План

1. Неолітична еволюція.

2. Зародження козацтва, соціальна природа та суспільна організація.

3. Причини заснування Запорозької Січі, її устрій

4. Селянсько-козацькі повстання кінця 16- початку 17 ст.   

4. Селянсько-козацькі повстання кінця 16- початку 17 ст.

Протягом 45 років в Україні відбулося шість великих козацьких повстань, до яких майже завжди поєднувались селяни.

Це повстання під проводом: Криштофа Косинського (1591-1593 рр.), Северина Наливайко а1594-1596), Марка Жмайла (1625), Тараса Федоровича (Трясила) (1630-1631), Івана Сулими (1635), та повстання 1637-1638 рр., яким керували спочатку Павло Буг, пізніше Яків Острянин та Дмитро Гуня.

Головною рушійною силою цих повстань було козацтво.

Серед головних причин повстань можна виділити посилення кріпосницького та національного гніту; експансію шляхти на відносно вільні українські земні, колонізовані "уходниками" та запорожцями; зіткнення інтересів шляхетської та козацької верств населення; намагання офіційної влади Речі Посполитої взяти під контроль козацтво.

Перше велике селянсько - козацьке повстання проти польсько-шляхетського панування в Україні відбулося під проводом Криштофа Косинського (1591-1593 рр.). Саме тоді український шляхтич і гетьман реєстрових козаків Криштоф Коптський отримав від короля землі за службу короні. Не встиг він зайняти їх, як Януш Острозький, білоцерківський староста й полонізований нащадок славетного роду, привласнив їх. Розуміючи марність судового позову на могутнього вельможу, Косинський зі своїми козаками напав на маєтки Острозького. Незабаром селяни, козаки й навіть військові на Волині, Брацлавщині та Київщині почали мститися панам за власні кривди.

Наступне повстання очолив Северин Наливайко (1594-1596рр.). Треба звернути увагу нате, що повстання, незважаючи на досить велику територію, яку вони охоплювали, не були масовими (це стосується і повстання під проводом Наливайка). В них брали участь від 2 до 10 тисяч селян і козаків. Та й чітко визначених цілей ні повстанці, ні їх лідери не мали.

Допомогали Наливайкові надали запорожці. Серед невиразно сформованих цілей повстанців було й утворення в Україні землі, якою б правили самі козаки. Наливайко пройшов через усю Галичину, Волинь та Білорусь, закликаючи до повстання селян і сіючи жах серед шляхти. Однак, усвідомлюючи перевагу поляків, навесні 1596 р. повстанці об'єднали свої сили й стали відходити на схід, сподіваючись знайти захист у Московії. Згодом старшини та заможні козаки, видали Наливайка полякам, а повстанців переконали скласти зброю. Цю ситуацію використали поляки, вони вдерлися до табору і вирізали більшість повстанців. Самого Наливайка відвезли до Вар.шави і там стратили, відрубавши голову, а потім четвертували.

2. Російська революція 1905-1907рр. в Україні.

У Російській імперії революційно-визвольний рух вилився в демократичну революцію 1905-1907 рр., у якій населення України взяло активну участь.

На Наддніпрянщині діяло близько 20 загальноросійських і національних партій. В їхніх діях не було єдності, вони вели між собою боротьбу за керівництво революційним рухом.

Основні революційні події, що мали місце в Україні, відбулися в 1905 р. - в період розвитку революції по висхідній лінії:

червень - збройне повстання на панцернику "Потьомкін";

- жовтень - загальний політичний страйк, який змусив царя Миколу II піти на поступки і видати Маніфест 17 жовтня, проголосивши громадянські свободи і вибори до Державної Думи;

- листопад - повстання моряків Севастополя на чолі з лейтенантом П.Шмідтом;

- виступ полку саперів у Києві на чолі з підпоручиком Б.Жаданівським;

- грудень - збройні повстання робітників Горлівки, Харкова, Катеринослава, Олександрівська. Однак ці виступи не переросли в загальне збройне повстання. Після їх придушення революція пішла на спад.

В Україні революція носила і національно-визвольний характер, оскільки національне питання було на передньому плані боротьби.

Національний рух в період революції мав значні здобутки:

- після Маніфесту 17 жовтня з'явилася легальна українська преса. Усього в 1905-1907 pp. виходило 24 періодичні видання;

- виникла культурно-освітня організація "Просвіта", яка мала філії у багатьох містах України. У діяльності "Просвіти" брали участь М.Аркас, Б.Грінченко, М.Коцюбинський, Л.Українка, МЛисенко, Панас Мирний, Д.Яворницький та інші прогресивні діячі;

- відкривались українські школи, здійснювалися спроби викладання українською мовою в університетах;

- активну діяльність у першій Думі (1906 р.) та в другій Думі (1907 р.) розгорнула українська фракція, яка вимагала автономії для України, вільного розвитку української мови та культури. Допомогу українській фракції надавав М.Грушевський, який з цією метою переїхав зі Львова до Петербурга.

Перша та друга Думи були розпущені царем, оскільки виявилися занадто "лівими". Маніфест про розпуск другої Думи 3 червня 1907 р. прийнято вважати кінцем революції, бо він обмежив політичні свободи, проголосив новий антидемократичний закон про вибори і початок репресій проти учасників революції. Багато здобутків національного руху були ліквідовані. Царизм знову перейшов до політики національного гноблення українського народу.

Три етапи революції:

I етап (Кривава неділя - жовтень 1905)

1 Страйки;2 селянські виступи; 3 повстання на броненосці «Потьомкін».

II етап (Маніфест Миколи II від 17 жовтня 1905 року - 10 грудня)

1 Робітничі страйки та мітинги; 2 утворення Рад робітничих та селянських депутатів; 3 виступи на флоті, 4 повстання крейсера «Очаків» під проводом лейтенанта Шмідта; 5 повстання саперів (Б. Жаданівський).

III етап (січень 1906 - 3 червня 1907)

1 Спад та знищення здобутків революції.

3. Дайте оцінку діяльності ОУН напередодні та на початку ІІ Світової війни.

Таким чином, якщо спробувати охарактеризувати діяльність ОУН за перші десять років її існування, то можна дійти таких висновків. По-перше, українські націоналісти стали наивпливовішим чинником в українському національно-визвольному русі не тільки на Західній Україні, але й в еміграційному середовищі, особливо в Європі. По-друге, з українськими націоналістами почало рахуватися компартійне керівництво СРСР, розглядаючи їх як найбільшу загрозу політичній стабілізації в УРСР. По-третє, ОУН виглядала найбільш організованою, згуртованою і дієздатною силою в таборі організованого українства, до якої стали пильно придивлятися і в ряді європейських країн.

Разом з тим, не можна відмітити, що впродовж 1929-1939 рр. ОУН не зуміла перевести свою антипольську боротьбу з диверсійно-терористичних форм в площину збройного повстання в Західній Україні. Ця обставина, на нашу думку, виразно засвідчила, що власними силами українським націоналістам важко буде розраховувати на практичну реалізацію своєї політичної програми. Успіхи в боротьбі за здобуття УССД тепер залежали від здатності ОУН об'єднати в одноцілому фронті всі українські національно-державницькі сили, знайти підтримку визвольним змаганням на зовнішньополітичному відтинку. 

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 13

Бесплатная работа

Закрыть

История Украины 37

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.