Українська мова походить від праслов’янської – спільної мови всіх слов’янських племен, що проіснувала до VIIст.

У розвитку української мови виділяються періоди: 1) протоукраїнський (VII— XI ст.); 2) староукраїнський (XI — XIV ст.); 3) середньоукраїнський (кінець XIV — початок XIX ст.); 4) новий (початок XIX ст.— до нашого часу).

Якою була протоукраїнська мова, нам невідомо, бо не залишилося письмових пам’яток того періоду, хоч є свідчення, що писемність тоді вже існувала.

У княжу добу паралельно функціонували дві мови, які не дуже між собою відрізнялися, — жива розмовна староукраїнська мова і літературна, або церковнослов’янська, запозичена з Болгарії. Живою розмовною мовою, представленою кількома діалектами, послуговувалася переважна більшість населення Київської Русі, а літературну використовували освічені верстви тогочасного суспільства.

Із прийняттям християнства створюються школи, закладаються бібліотеки, перекладається численна кількість творів грецьких авторів; пишуться й оригінальні філософські, історичні і літературні твори. При цьому літературна мова зазнала впливу живої розмовної мови. Цей вплив відчутний в літописах, „Слові о полку Ігоревім” та інших творах.

Татаро – монгольська навала на деякий час затримала культурний поступ України – Русі, але не перервала його. В межах Великого Литовського князівства (XIV — XVI ст.) починається середньоукраїнський етап у розвитку української мови, яка стає державною. До нас дійшло 500 томів документів, написаних літературною мовою того часу, в якій присутні елементи живої української мови.

У козацьку добу (XVI — початок XVIII ст.) бурхливо розвиваються українська наука, шкільництво, література, книгодрукування. Літературна мова сягає апогею свого розвитку. Мелетій Смотрицький створює славнозвісну „Граматику словесну” старослов’янською мовою. Продовжує формуватися жива розмовна мова нашого народу, якою твориться багатющий український фольклор.

Внаслідок цілковитої втрати Україною політичної незалежності в кінці XVII — XVIIIст. українська літературна мова і культура в цілому зазнають переслідувань з боку російського уряду і церкви, закривається мережа українських братських шкіл. Натомість відкриваються російські школи й університети. Кращі вчені, митці переманюються в Росію, а Україна перетворюється на одну з російських провінцій.

Проте в час, здавалось би, найбільшого культурного занепаду з виходом „Енеїди” І. Котляревського в 1798 році, написаної живою розмовною мовою, починається новий етап у розвитку української літературної мови, мистецтва і науки. Тотальне переслідування української культури, русифікація України впродовж XIX — початку XX ст. завдають великої шкоди, але не зупиняють українського культурного відродження. Розвиток української літератури йде рівнобіжно з розвитком української лінгвістики. В 1906 році українську мову офіційно визнає Російська Академія наук.

У період визвольних змагань (1917 – 1920 рр.) українська мова знову стає державною і усуваються всі перешкоди на шляху її розвитку, але ненадовго. З початку 30 – х рр. розпочинається новий тотальний наступ на українство, набагато підступніший і жорстокіший, ніж до того. Фізично знищуються не лише діячі науки і культури, а й основний носій української мови, споконвічних традицій українського народу – селянство: мільйони селян розкуркулено і заслано до Сибіру. Крім того, понад 7 млн. чоловік виморено голодом, 10 млн. українців гине під час Другої світової війни. Вимерлі або знищені українські села заселяються переселенцями з Росії. Планомірно русифікується словниковий склад української мови, звужується сфера вживання української мови.

З проголошенням незалежності України 24 серпня 1991 року в котрий раз розпочинається болісне, але повне надій і сподівань відродження української державної мови, науки, культури. І хочеться вірити, що цього разу воно буде неперервним і остаточним.

Українська мова – одна з найдавніших мов світу. Її розвиток почався щонайменше три тисячі років тому.

