Від початку IV — до середини III тис. до н. е. практично вся лісостепова смуга Українського Правобережжя була заселена племенами трипільської культури, що отримала назву від поселення біля с. Трипілля на Київщині, відкритого і дослідженого В. В. Хвойкою наприкінці минулого століття. Саме тоді (1889) на теренах Румунії біля с. Кукутені поблизу м. Ясси Г. Буцуряну було відкрито багатошарове поселення, що стало широко відоме після розкопок Г. Шмідта у 1909—1910 рр. і дало назву західному варіанту цієї культури [4]. Отже, культура має подвійну назву — Кукутені — Трипілля.

Трипільська культура — одне з найяскравіших явищ первісного світу. Її дослідженню присвятили життя вчені кількох поколінь. Виявлено сотні і досліджено десятки поселень, написано велику кількість праць. На основі вивчення матеріалів встановлено землеробсько-скотарський характер господарства трипільців, вирішено ряд питань, пов'язаних з їхнім походженням, різними аспектами економіки, соціального устрою, ідеології та побуту. Хронологічне членування та картографування пам'яток дало змогу виділити локально-хронологічні групи пам'яток та їхні типи, що відповідають групам населення і окремим племенам, намітити шляхи розселення племен.

Питання походження конкретних етнокультурних груп населення дуже складні і здебільшого не можуть бути вирішені однозначно. Це стосується і походження трипільців. Вітчизняні й зарубіжні дослідники, що займалися цим питанням (Т. С. Пассек, С. М. Бібіков, В. М. Даниленко, К. К. Черниш, В. І. Маркевич, В. Г. Збенович, В. Думітреску, Г. Думітреску, С. Марінеску-Билку та інші), не дійшли спільної думки щодо участі в цьому процесі окремих етнокультурних груп. Деякі дослідники розглядали трипільську культуру як автохтонну, інші відводили головну роль прийшлим племенам. Власне, останнім часом участь у походженні трипільців прийшлого і місцевого населення приймається усіма, а розходження у тому, якому етносу віддати перевагу в цьому процесі. Зокрема С. М. Бібіков дійшов висновку, що у формуванні трипільської культури брали участь південні землеробські племена, які асимілювали місцеве мисливське населення [5]. Т. С. Пассек вважала, що основою було населення культури Боян (фаза Джулешті), яке прибуло із Подунав'я у Подністров'я та Побужжя, де під його впливом і частково на його базі склалася трипільська культура [6]. Р. Вульпе також вважав, що культура Прекукутені — раннє Трипілля сформувалася на базі культури Боян — Джулешті на території між Карпатами і Дністром, а згодом розповсюдилася у Побужжя [7]. За В. Думітреску та Г. Думітреску, у створенні цієї культури брали участь нащадки носіїв культури лінійно-стрічкової кераміки території Молдови та культури Боян, що на фазі Джулешті розповсюдилася у південно-західні райони Молдови [8]. За С. Маринеску-Билку, культура Прекукутені є результат синтезу культур Боян та КЛСК при відповідному впливі Вінчі, Тордоша і, можливо, Хаманджії [9]. Е. Коміпа вважав, що виникнення культури Прекукутені є наслідком ассиміляції носіїв культури лінійно-стрічкової кераміки племенами культури Боян, але не заперечував тієї можливості, що на заході її підосновою були носії культури Боян, а на сході — буго-дністровської [10]. В. М. Даниленко і В. І. Маркевич віддавали перевагу в цьому питанні носіям буго-дністровської культури, не заперечуючи, однак, участі й населення культури Боян [11]. В. Г. Збенович, розглянувши основний виробничий і побутовий інвентар, а також типи жител, систему господарства та ідеологію носіїв трипільської культури на ранньому етапі її розвитку, дійшов висновку, що жодна з визначених рис цієї культури не може бути виведена з буго-дністровської, але багато з них притаманні культурам Боян, КЛСК і навіть Кріш, хоча поки що незрозуміле, яким чином остання впливала на процес утворення нової культури, бо їх розділяє значний хронологічний проміжок. Що ж до буго-дністровської культури, то вона якийсь час існувала паралельно з раннім Трипіллям, але на периферії свого ареалу, про що свідчать знахідки в одному шарі ранньотри-пільської (типу Сабатинівка ІІі) і неолітичної кераміки на поселенні Пугач біля с. Костянтинівки Арбузинського району Миколаївської області [12].

Отже, підсумовуючи дані про походження культури Прекукутені — раннє Трипілля, можна сказати, що це був тривалий процес синтезу населення кількох культур. Почався він на рубежі V— IV тис. до н. е. з переселенням у Молдову і Трансильванію частини племен культури Боян. Тут вони мали контакти з носіями КЛСК на її останній фазі розвитку і при відповідному впливові населення культур Кріш, Вінча, Тордош і, можливо, Хаманджія виникло нове культурно-етнічне утворення, засвідчене матеріалами ряду поселень фази Прекукутені І у Південно-Східній Трансильванії (Ерестегін, Сфинту-Георге, Банку) і Західній Молдові (Траян-Дялул Вией, Борлешті). Кожна із згаданих етнічних груп зробила свій внесок у культуру нового утворення, що відбилося в матеріальній культурі.

