План

1. Оцінка становища українських земель у Великому князівстві литовському.

2. Процес становлення розвитку Галицько-Волинської держави.

3. Претензії сусідніх держав на українські землі в ХІV-ХV століть. (Польщі, Литви, Московії, Кримського ханства, Туреччини, Угорщини, Молдовії)

4. Культурна спадщина Галицько-Волинської держави.     

1. Оцінка становища українських земель у Великому князівстві литовському.

У ХІІІ ст. унаслідок занепаду первіснообщинного ладу і зародження феодального суспільства, необхідності захисту своїх земель від зовнішніх ворогів (Ливонського та Тевтонського орденів) утворилася Литовська держава. Її засновником і першим князем був Міндовг. Ослаблені монголо-татарами і політично роз’єднані українські і білоруські землі стали об’єктом захоплення їх Литвою і Польщею. Уже в період правління великого литовського князя Гедиміна (1316¬–1341), який титулував себе «королем литовським і руським», було завершено приєднання білоруських земель і почалося захоплення південно¬-західних (українських) володінь. Під час правління Гедимінового сина Ольгерда (1345¬–1377) до Литовського князівства відійшли Чернігово-¬Сіверщина, Київщина, Переяславщина, Поділля і більша частина Волині.

В останній чверті XIV ст. більшість українських земель відійшла до Литовського князівства. Литовські князі намагалися не порушувати місцевого устрою. Діяли за принципом «ми старовини не порушуємо, а новини не уводимо». Місцева влада фактично була в руках української верхівки.

Багато князів із династії Гедиміна прийняли християнство, майже всі його сини були одружені з руськими православними княжнами. Російська (українська і білоруська) мова була офіційною державною мовою князівства, литовці приймали місцеві українські звичаї, назву російських посад, станів.

У період правління Ольгерда Литва намагалася оволодіти й землями Північно-Східної Русі. Саме в ньому Литва вбачала свого потенційного суперника у боротьбі за землі колишньої Київської Русі.

Після смерті Ольгерда (1377 р.) на чолі держави став його молодший син Ягайло. Із метою укріплення свого внутрішнього становища (боротьба із своїми братами та родичами за великокнязівський престол) і зовнішнього (загроза Тевтонського ордена та посилення Московського князівства) Ягайло прийняв пропозицію й умови польських феодалів про укладання унії Литви і Польщі.

2. Охарактеризуйте розвиток Галицько – Волинської держави за правління Романа Мстиславовича.

князівство завдяки діяльності Романа Мстиславича майже відразу набуло авторитету як серед руських князів, так і серед сусідніх держав.

Роман Мстиславич був сміливою, твердою і рішучою людиною. Він завжди досягав поставленої мети. Ще з юнацьких років поринув у вир політичної боротьби. У 1168 р., ставши новгородським князем, Роман разом із батьком, волинським князем Мстиславом, зміг стримати зазіхання на свої землі володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського. По смерті батька в 1173 р. Роман Мстиславич посів волинський престол і відстояв своє право на нього.

Захопивши Галич, Роман переніс туди свою резиденцію. Для утвердження своєї влади він відмовився від обіцянки, даної боярам, а з тими, хто був невдоволеним його діями, жорстоко розправлявся. Унаслідок цього багато бояр було страчено, а деякі були змушені рятуватися втечею. Виправдовуючи свої дії, Роман говорив: «Не почавивши бджіл, меду не наїшся». Після такої кривавої розправи решта боярства не наважилися виступити проти нього. Свідченням зміцнення його влади було те, що літописець називає Романа «самодержцем всея Русі». Цей титул перекладений із грецького титулу візантійських імператорів як «автократор».

Для подальшого зміцнення своєї держави Роман Мстиславич розширював її кордони, організовуючи походи на литовців, половців, поляків. Походи проти литовців супроводжувалися насильним прирученням їх до землеробства.

Його послів і купців приймали в Константинополі, Німеччині, Польщі, Угорщині. У його володіннях шукав притулку візантійський імператор Олексій ІІІ Ангел, що в 1204 р. був вигнаний із Константинополя хрестоносцями.

