На поселеннях середнього етапу також трапляються одно- та двокамерні заглиблені житла довжиною 6—7 м. Підлога в них часто вимощена глиною з наступним випалом, нею також іноді обмазані стіни, а замість вогнищ споруджено глинобитні печі (Поливанів Яр, Бабино, Володимирівка). На поселеннях середнього етапу заглиблені житла трапляються значно рідше, чи то внаслідок того, що недостатньо досліджено площі поселень, чи взагалі спорудження їх менше практикувалося. Однак на пізньому етапі, особливо наприкінці його, кількість заглиблених жител збільшується. В Чапаївці на Дніпрі вони взагалі є єдиним типом житла. Це ж стосується поселень софіївського типу в Подніпров'ї (Козаровичі, Бортничі та ін.), такі ж житла переважали на пам'ятках усатівського типу в Північно-Західному Причорномор'ї (Маяки, Усатове, Фол-тешти) й на поселеннях, забудованих здебільшого наземними спорудами (Жванець-Щовб, Цвиклівці, Підгірці II, Тальянки та ін.). Дослідниками трипільської культури відмічалося, що співіснування двох типів жител на одному поселенні відповідає різним етапам його забудови: заглиблені — початковому, наземні — наступному [31].

Рис. 66. Реконструкція двоповерхового житла з поселення Тимкове. Автор Н. Б. Бурдо.

Щодо наземних споруд, то всі вони будувалися із застосуванням дерева та глини, в яку домішувалися полова або пісок. Під час розкопок залишки Їх виглядають як скупчення перепаленої глини, що залягає на прямокутній в плані площі. Тому серед археологів вони отримали назву "площадок". Відомі вони вже на найра-ніших поселеннях трипільської культури. Поселення біля с. Бернашівка і Флоре-шти були забудовані виключно наземними будинками площею ЗО—60 м , але окремі з них, як центральне житло в Бернашівці, мали площу до 150 м . Приблизно такі ж розміри жител (ЗО—130 м2) характерні й для середнього і початку пізнього етапів культури, хоча в цей час на великих поселеннях (Майданецьке, Косенівка) розміри окремих споруд сягають 200—300 м .

Рис. 67. Модель трипільського житла із Сушківки.

За конструкцією наземні житла трипільців реконструюються як одно- і двоповерхові. Вперше тезу про існування двоповерхових будинків висунув В. І. Маркевич в результаті спостережень під час розкопок поселення Варварівка VIII, а згодом це положення було підтримане багатьма дослідниками. Спостереження за залишками перепаленої глини під час дослідження "площадок" дало змогу встановити, що походять вони від стін, міжповерхових перекрить та стелі. Стіни одноповерхових будинків здебільшого мали плетений дерев'яний каркас, обмащений шаром глини, в яку домішувалася полова. Таким чином споруджувалися стіни другого поверху у двоповерхових будинках, а перший, очевидно, мав суцільно глинобитні стіни. Міжповерхове перекриття та стеля виглядали як платформа покладених упоперек будівлі розколотих дерев'яних плах і горбилів, обмащених зверху шаром глини. Товщина останнього, залежно від того, наскільки рівно було покладено дерев'яне перекриття, коливається від 5—7 до 20 см. Звичайно, щоб витримати навантаження шару глиняної обмазки, вагу печі, різних ви-мосток та людей, міжповерхові перекриття повинні були мати дерев'яну основу з більш товстих стовбурів, ніж стеля. Виходячи з даних розкопок наземних жител, у Київському інженерно-будівельному інституті були зроблені розрахунки товщини балок, які мали використовуватися при будівництві міжповерхових перекриттів і стелі. Розрахунки засвідчили, що міжповерхові перекриття повинні були складатися із балок товщиною 25 см, а стелі — завтовшки 14 см. Отже, при спорудженні двоповерхового будинку середнього розміру 15 х 5 м тільки на перекриття і стелю мало бути використано біля 25 м деревини. Дахи будинків, судячи з моделей жител, знайдених на поселеннях Коломийщи-на II, Розсохуватка, Воро-шилівка, були двосхилими.

Рис. 68. Ранньотрипільска "фруктовниця" (Бернашівка).

Рис. 69. Ранньотрипільска посудина (Олександрівка).

Рис. 70. Ранньотрипільска посудина (Сабатинівка II2).

Щодо інтер'єру трипільського будинку, то, за даними розкопок, він повністю відповідає зображеному на моделях, знайдених на поселеннях біля Сушківки та Попудні. Він включав купольні печі, різні вимост-ки (припічні, для зберігання посуду, продуктів харчування тощо), "жертовники". Більшість будинків однокамерні, але досить часто трапляються дво-, трикамерні, причому майже кожна камера має піч.

У двоповерхових будинках жилим був, очевидно, лише другий поверх, бо саме тут виявлено печі. Перший поверх слугував, мабуть, за господарче приміщення, про що свідчать знахідки різних вимосток, які відповідають робочим місцям, скупчення зернотерок, важків від вертикального ткацького верстата, ям-сховищ. Підлога першого поверху здебільшого була земляною, але іноді вимощувалася кам'яними плитами (Жванець-Щовб).