З'явившись на історичній арені на початку IV тис. до н. е., трипільська культура проіснувала близько 1500 років. Племена її носіїв освоїли весь Правобережний Український Лісостеп і частково лівобережжя в Середньому Подніпров'ї. Хронологічно історія трипільців поділяється на три основні етапи: ранній А (4000— 3600), середній В (3600—3100) та пізній С (3100—2500). Кожний з етапів, крім того, поділяється на підетапи: в ранньому — це АІ і АІІ, в середньому — ВІ, ВІ — ВІЇ і ВІЇ, у пізньому — СІ і СІЇ [13]. Територіальне для кожного етапу виділяються локально-хронологічні групи, а в їхніх межах — одночасові пам'ятки, що утворюють типи пам'яток

За різних часів своєї історії трипільці сусідили і мали контакти з різними народами, що перебували на різному рівні соціально-економічного розвитку, запозичуючи у них найновіші культурні і технічні досягнення і передаючи їх народам, що стояли на нижчому щаблі. Тобто, отримавши відповідний поштовх з Балкан, трипільці стали ланкою в ланцюгу процесу енеолітизації і пов'язаних з ним здобутків у відтворюючих формах господарства для енеолітичних племен на північному сході і степових скотарів на південному сході.

На ранньому етапі історії трипільців їхніми сусідами на півдні у пониззі Дунаю були носії культур Боян, Болград-Алдень; на південному заході — представники культур Трансильванії і північно-західних Балкан (Вінча, Тордош), на північному сході — племена Дніпро-донецької неолітичної культури. На середньому та початку пізнього етапу трипільці контактували на півдні з племенами культури Гумельниця, в степовій зоні — з носіями культур середньостогівської спільності та нижньомихайлівської культури — на північному заході — з представниками культури Лендель, а на заході — полгарської. Наприкінці пізнього етапу своєї історії у трипільців склалися відповідні стосунки з носіями культури лійчастого посуду (КЛП) і кулястих амфор (ККА), на заході, культури Чорнавода — на півдні, а в степу — з пізнішими групами скотарів доби енеоліту.

Як уже зазначалося, трипільська культура склалася на території Молдови. Вся подальша історія трипільських племен пов'язана з розселенням по Правобережному Українському Лісостепу. Це було поступове займання вільних чи слабо заселених іншоетнічними неолітичними племенами найближчих територій, або мало характер хвиль, що виливалися на більш віддалені території, переважно з району Попруття і Середнього Подністров'я.

Відпливи населення з цього району були пов'язані, очевидно, з відносним перенаселенням, що періодично виникало за умов екстенсивного первісного виробничого господарства, коли ресурси відповідного району були вже не в змозі забезпечити прожитковий мінімум населення за існуючого рівня виробництва. Це могло статися при збільшенні населення за рахунок природного приросту, припливу з інших територій, збіднення ресурсів внаслідок природних факторів (посуха тощо). В цьому випадку надлишки громади мали шукати собі іншу територію, але не будь-яку, а подібну за природними умовами, яка б забезпечувала традиційний спосіб життя й господарчої діяльності. Володіння власними територіями призводило до деякої уособленості племен, що відображається у матеріальній культурі і дає можливість (у рамках археологічної культури) виділяти локальні групи, які відповідають окремим спільностям, а в межах груп — типи пам'яток, що відбивають фази розвитку. Щодо поступового розселення на малі відстані, то воно було пов'язано з характером системи господарства, коли за якийсь проміжок чаоу в найближчому оточенні поселення вичерпуються ресурси (виснажується земля, знищується ліс тощо) і воно переноситься на нове, ще незаймане місце, з кожним разом крокуючи далі й далі. Час існування поселення на одному місці визначається дослідниками більш-менш однозначно і становить близько 50 років, що відповідає періоду життя двох поколінь.

Карта 5. Трипільська культура раннього — початку середнього етапів.

I — трипільська культура раннього етапу; II — трипільська культура початку середнього етапу: а — район формування культури, б — верхньодшстровська група, в — середньобузька група, г — східний ареал культури; III — культура Болград-Алдень; IV — дніпро-донецька культура; V — буго-дністровська культура; VI — скелянська культура середньостогівської спільності.

Вже на початку раннього етапу своєї історії трипільці поступово розширюють свою етнічну територію на схід. Потім, на фазі існування поселень Ларга-Жижія, Флорешти, Бернашівка, вони перетинають Прут і виходять на Середній Дністер, а згодом, у середині та наприкінці раннього етапу, — на Південний Буг і в Буго-Дніпровське межиріччя.

Археологічною ознакою переходу від раннього до середнього етапу розвитку трипільської культури є поява в керамічному комплексі поселень посуду, прикрашеного розписом. Питання походження розпису все ще лишається дискусійним. Вважається, що він з'явився під впливом південно-західних сусідів [14]. Використовуватися почав поступово, але швидко став переважати у племен Попруття і Подністров'я, а згодом розповсюдився майже по всьому трипільському ареалу. Лише племена першої хвилі розселення, що жили в межиріччі Південного Бугу і Дніпра, не сприйняли це нововведення, віддаючи перевагу старим ранньотрипільським традиціям заглибленої орнаментації посуду. Таке розмежування за орнаментальними традиціями дало підставу виділяти у культурі два ареали — західний і східний [15]. 

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 41

Бесплатная работа

Закрыть

Трипольские племена

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22 и (050) 297–73–76
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.