Международный лизинг
Лізинг - це комплекс майнових та економічних відносин, що виникають у зв’язку з придбанням у власність майна і наступного передання його у тимчасове користування і володіння за певну плату.
За економічною природою лізинг схожий з кредитними відносинами й інвестиціями. Такі принципи кредитних відносин, як строковість, поверненість, платність, притаманні і лізингу. При лізингу власник майна передає його на певний строк у тимчасове користування і в обумовлений строк повертає його назад, а за послугу отримує комісійні. Тільки учасники оперують не грошовими коштами, а майном (основним капіталом). І тому лізинг класифікують як товарний кредит в основні фонди, а за формою він схожий з інвестиційним фінансуванням.
З погляду майнових відносин лізингова угода складається з двох взаємозв’язаних частин:
угода про купівлю-продаж;
угода, що стосується тимчасового використання майна.
Лізингова операція - це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди; специфічна форма фінансування вкладень (або альтернативна форма міжнародного кредитування) в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та передає його в довгострокову оренду.
Основними елементами лізингової операції є:
об’єкт і суб’єкти (сторони лізингової угоди);
термін лізингової угоди;
лізингові платежі;
послуги, що надаються за лізингом.
Об’єктом лізингової операції є будь-яка форма матеріальних цінностей, яка не зникає у виробничому циклі, а також земельні ділянки та інші природні об’єкти. За природою об’єкта, що орендується, розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна.
Суб’єктами лізингової операції виступають сторони угоди, якими є:
власник майна (лізингодавець) - особа, яка спеціально придбаває майно для здавання його у тимчасове використання;
користувач майна (лізингоотримувач) - особа, яка отримує майно у тимчасове використання;
продавець (постачальник, виробник) майна - особа, яка продає майно, що є об’єктом лізингу;
інвестор - особа, що бере участь у фінансуванні лізингової угоди (у разі високої вартості угоди для фінансування проекту лізингодавцем залучаються банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та ін.).
Іноді продавець та власник майна є однією особою. Суб’єктів лізингової угоди можна поділити на прямих учасників і непрямих.
До прямих учасників лізингової угоди відносять:
лізингові фірми або фінансові компанії. Останні поділяються на компанії, що спеціалізуються тільки на фінансуванні лізингової угоди (оплата майна), й універсальні компанії, що здійснюють фінансування не тільки угоди, а й пов’язаних з її з реалізацією операцій, наприклад технічне обслуговування, навчання, консультації;
виробничі, торговельні, транспортні підприємства та населення, які мають ліцензію на лізингову діяльність і достатню кількість фінансових коштів;
постачальники об’єкта угоди (виробничі та торговельні компанії).
До непрямих учасників лізингової угоди відносять установи,
у статуті яких передбачена лізингова діяльність. Такими є:
комерційні банки;
інвестиційні банки;
страхові компанії;
брокерські компанії;
інші посередницькі фірми.
Строк лізингової угоди - це період лізингу, тобто строк дії угоди.
Фактори, що впливають на визначення строку лізингової угоди:
строк служби устаткування;
період амортизації устаткування;
цикл появи дешевшого аналога об’єкта угоди;
динаміка інфляційних процесів;
кон’юнктура ринку позичкових капіталів.
Сутність лізингової операції полягає в тому, що потенційний лізингоотримувач, у якого відсутні вільні фінансові кошти, звертається до лізингової компанії з пропозицією укласти лізингову угоду. Відповідно до цієї угоди лізингоотримувач вибирає продавця, який має необхідне майно; лізингодавець придбаває його у свою власність і передає його лізингоотримувачу у тимчасове володіння і використання за обумовлену в угоді лізингову плату. По закінченні угоди залежно від його умов майно повертається лізингодавцю чи переходить у власність лізингоотримувача.
Процес організації лізингової операції складається з кількох етапів.
Перший етап: виробник обладнання і майбутній лізингодавець укладають угоду про купівлю-продаж і виступають як продавець і покупець. При цьому користувач майном юридично не бере участі в угоді купівлі-продажу, хоча є активним учасником угоди, бо вибирає обладнання і конкретного постачальника. Усі технічні питання реалізації угоди купівлі-продажу (комплектність, строки та місце постачання, гарантійні зобов’язання і т.п.) вирішуються між виробником і лізингоотримувачем, на лізингодавця покладається забезпечення фінансового боку угоди.
Другий етап: покупець майна здає його у тимчасове користування, виступає як лізингодавець. При цьому хоча продавець майна уклав угоду купівлі-продажу з лізингодавцем, він несе відповідальність за якість обладнання перед користувачем. Для реалізації угоди лізингу у лізингодавця має бути достатньо вільних фінансових коштів або він має доступ до «дешевих» коштів.
Важливим елементом лізингової операції є встановлення графіка виплат - лізингових платежів, які включають такі елементи:
амортизація фінансованого активу;
витрати лізингодавця, а саме:
витрати, пов’язані із залученням капіталу, тобто процентні виплати за кредит;
операційні витрати лізингодавця, пов’язані з укладанням та управлінням лізинговим контрактом;
прибуток лізингодавця.
Виплати можуть здійснюватися:
за фіксованою у момент укладання контракту лізинговою ставкою, тобто протягом усього контракту лізингоотримувач здійснюватиме лізингові платежі рівними частками;
із застосуванням плаваючої чи змінної ставки, яка змінюється у часі протягом усього терміну контракту залежно від еволюції грошового чи облігаційного ринку, тобто процентної ставки-застереження (наприклад, тримісячна міжбанківська ставка ЛІБОР), і залишається фіксованою до моменту її нової зміни.
Лізинговий процент - це плата за ресурси, лізингова маржа та ризикова премія.
У загальновизнаній практиці ознаками, за якими визначаються види лізингів:
якість учасників угоди;
тип майна;
сектор ринку;
форма лізингових платежів;
обсяг зобов’язань (обсяг обслуговування);
термін використання майна і пов’язані з ним умови амортизації.