по атомній енергії ( далі МАГАТЕ).Договір зобов'язав неядерні держави прийняти гарантії МАГАТЕ, які є сукупністю засобів спостереження за тим, щоб матеріали, що розщеплюються, і спеціальне устаткування використовувалися виключно в мирних цілях.Кожна з держав, що беруть участь в Договорі, не володіють ядерною зброєю повинно укласти з агентством відповідно до статуту МАГАТЕ угоду щодо перевірки виконання даною державою своїх договірних зобов'язань (стаття третя) [8, с.76].У Договорі закріплюється право будь-якої держави - його учасника розвивати дослідження виробництва і використання ядерної енергії в мирнихцілях, брати участь в широкому міжнародному обміні устаткуванням, матеріалами і науково-технічною інформацією в мирному використанні ядерної енергії. Передбачається, що держава, що досягла високого рівня розвитку в області мирного застосування ядерної енергії, співробітничатиме з неядерними державами в справі сприяння подальшому розвитку застосування ядерної енергії в мирних цілях з належним обліком потреб районів миру, що розвиваються (стаття четверта).Згідно статті п’ятої Договору, неядерним державам - його учасникам передбачається надання допомоги з боку ядерних держав в проведенні мирних ядерних вибухів.Стаття шоста Договору зобов'язує його учасників «у дусі доброї волі вести переговори про ефективні заходи по припиненню гонки ядерного озброєння в найближчому майбутньому і ядерного роззброєння, а також про Договір про загальне і повне роззброєння під строгим і ефективним міжнародним контролем» [26, с.99].Договір є безстроковим. У нім передбачається право будь-якої держави -участника на вихід з договору.Неядерні держави - учасники Договору отримали гарантії безпеки на випадок можливого застосування проти них ядерної зброї або можливої загрози застосування такої зброї. У резолюції Ради Безпеки ООН від 19 червня 1968 року передбачається вживання ефективних заходів у разі агресії із застосуванням ядерної зброї проти неядерної держави з боку держави, що має в своєму розпорядженні ядерну зброю, або у разі загрози такій агресії [1, с.310].

В ході розгляду питання про гарантії безпеки СРСР, США і Великобританії зробили в ООН заяву про намір забезпечити підтримку відповідно до статуту ООН неядерній державі - учасникові Договору, яке стане жертвою акту агресії із застосуванням ядерної зброї або об'єктом загрози такій агресії.Реальна загроза розповсюдження ядерної зброї створила принципово нову проблему в міжнародних відносинах проблему добровільного обмеження числа держав, що мають в своєму розпорядженні таку зброю. Концепція нерозповсюдження певного виду зброї, згідно якої держави, що володіють їм, зобов'язуються не передавати його кому б то не було, а держави, що не мають такої зброї, не набувати його, з'явилася безпрецедентним явищем в практиці міжнародних відносин, оскільки така ідея у минулому ніколи не висувалася. Поява і впровадження концепції нерозповсюдження стосовно ядерної зброї пов'язані з двома найбільшими процесами світового значення, характерними для сучасної епохи, науково-техничної революції і перебудовою міжнародних відносин на принципах мирного співіснування, ефективної безпеки і рівноправної співпраці. У міру посилення загрози широкого розповсюдження ядерної зброї серед реалістично мислячих діячів західного миру росло розуміння того, що збільшення числа країн, що володіють ядерною зброєю, внесло б нові дестабілізуючі елементи до системи міжнародних відносин, збільшило б вірогідність виникнення ядерної війни. Тому знадобилися узгоджені дії держав для попередження такого небезпечного ходу подій [25, с.67].

