План

Розділ І. Теоретичні основи державного регулювання малого і середнього бізнесу.

1.1. Суть та особливості державного регулювання в ринковій економіці.

1.2. Малий і середній бізнес як один із основних елементів економіки

1.3. Проблеми державного регулювання малого і середнього бізнесу в Україні

Розділ ІІ. Дослідження стану державного регулювання малого і середнього бізнесу в ринковій економіці.

2.1. Правове регулювання малого і середнього бізнесу.

2.2. Адміністративне регулювання малого і середнього бізнесу (на прикладі стоматологічної діяльності).

2.3. Податкове регулювання та сприяння розвиткові бізнесу.

Розділ ІІІ. Державна підтримка малого і середнього бізнесу в Україні.

3.1. Досвід зарубіжних країн.

3.2. Державна підтримка малого бізнесу в Україні.

2.3. Податкове регулювання та сприяння розвиткові бізнесу.

Політика щодо оподаткування підприємництва повинна бути такою, щоб підприємцям вистачало власних фінансових ресурсів або недержавних капіталів (використання різноманітних форм взаємо фінансування, спільних кас, партнерська допомога підприємців).

Питома вага самофінансування підприємництва в загальних інвестиціях у розвинених ринкових країнах уже кількадесят років коливається в межах 55-85% [5. ст. 236]. Такі масштаби самофінансування бізнесу стали можливими лише завдяки виваженій державній податковій політиці.

Для побудови в Україні системи оподаткування, адекватних вимогам розвитку малого і середнього бізнесу, держава має відшукати форми поєднання стимулюючого впливу на загальний стан підприємництва із надійними та достатніми джерелами формування коштів державного бюджету. Для цього державі доцільно: встановити критерії для граничної межі оподаткування; скоротити кількість податків за рахунок тих, що не мають вирішального значення для бюджету; встановити додаткові пільги для вирішення різноманітних соціальних проблем.

У деяких розвинених країнах, таких як Японія, Німеччина, Франція, сформувалися системи оподаткування, спеціально спрямовані на підтримку малого і середнього бізнесу. У цих країнах фінансова підтримка здійснюється встановленням для таких підприємств знижених ставок оподаткування, а також подання податкових пільг, що дає змогу підприємцям резервувати частину одержаних ними прибутків та спрямовувати їх на інвестування у власне виробництво. Однак такі особливі фінансові та податкові пільги надаються не всім підприємствам малого та середнього бізнесу, а лише відібраними за певними критеріями, які діють у сферах, що впливають на стандартизацію життєвого рівня та добробуту населення країни, тобто мають соціальне спрямування.

До непрямих форм податкового сприяння підприємництву слід віднести:

– знижки податкових ставок або посне звільнення від сплати податків для підприємств, діяльність яких відповідає цілям державного регулювання;

– знижки податкових ставок на прибуток, який спрямований на капіталовкладення, наукові дослідження, створення нових робочих місць;

– знижки податкових ставок на прибуток, що спрямовуються на підготовку кадрів для підприємницької сфери;

Ці форми державної підтримки тією чи іншою мірою використовуються у світі та зарекомендували себе як ефективні засоби державного сприяння.

Податковий механізм, який склався в Україні, має у своїй основі модель оподаткування, що застосовується у розвинених країнах. Але ця модель не враховує історичні особливості та нинішній специфічний стан розвитку економіки країни, а лише копіює елементи загальноприйнятих податкових систем. Тому така модель є невдалою, має низьку якість і потребує змін. Тим більше, що недосконалість системи оподаткування є найбільшою перешкодою, що заважає розвиткові підприємництва в Україні (див. Додаток 3).

Податкова реформа, що нині проводиться в Україні, передбачає вдосконалення чинного законодавства щодо таких принципових питань:

–розширення бази оподаткування за рахунок ширшого застосування презумптивного оподаткування, тобто введення оподаткування діяльності, пов’язаної з готівковим обігом, і залучення таким чином до оподаткування неофіційного тіньового сектору економіки; обмеженню до мінімуму переліку податкових пільг, залишивши такі лише у виняткових випадках під затверджені пріоритети структурної перебудови та щодо обмеженого кола товарів, робіт, послуг, особливо соціального значення;

–забезпечення стабільних надходжень до бюджетів різних рівнів;

–досягнення суттєвого пом’якшення податкового клімату постійним зменшенням податкового тиску на вітчизняні підприємства-товаровиробники;

–стимулювання зростання випуску продукції вітчизняними підприємствами;

–створення повної і дієздатної правової бази оподаткування через прийняття Податкового кодексу України, вдосконалення чинного податкового законодавства.

