Особенности возрождения и развития Чехословакии после Первой мировой войны
Зміст
Вступ. 3
Розділ 1. Утворення і розвиток чеської республіки (1918-1929 рр.) 5
1.1. Створення держави чехів і словаків. 5
1.2. Становлення парламентської системи і єдиної економіки. 10
1.3. Коаліція «національного єднання» при владі 17
1.4. Внутрішньополітична криза 1926 р. 24
1.5. Спроба національного примирення в період правління міжнаціональної коаліції 25
Розділ 2. Чехословаччина 30-х років та її окупація гітлерівською Німеччиною.. 29
2.1. Світова економічна криза та її наслідки для країни. 29
2.2. Зовнішньополітична орієнтація Чехословаччини. 33
2.3. Мюнхенський диктат і «друга республіка». 36
2.4. Виникнення «незалежної» Словацької республіки. 41
2.5. Окупація Чехії. Утворення Протекторату Богемії та Моравії 43
Висновки. 47
Список використаної літератури. 50
Вступ
Актуальність роботи. До 1918 р. словацькі та чеські землі були у складі Австро-Угорської імперії. Століттями чехи та словаки були позбавлені національної самостійності. Перша світова війна викликала в чеських землях і Словакії широкий антивоєнний рух і посилення боротьби проти прогнилого режиму імперії. Чехи, словаки, закарпатські українці, призвані до австрійської армії, не бажали помирати за імператора, переходили на бік супротивників Австро-Угорщини. Всередині країни посилився саботаж, почастішали страйки, зріс опір австрійським чиновникам. У перебігу війни серед чеської та словацької буржуазії сформувалося два крила. Певна її частина, економічно пов'язана з імперією, орієнтувалася на перемогу німецько-австрійського блоку. Інша частина, на чолі якої стояли Т. Масарік і Е. Бенеш, прагнучи суверенітету й незалежності, орієнтувалася на перемогу країн Антанти. Ці патріотичні сили й очолили національно-визвольний рух у Чехії та Словакії.
У 1919-1920 p. Версальським, Сен-Жерменським, Тріанонським мирними договорами були остаточно визначено кордони Чехословаччини: Чехія, Моравія, частина Сілезії, Словакія та Закарпатська Україна. Територія Чехословаччини становила 140 тис. кв. км, населення — біля 13,6 млн. чол. Серед них: чехів — біля 7 млн., німців — 3 млн., словаків — 2 млн., угорців — 750 тис., українців — 500 тис., поляків — 100 тис.
З усіх створених держав Східної Європи Чехословаччина була найдемократичнішою, але це не означало, що стосунки між центральним урядом і населенням Закарпаття були безконфліктними. Питання про автономію завжди призводило до зростання напруги між Прагою та її східними провінціями.
20 лютого 1920 р. Національні збори прийняли Конституцію Чехословацької республіки, що декларувала основні демократичні свободи. Президент, якого обирали Національні збори терміном на 7 років, наділявся великими повноваженнями, разом з урядом він здійснював виконавчу владу. Законодавча влада належала законодавчим Національним зборам. Прийняттям Конституції завершилося створення Чехословацької республіки.
Чехословаччина, успадкувавши 4/5 промислового потенціалу імперії Габсбургів, стала однією з найбільш розвинених в економічному відношенні країн Центральної та Південно-Східної Європи. Важливе значення для неї мало завоювання зовнішніх ринків, боротьба з конкуренцією промислове розвинених держав. На кінець 1923 р. економіка країни вийшла з повоєнної економічної кризи. Чеському монополістичному капіталу вдалося завоювати багато ринків, особливо в Центральній Європі, де раніше провідні позиції займали німецький та австрійський капітали. Чеські монополії підпорядкували собі економіку Словаки та Закарпатської України, перетворивши їх на аграрно-сировинні додатки економічно розвинених чеських земель. В багатьох чехословацьких концернах сильні позиції належали англійському, французькому, бельгійському капіталам.
У Чехословаччині в 20-ті та на початку 30-х років на відміну від держав Центральної та Південно-Східної Європи істотних змін демократичного устрою вбік диктаторського правління не сталося. Хоча тенденції до таких змін існували, демократичні інститути влади та традиції чехословацької держави не дозволили прийти до влади представникам авторитарного напрямку.
На міжнародній арені Чехословаччина орієнтувалася на Францію, а в 1920-1921 p. разом з Румунією та Югославією створила Малу Антанту, що виявилася важливою ланкою системи військово-політичних союзів під егідою Франції.
Метою курсової роботи є дослідження розвитку та особливостей відродження Чехословаччини після першої світової війни.
Предмет - теоретичне обґрунтування особливостей розвитку Чехословаччини в 1918-1939 рр. ХХ століття.
Об’єктом роботи є Чехословаччина, її політичний та економічний розвиток після першої світової війни.