У визначенні позиції найбільших західних держав, перш за все США, з питань нерозповсюдження ядерної зброї зіграли свою роль і чисто політичні інтереси. США, Великобританія, Франція, ставши володарями ядерної зброї, явно прагнули не допустити закладу такою зброєю їх головних конкурентів в боротьбі за економічне і політичне лідерство в капіталістичному світі, в першу чергу Японію і Федеральної Республики Німеччини [21, с.55].При цьому враховувалася і та обставина, що бурхливий розвиток військової атомної промисловості дозволяв добитися більш просунутої стадії в мирному застосуванні ядерної енергії, що давало США, Великобританії і Франції незаперечні переваги, а часом і монопольне положення на міжнародному капіталістичному ринку атомних матеріалів, устаткування і технології в порівнянні з країнами, що не володіють ядерною зброєю.Найбільші західні держави, що володіють їм, виходили, мабуть, з того, що якщо така зброя стане надбанням широкого круга їх політичних і військових союзників, включаючи країни з нестабільними реакційними режимами, які були схильні ради збереження своєї влади вдаватися до крайніх засобів, то це збільшить небезпеку залучення США, Великобританії і Франції в можливий ядерний конфлікт [41, с.3].СРСР і США немало балансували на межі ядерної війни : перш, ніж після Карібської кризи пришли до висновку про необхідність вироблення правил ядерного суперництва . Американо-радянська гонка ядерних озброєнь стабілізувалася лише тоді, коли сторони досягли таких кількісних і якісних показників в цій області, при яких ядерна ескалація ні по горизонталі, ні по вертикалі не могла дати яких-небудь раціональних вигод [36, с.62].

Тепер необхідно зупинитися на наслідках розвалу режиму нерозповсюдження, а саме узяти до уваги сферу впливу ядерної зброї в багатополярному світі. Всім відомий конфлікт між Індією і Пакистаном. Ядерні випробування, проведені, стали найважливішою подією в світовій історії з часу закінчення холодної війни. Ймовірно, прихід в ядерний клуб цих держав став вже подією XXI століття, яка дозволяє отримати перше уявлення про конфігурацію світової політики і конфлікти майбутнього. Пакистан і Індія, ще в період холодної війни що створили самостійний ядерний потенціал, зберегли «бомбу в підвалі». У цих умовах під питанням опинилася стійкість режиму нерозповсюдження ядерної зброї.Индо-пакистанський прецедент показує, що «торгові» ядерні держави у будь-який момент можуть спробувати змінити свій статус, не зважаючи на наслідки. Загроза ядерної війни із-за нездатності вирішити тривалий в цьому регіоні клубок суперечностей схоже, може виявитися вельми серйозною [41, с.6].

Для Індії неприйнятна сама ідея паритету з Пакистаном в чому б то не було, тим більше - в ядерній сфері. Схоже, що гострота суперечностей між Делі і Ісламабадом куди серйозніше, ніж була між Москвою і Вашингтоном в самий розпал холодної війни. Військове протиборство в Кашмірі у будь-який момент може привести до ескалації конфлікту. І не випадково Білл клінтон в березні 2000 року відвідав з офіційним візитом Індію. І до неї дісталася рука могутньої військової держави. Але візит цей зустріли жителі Діли з крайнім несхваленням, спалюючи чучело американського президента. Тим самимвони дають зрозуміти, що не бажають втілення в життя політики неоколоніалізму. Керівників Індії і Пакистану не бентежить висока ціна неминучої тепер гонки ядерних озброєнь між ними в умовах безболісних економічних санкцій з боку США, Японії, міжнародних фінансових організацій. Риторичні погрози, якими обмінюється Делі з Ісламабадом, свідчать, що їх лідери погано уявляють собі, яку гігантську відповідальність накладає на них володіння ядерним потенціалом [12, с.5-7].

Можна констатувати, що американська ядерна стратегія з кінця 60-х років, тобто ще до офіційного визнання стратегічного паритету СРСР, звелася до використання ядерної загрози виключно у варіанті заборони тотальної війни.

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 54

Бесплатная работа

Закрыть

Проблема ядерного разоружения между СССР и США в 60-х - 80-х годах ХХ века

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.