Виходячи з того, що трипільські "площадки" складаються з обпаленої глини, була спочатку висловлена думка, що всі трипільські будинки були одноповерхові і глина обпалювалася під час будівництва [32]. Ця думка існує і зараз (О. Г. Колесников), але останнім часом з'явилася інша. А саме з погляду на те, що на більшості досліджених "площадок" трапляються ділянки, обпалені до стану шлаку, кераміка має вторинний випал, посудини подекуди зпечені з ошлакованою обмазкою, всі глиняні конструкції незалежно від товщини досить рівномірно пропечені і неймовірно, щоб дерево, яке відбилося на них, не згоріло. Отже, неможливо було настільки обпалити глину, не спаливши дерев'яної основи, на якій власне тримався будинок. Крім того, завал глиняних архітектурних деталей з відбитками дерева знизу завжди лежить нерівно, що свідчить про те, що вони падали з якоїсь висоти. Отже, обпалювалися глиняні деталі конструкції не під час будівництва, а під час пожежі.

Існує думка, що трипільці, змінюючи місце поселення, що відбувалося кожні 50 років, самі спалювали вже не потрібні їм будинки. Вважається, що робилося це в ритуальних цілях, причому шляхом заповнення приміщень додатковим паливом [33]. Можливо, й необхідне було додаткове паливо для початку процесу горіння, але та кількість дерева, яка входила до конструкції будинку, була достатньою, щоб його повністю зруйнувати й обпалити глиняні конструкції до того стану, в якому вони виявляються під час розкопок. Оскільки вогонь вирував усередині будівлі, зовнішні частини глинобитних стін не повинні були обпалитися й пізніше розмивалися атмосферними опадами.

Під час розкопок поселень трипільської культури здобуто великі колекції предметів матеріальної культури. Наймасовішим і найчутливішим до хронологічних і територіальних змін матеріалом є кераміка. Завдяки аналізу її форм та орнаментації стало можливим вирішувати питання відносної хронології, виділяти окремі локальні групи пам'яток, які відповідали, очевидно, окремим племенам, та простежувати шляхи міграції трипільців у межах Українського Правобережного Лісостепу.

Рис.71. Черпак. Раннє Трипілля (Олександрівка).

Рис.72. Покришка. Раннє Трипылля (Бернашівка)

Рис. 73. Посуд середнього етапу із заглибленим орнаментом (Шкарівка).

За технологічними ознаками посуд поділяється на дві основні групи — кухонний та столовий. Перший на більшості етапів представлений практично єдиною формою — широковідкритим горщиком з грубою поверхнею. При виготовленні на ранньому етапі в глину домішувався шамот та незначна кількість полови, а починаючи з середнього етапу переважає домішка товченої черепашки. Вважається, що ця технологія приготування керамічної маси була запозичена в результаті контактів з населенням середньостогівської культури [34]. Значно складнішим як за технологією, так і за кількістю форм і орнаментів був столовий посуд. На початку раннього етапу до цього посуду також додавався шамот, але поверхня його ретельно загладжувалася і вкривалася шаром ангобу. Більш різноманітними були форми, які включали посудини з циліндричним горлом, миски, біконічні чаші, вази, антропоморфні посудини, покришки. Прикрашалися посудини по всій поверхні врізним орнаментом, запозиченим у населення культури Боян. Основним сюжетом був образ змія. Наприкінці раннього етапу зникає врізний "боянський" орнамент і посудини прикрашаються прогладженими лініями, канелюрами, зубчастим штампом. Застосовується інкрустація білою пастою. На початку середнього етапу в оздобленні столового посуду починає застосовуватися розпис, нанесений перед випалом, і зберігається традиція нанесення заглибленого (прогладженого і канельованого) орнаменту. Згодом у населення західного ареалу кількість розписного посуду збільшується за рахунок зменшення використання заглибленого орнаменту, а на пам'ятках східного ареалу розпис широкого розповсюдження не набуває. На початку середнього етапу застосовувався поліхромний розпис, виконаний білою, червоною та чорною фарбами, що повністю вкривав поверхню посудин, утворюючи спіралі, кола, овали. Згодом відбувається перехід до монохромного розпису червоною, чорною чи коричневою фарбами. Столова кераміка виготовляється з добре відмуленої глини жовтого чи білуватого кольору, іноді до неї домішується пісок, поверхня вкривається ангобом і розписується. На початку пізнього етапу переважає оздоблення чорною фарбою. Змінюється форма посудин: більш округлотілі на середньому етапі вони набувають ребристих обрисів на початку пізнього. До найрозпо-всюдженіших форм слід віднести конічні та напівсферичні миски, кубки, біконічні та сфероконічні, грушоподібні, кратероподібні посудини, піоломоподібні та конічні покришки, біноклеподібні, зооморфні посудини.

Рис. 74. Розписний посуд середнього етапу (1 — Кліщів, 2 — Голоскове, 3 — Бодаки, 4 — Казенна Громада).

Рис. 75. Грушоподібна посудина середнього етапу Трипілля (Василівна).

Рис. 76. Кухонна посудина середнього етапу (Кліщів).

Рис. 77. Покришки середнього етапу (1 — Андріївка, 2 — Василівка). 

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 41

Бесплатная работа

Закрыть

Трипольские племена

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.