У цьому легко переконатися, якщо зіставити її з прадавньою латинською мовою. Причому чим давніша латинь, тим більше в ній спільних з українською мовою рис. Так, у латинській мові на початку було вісім відмінків (пізніше їх залишилося шість) – і всі такі, як і в українській, тільки місцевих два. Латиняни, як і ми, вживали кличний відмінок: Brute — Бруте, Paule — Павле; у багатьох випадках так само творили форми множини іменників: muri— мури, numeri— номери, maria— моря, grana— зерна; часом подібно відмінювали прикметники: nova— нова, novi— нові, novis— нових; вживали такі самі форми займенників: tu— ти, tibi— тобі, sibi— собі, nos— нас, vos— вас, mea— моя, tua— твоя; майже однаково змінювали дієслова за особами: sedeo— сиджу, sedes— сидиш, sedet— сидить, sedemus— сидимо, sedetis— сидите, sedent— сидять.

Це свідчить про те, що українська й латинська мови походять від якоїсь однієї ще давнішої мови. А латинській мові, як відомо, близько трьох тисяч років. Отже, й українській має бути не менше.

За той час нашим предкам довелось пережити не одну навалу чужинців. У III —IVст. вони змушені були вести тривалу боротьбу проти готів, які оселилися на півдні України. З 375 р. Україною від Дону до Дунаю заволоділи гуни. У VI —VIIIст. тут панували тюркомовні авари, або обри, як їх називає наш літопис. Пізніше сюди приходили хозари, угри, печеніги. Усі ці народи розмовляли різними мовами, і кожен із них так чи інакше впливав на мову наших предків, від чого вона зазнавала певних змін. Але нікому з них не вдалося знищити її. І вже за часів Київської Русі українська мова поширилася від Закарпаття до Дону, від Прип’яті до Причорномор’я. Нею тоді розмовляли навіть у Великому Новгороді та на землях сучасної Білорусії.

Коли 988 р. в Україні було прийнято християнство, князі, бояри, дружинники, духовенство, щоб відрізнятися від простого люду, перейшли на церковнослов’янську (староболгарську) мову, якою були написані богослужебні книги. Нею вони спілкувалися між собою, писали закони, літописи, житія святих, інші твори, нею навчали своїх дітей. Але прості люди й далі розмовляли українською мовою, складали нею пісні, думи, легенди, казки.

Загарбання України Польщею в XIVст., більш як трьохсотлітнє московське поневолення — усе це перешкоджало вживанню української мови. Польща посилено насаджувала в Україні польську мову, Москва — російську. І все-таки українська мовавижила, незважаючи на всі навали й лихоліття, поволі прокладаючи собі шлях у писемну літературу.

Елементи народної української мови пробиваються крізь церковнослов’янську мову в „Повісті врем’яних літ”, „Руській правді”, „Слові о полку Ігоревім”, в інших давньоукраїнських творах. Вона виразно виступає в українських ділових документах (грамотах) XIV — XVст., у Литовських статутах XVIст., у Пересопницькій Євангелії (1556 – 1561 рр.) і ще більше відчувається в козацьких літописах XVII — XVIIIст. З кінця XVIст. з’являються словники української мови.

Уперше народну українську мову, таку, якою розмовляв простий народ, починають уживати в інтермедіях (невеликих п’єсах комедійного характеру) з початку XVIIст. (1619 р.). Нею наприкінці XVIII — на початку XIX ст. пише свої славнозвісні твори — поему „Енеїда” й п’єсу „Наталка Полтавка” — Іван Котляревський.

Найвагоміший внесок для утвердження української мови як літературної зробив поет і пророк України Тарас Шевченко.

Українська мова — одна з найрозвиненіших і найбагатших мов світу. Нею написано й перекладено тисячі чудових художніх творів та наукових праць. Вона, нарешті, стає мовою незалежної держави України. І ми маємо любити й вивчати її, щоб духовно самозбагачуватися через неї, набиратися розуму й мудрості і самим творити нею не знані ще досі духовні скарби.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 5

Бесплатная работа

Закрыть

Развитие украинского языка

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.