План

Вступ

1. Коротка історія латинської мови та її значення у міжнародній науковій термінології

2. Зв’язок латинської мови з старогрецькою

3. Латинський алфавіт, голосні, дифтонги

Висновок

Список використаної літератури

2. Зв’язок латинської мови з старогрецькою

Латинська мова (linguaLatina) - мова індоєвропейської сім'ї. Вона дістала назву від племені латинів, які на початку і тис. до н.е. заселяли невелику область Центральної Італії - Лаціум. Головне місто Лаціума Рим, засноване у 753 р. до н.е., в результаті постійних війн перетворюється з міста-держави на столицю рабовласницької імперії. Латинська мова стала державною мовою на значній території Європи від берегів Середземного моря до Атлантичного океану, а також у Північній Африці і в частині Азії від побережжя Середземного моря до гір Кавказу і ріки Євфрат.

З підкоренням Греції Римом (II ст. до н.е.) відбувається взаємозбагачення латинської і грецької мов і культур. Латинська мова запозичила значну кількість грецьких слів, а також грецьку медичну термінологію, засновником якої був лікар Гіппократ. У процесі розвитку деякі з грецьких медичних термінів латинізувались, наприклад: cranium -череп, arteria - артерія, therapia - лікування; при цьому деякі з них зберегли грецькі закінчення, наприклад diabetes - діабет, dyspnoe - задишка.

Латинська та старогрецька мови залишаються основними міжнародними джерелами для штучного створення нових медичних термінів в сучасних мовах. Назви хвороб, їхніх симптомів, анатомічна номенклатура, назви лікарських препаратів тощо - це все слова латинського і грецького походження.

Понад півтори тисячі років латинь була для Європи мовою культури і науки, зокрема медицини. У Європі за майже тисячолітній період історії середніх віків створилася обширна література латинською мовою. Сюди відносяться багато численні історичні хроніки, романи, поеми, наукові, філософські та богословські трактати. Поряд з цим із суміші розмовної латинської мови і місцевих діалектів сформувались самостійні національні мови, відомі під назвою романських.

Епоха Відродження (Ренесансу) відкрила для наступних поколінь багато літературних творів, пам'ятників монументальної скульптури. В цей період у всі європейські мови проник великий вплив латинської лексики, що відносилась, головним чином, до інтелектуального життя суспільства, його


3. Латинський алфавіт, голосні, дифтонги

Друковані літери Писані літери Їx назва Їх вимова
Аа Аа a а
ВЬ Bb бе б
Сс Сс це ц, к
Dd Dd де д
Ее Ее е е
Ff Ff еф ф
Gg Gz ге г (російське)
Hh Hh га г (українське)
Ii Ii і і, й
Kk Kk ка к
Ll Ll ель ль
Mm Mm ем M
Nn Nn єн H
Oo Oo о о
Pp Pp не n
Qq Qq ку к (в)
Rr Rr ер p
Ss Ss ес С, 3
Tt Tt те т
Uu Uu У У
Vv Vv ве в
Xx Xx ікс кс або кз
Yy Yy іпсилон і
Zz Zz зета з або ц

ГОЛОСНІ (vocals)

У латинському алфавіті букви "а", "е", "і", "о", "у", "й" позначають голосні, так звані монофтонги (одноголосні). За часокількістю у латинській мові виділяють 12 монофтонгів: шість довгих (а, е, і, о, у, й) та шість коротких (а, е, і, о, у, й). Для позначення довготи і короткості вживають надрядкові знаки: - (знак довготи), (знак короткості). За свідченням римських граматиків, на вимову довгого голосного потрібно вдвічі більше часу, ніж для короткого.

Буква "і" служить для позначення голосного та приголосного звуків. Як приголосний, звук "і" вимовляється на початку слів, складів перед голосними і всередині слів між двома голосними, наприклад: iodum (йодум) - йод, іапуа (януа) - двері, maior (майор) - більший. У всіх інших випадках вимовляється як "і" (голосний), наприклад: inopinabilis (інопінабіліс) -несподіваний, infideliter (інфіделітр) - несумлінно.

Буква "у" (грецька "іпсилон") вживається у словах грецького походження. Вона вимовляється як "і" (українське) у звязку з відсутністю у рідній мові відповідного звука. Наприклад: pyramis (піраміс) - піраміда, simbolum (сімболюм) - символ, sullaba (сілляба) - склад.

Вживання великої літери

В латинській мові з великої букви пишуться власні імена, назви місяців, географічні назви, назви народів, прикметники і прислівники утворені від назв народів: Roma, Romanus, Romani, September, Latinus, Celsus, Italia.

В рецептах з великої букви пишуться назви хімічних елементів, препаратів, рослин

Valeriana - валеріана, Chininum - хінін.

Голосні (Vacates)

У латинській мові є 6 голосних: а, е, і, о, u, у

Голосні а, е, о пишуться і читаються як і в українській мові:

а - natura, aorta, ana

е - dens, ego, vertebra

о - os, foramen

Буква і читається як укр. -і- : vita, internus

Але перед голосною на початку слова і між голосними всередині слова читається як -й-. В цих випадках замість і може вживатися j, якої в класичній латині не було (введено в пізніші часи).

maialis - травневий - (majalis)

iecur - печінка - (jecur)

iciunum - порожня кишка - (jejuunum)

maior - більший - (major)

iodum (lodoformium) - У словах грецького походження завжди пишеться буква -і-

Буква u читається як українська -у-:

tumor - пухлина

genu - коліно

purus - чистий

Буква у читається як укр. -і-, вживається в словах грецького походження: butyrum - масло.

В грецьких префіксах:

hyper - над; hypertonia - підвищений кров'яний тиск

hypo - під; hypotonia - зниж кров'яний тиск

dys - розлад функцій; dyspnoe - задишка

syn - разом, з'єднання; syndromum - група симптомів

В грецьких коренях:

hydr - вода; Hydrargyrum - ртуть

myo - м'яз; myoma - м'язова пухлина

тус - грибок; mycosis - захворювання, спричинене грибками

оху - кислий; oxydum - окис

руг - жар; Amidopyrinum - амідопірін

poly - багато; polyarthritis - множинне запалення суглобів

Дифтонги - сполучення двох голосних, які вимовляються, як один склад, їх є чотири: ае, ое, au, eu.

ае = е

aegrotus - хворий; gangraena

ое = е (нім.о)

oedema - набряк

Якщо а +е і о + е вимовляються роздільно, то над е ставиться дві крапки: аеr- повітря; poeta - поет.

au = ay (ab)

auris - вухо; auram - золото

eu = ey (eb)

neuritis - запалення нерва; pleura - плевра


Висновок

Латинська мова має велике ужиткове застосування у різних ділянках науки. Саме тут доречно навести вислів видатного римського оратора і письменника Цицерона: «Non tarn praeclаrum est scire Latine, quam turpe est nescire». —Не настільки похвально знати латину, наскільки ганебно - не знати її.

Список використаної літератури

1.Надія Ревак, Володимир Сулим. Латинська мова. Підручник. – Вінниця: Нова книга, 2006. 440 с., с. 11-19.

2.Чернявский М.Н. Латинська мова й основи термінології./ Чернявский М.Н. підручник - М.: Медицина, 2000. - 336 с., с. 15-30.

3.Тройский И. M., Нариси з історії латинської мови./Тройский И.М - М.: Молода гвардія, 1953. - 267с., с. 6-12.

4.Історична граматика латинської мови./ Під ред. А.К. Владимирова. - М.: Наука, 1960.-158с., 48-53.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 17

Бесплатная работа

Закрыть

Латинский язык 2

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.