Проблема податкового тягаря на бізнес має два аспекти: його надмірність і нерівномірність. При надто високому рівні оподаткування у підприємств з’являється мотивація переводити свою діяльність у тіньовий сектор. Крім того, деякі підприємства на відміну від інших користуються податковими пільгами. „Непривілейовані” не можуть конкурувати за таких умов і вимушені вести подвійну бухгалтерію, застосовувати інші форми ухилення від оподаткування, лобіювати списання заборгованості.

Тому в проекті Податкового кодексу йдеться не про просте зниження податкових ставок та істотне скорочення переліку податків, хоча й ці заходи самі по собі дадуть позитивний ефект, а про комплекс радикальних заходів, спрямованих на стимулювання розвитку малого і середнього підприємництва та економічного розвитку взагалі.

Важливим кроком у напрямі поліпшення податкового клімату в Україні стало запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Слід зазначити, що понад 60% малих підприємств, що мають право переходу на спрощену систему, вже здійснили цей перехід.

Згідно з Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 р. суб’єкти малого бізнесу можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності. До таких осіб належать: юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньо облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб (наприклад здійснення стоматологічної діяльності чисельність працюючих за рік складає 15 чоловік), і обсяг виручки яких від реалізації продукції не перевищує 300 тис. Євро.

Стоматолог-бізнесмен перейшовши на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, обрав ставку єдиного податку, яка складає 10% суми виручки від наданих послуг, за винятком акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Оплата єдиного податку звільняє його від сплати таких податків:

–ПДВ;

–податку з прибутку підприємств;

–податку на землю;

–збору за спеціальне використання ресурсів;

–комунального податку;

–збору на обов’язкове соціальне страхування;

–збору на державне пенсійне страхування;

–інші податки.

Саме представники малого і середнього бізнесу – підґрунтя для зростання економіки, її цивілізованого стандарту якості, основа середнього класу – основою політично-економічної стабільності в державі.

Загальні надходження податків від суб’єктів малого і середнього бізнесу у 2005 р. порівняно з 2001 р. зросли на 2103,6 млн. грн. або більш ніж у три рази. Питома вага надходжень від суб’єктів малого підприємництва у доходи зведеного бюджету України зросла з 2,2% до 3,5% у 2005 р., а в доходах місцевого бюджету – з 8,7% у 2001 р. до 14,6% у 2005 р [22. ст. 9-10].

Провівши аналіз підсумку дискусії на Форумі 23 квітня 2005 р., який проведено за ініціативи Державної податкової адміністрації України, можна сказати, що головне питання, яке турбує сьогодні підприємців, проблема єдиного та фіксованого податку.

Були запропоновані такі варіанти вирішення даної проблеми:

1. Розглянути питання про збільшення критеріїв, що дають право суб’єктам підприємницької діяльності на застосування спрощеної системи та встановлення диференційних ставок єдиного податку в залежності від розміру валового доходу.

По-перше – для фізичних осіб при обороті за рік до 100000 грн. Передбачити ставку єдиного податку 200 грн. на місяць;

–від 100001 до 500000 – 500 грн.;

–від 500001 до 1000000 – 1000 грн.;

По-друге – для юридичних осіб:

при обороті за рік до 500 тис. грн.. – 6%;

–від 500 до 1000 тис. грн. – 10%;

–від 1000 тис. до 1500 тис. грн. – 15%;

–від 1500 тис. до 3000 тис. грн. – 18%.

2. Ставки єдиного податку для суб’єктів підприємницької діяльності і фізичних осіб слід диференціювати по регіонам. Запровадити різні коефіцієнти щодо міст обласного і районного підпорядкування враховуючи їх розташування та кількість мешканців.

3. Запровадити систему подання платником єдиного податку, лише одного звіту з подальшим інформуванням ДПАУ та інших контролюючих органів.

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 34

Бесплатная работа

Закрыть

Государственное регулирование малого и среднего бизнеса в рыночной экономике

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.