Зміст.

І. Загальна частина курсового проекту.

1. Вступ

2. Визначення геодезичних і прямокутних координат вершин рамок трапеції масштабу 1:10000 і 4-х трапецій масштабу 1:5000

3. Коротка фізико-географічна характеристика району робіт

4. Економічна характеристика ділянки робіт

5. Топографо-геодезична вивченість району робіт

6. Складання схеми ділянки робіт

ІІ. Технічна і розрахунковачастина курсового проекту.

1. Геодезична основа

2. Проект ходу світловіддалемірної полігонометрії

3. Загальна характеристика і основні параметри запроектованого ходу

4. Розрахункова частина проекту полігонометричного ходу

Встановлення форми ходу

Визначення граничної помилки положення точки в найгіршому місці ходу після його врівноваження

Розрахунок впливу помилок вимірювання ліній і вибір світловітдалеміра

Розрахунок точності вимірювання кутів в полігонометричному ході

Розрахунок точності визначення вичот пунктів полігонометричного ходу

5. Розрахунок точності вимірювання польового компаратора

6. Проектування і прив’язка планово-висотних опознаків

7. Розрахунок точності полігонометрії 1 і 2 розрядів, теодолітних ходів і засічок в плановому і висотному положенні

Планова оцінка точності ходів

Висотна оцінка точності ходу

Розрахунок точності визначення висот опознаків, одержених засічками

Оцінка планового положення опознака визначеного з многократної оберненої засічки

Оцінка планового положення опознака визначеного з многократної прямої засічки

ІІІ. Оформлення курсового проекту.

Висновок

Література

6. Проектування і прив’язка планово-висотних опознаків.

При проектуванні опознаків на карті масштабу 1:25000 частина із них є одночасно і плановими і висотними, тому їх і позначають ОПВ.

Планово-висотні опознаки необхідні для складання фото планів і одночасно вони є вихідними пунктами планового і висотного обгрунтування при зніманні рельєфу на фото планах.

Аерознімання місцевості для масштабу знімання 1:5000 виконується в масштабі 1:7000 – 1:10000 з повздовжнім перекриттям вздовж маршруту в межах 60% - 80% розміру знімку і поперечним перекриттям між сусідніми маршрутами 30% - 40%. Розмір знімків 18Х18 см.

Аерознімання місцевості ведеться за заданими в проекті маршрутами, а планово-висотні опознаки проектуються рядами вздовж маршрутів в зонах поперечного перекриття згідно з вимогами інструкції топографічного знімання масштабу 1:5000. Відстані між опознаками залежать від масштабу знімання, рельєфу місцевості, характеру місцевості і геодезичних способів визначення координат і висот.

В середньому відстані між опознаками бувають в межах 1.5-5 км.

Складання схеми розташування опознаків на карті масштабу 1:25000 виконують одночасно з розрахунками в такій послідовності:

1.Починають з нанесення маршрутів зальотів. Вісь першого маршруту намічають по лінії північної рамки ділянки проектування. Всі інші маршрути намічають на відстані між ними, яку вираховують за формулою:

де Q% - поперечне перекриття знімків сусідніх маршрутів; m- знаменник масштабу зальотів; l- розмір знімка 18Х18 см.; М – знаменник масштабу карти.

2.Визначаємо базис фотографування.

Базис фотографування – це відстань на місцевості Вх, або на карті bх між сусідніми центральними точками аерознімків. Вираховують його за формулою:

Де Р% - повздовжнє перекриття сусідніх знімків вздовж маршрутів.

3.Визначаємо число маршрутів на проектній ділянці.

Для цього потрібно виміряти лінійкою відстань, між північною і південною рамкою ділянки в сантиметрах d. Розділивши одержане значення на dx і додавши додатково один маршрут, одержимо число маршрутів.

4. Визначають кількість знімків в маршруті за формулою

де L – довжина маршрута на карті в сантиметрах між західною і східною рамками ділянки; bк – базис фотографування на карті.

5.Визначають кількість знімків на всю ділянку за формулою

N=c.q=98

Рис. 3. Схема розташування опознаків.

6. Наносять на карту зони поперечного перекриття, для чого від осей маршрутів з обох сторін в верх і в низ відкладають відрізок l', який вираховують за формулою:

Планово-висотні опознаки проектуються в кожній зрні перекриття рядами вздовж рамок трапецій в масштабі 1:5000.

Для опознаків вибираються чіткі добре розпізнані контури. Якщо в зонах перекриття немає добре впізнаних контурів, то опознаки намічають в потрібних місцях, вважаючи, що вони перед зальотами будуть маркеруватися.

За умовами завдання для прив’язки опознаків, тобто визначення координат і висот опознаків можуть бути використані такі види геодезичного обгрунтування

а) ходи полігонометрії 2 розряду і теодолітні ходи, прокладені між пунктами тріангуляції і полігонометрії 4 класу і 1 розряду. В кожний хід включаються опознаки.

б) прямі і обернені засічки, а для опознаків, розташованих поблизу пунктів схеми прив’язки полярним способом.

Для вихідних пунктів використовуються:

1.Пункти тріангуляції;

2.Пункти полігонометрії 4 класу.

3.Пункти полігонометрії 1 розряду.

При проектуванні декількох однотипних за точністю ходів то розрахунок точності виконують тільки для одного найдовшого ходу. При проектуванні декількох засічок прямих і зворотніх, то розрахунки точності виконуються тільки для однієї засічки для одного виду ( з гіршими умовами).

Проектні опознаки, ходи і напрямки засічок наносяться відповідними умовними знаками.

7. Розрахунок точності полігонометрії 1 і 2 розрядів, теодолітних ходів, засічок в плановому і висотному положенні.

Планова оцінка точності ходів.

Всі запроектовані ходи умовно приймати витягнутими і для обчислення середньої квадратичної помилки в самому слабкому місці ходу після його врівноваження користуватися формулою:

Якби М було більше 1 м., тобто граничної в положенні планового опознаку, то слід було б збільшити довжини ліній або зменшити значення і заново перерахувати. Можна також запроектувати додатковий хід, так щоб довжини ходів скоротились і утворили вузлову точку, тоді середню квадратичну похибку в положенні опознаку визначають за формулою:

Висотна оцінка точності ходів.

Висоти точок теодолітних ходів визначаємо з технічного нівелювання тому гранична помилка в ході вираховується за формулою:

Розрахунок точності визначення висот опознаків одержених засічками.

Середня квадратична помилка визначення висоти з одного напрямку визначаються за формулою:

mhi=Simvi/ ρ''

де Sі- відстань від вихідного пункту до визначуваного;

mvi-середня квадратична помилка вимірювання вертикальних кутів;

для теодоліта Т-5 m0-mv=±10''

для теодоліта Т-30 m0-mv=±30''

Середня квадратична помилка кінцевого значення висоти пункту, одержаного із декількох напрямків, визначають за формулою:

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 36

Бесплатная работа

Закрыть

Создание геодезической основы для выполнения топографической съемки

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.