Важливим у політиці князя було прилучення ним до своїх володінь у 1202 р. Києва. Кияни охоче перейшли під його владу, відкривши перед князем браму міста.

Після приєднання Києва під владою Романа Мстиславича опинилися Галицьке, Волинське, Київське і Переяславське князівства, тобто всі землі, що складають сучасні українські, за винятком Чернігівської. За обширом територій його володіння перевищували розміри Священної Римської імперії. Здобувши Київ, Роман до свого титулу додав ще й великий князь.

Активна зовнішня політика князя призвела до його втручання в боротьбу між прихильниками римських пап (ґвельфів) та імператорів (ґібелінів), у якій він зайняв бік останніх. Рухаючись до Німеччини, він несподівано зіткнувся із загоном краківського князя. Бій відбувся в липні 1205 р. під Завихвостом. Про цю подію французька хроніка повідомляє: «Король Русі на ім’я Роман, вийшовши за межі своїх кордонів і бажаючи пройти через Польщу до Саксонії... за волею Божею вбитий двома братами, князями польськими, Лешком і Конрадом, на річці Вісла».

Раптова смерть князя перешкодила здійсненню його планів. Без могутньої влади правителя об’єднані ним українські землі не могли перетворитися на єдине утворення зі стійкими економічними й політичними зв’язками, і після смерті Романа Мстиславича створене ним об’єднання земель розпалося. Деякі дослідники називають його першою дійсно українською державою.

3. Помаранчевої революція в Україні. Політика президента В.Ющенка.

Помара́нчева револю́ція - кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді - грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими переміг його суперник - Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004, як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів.

Основною базою об'єднаної опозиції стали західні і центральні регіони країни, у той час як Віктора Януковича підтримав Схід і Південь України. Громадська думка західних країн була переважно на боці української опозиції.

Для захисту своїх демократичних прав до Києва приїхало сотні тисяч людей зі всієї України

Основним результатом революції було призначення Верховним судом повторного другого туру президентських виборів (не передбаченого прямо законодавством). Внаслідок компромісу, досягнутого фракціями Верховної Ради, після призначення повторного другого туру виборів були прийняті зміни до Конституції, які отримали назву Конституційна реформа 2004. Конституційна реформа зменшила повноваження президента, і, таким чином, знизила рівень значущості спірних президентських виборів.

За результатами голосування у повторному другому турі виборів перемогу одержав Віктор Ющенко.

Зміна правлячої еліти України, що відбулася в результаті «Помаранчевої революції», і пов'язана з цим переорієнтація внутрішнього й зовнішньополітичного курсу країни дали привід багатьом спостерігачам говорити про чергу «кольорових» революцій, що почалася зі зміни влади в Сербіїта продовжилася в Грузії, Україні та Киргизстані, намагатися знайти аналогії між ними та визначити ті держави, у яких можливе повторення «кольорових» революцій. Зі свого боку, влади країн, які називалися як потенційні об'єкти застосування «революційного досвіду», почали певні контрзаходи для недопущення цього.

Перші 100 днів терміну Ющенка, з 23 січня по 1 травня 2005 р., були відзначені численними звільненнями та призначеннями на всіх рівнях виконавчої влади. Зокрема, він призначив Юлію Тимошенко прем'єр-міністром, що було ратифіковано парламентом. Олександр Зінченко був призначений главою секретаріату президента з номінальною назвою державного секретаря. Петро Порошенко, конкурент Тимошенко на пост прем'єр-міністра, - секретарем національної безпеки та оборони України.

У серпні 2005-го Ющенко разом з грузинським президент Михайлом Саакашвілі підписали декларацію в Боржомі та закликали до створення інституту міжнародного співробітництва, Спільноти демократичного вибору, щоб об'єднати демократичні та режими, де зароджується демократія, в регіоні Балтійського, Чорного та Каспійського морів. Перша зустріч президентів і лідерів, щоб обговорити СДВ, відбулася 1-2 грудня 2005 р. в Києві.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 15

Бесплатная работа

Закрыть

История Украины 40

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22 и (050) 297–73–76
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.