План

Вступ.

І. Загальна економіка державних депозитних коштів

ІІ. Аналіз депозитних коштів комерційного банку

ІІІ. Ефективність використання депозитних коштів

Висновки

Додатки

Cписок використаної літератури

Доля Банку на ринку залучених коштів фізичних осіб постійно зростає.

Так, на кінець 2005 року Укрпромбанку на ринку строкових депозитів фізичних осіб належало 3,7% порівняно з 2004 роком, коли його частка становила3,0%, та з 2003 роком, коли частка Банку становила 1,7%.

Завдяки стабільності, позитивному іміджу банку та проведенню послідовної зваженої процентної політики, зростає довіра вкладників до банку, кількість яких збільшилась за 2005 рік на 32 864 осіб (41,3%) і склала на кінець року 112 284 вкладники.

Динаміка зростання пенсійних рахунків

Укрпромбанк цінує довіру і відданість своїх клієнтів:у звітному році були впроваджені системи заохочення постійних вкладників банку, а також проведені різноманітні акції з розіграшем призів серед вкладників – фізичних осіб.

Незалежно від методу накопичення процентів загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення строку дії депозитного договору не змінюється.

Банк може залучати депозити за фіксованою або плаваючою процентною ставкою. В останньому випадку банк ( згідно з умовами договору ) може застосовуватися середньозважену процентну ставку або процентну ставку, що діяла на дату нарахування. Нарахування процентів за середньозваженою процентною ставкою здійснюється з урахуванням процентних ставок, що діяли протягом строку депозитного договору.

Облік процентів за депозитами здійснюється за принципами нарахування і відповідності доходів і витрат. Для обліку нарахованих процентів використовуються відповідні рахунки „Нарахованих витрат”, на яких накопичуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.

Якщо дати нарахування і сплати процентів збігаються, то банк згідно з умовами договору та з урахуванням внутрішньої облікової політики може безпосередньо відносити відповідну суму процентів на рахунки витрат у кореспонденції з поточним рахунком вкладника.

Якщо після закінчення дії депозитного договору депонент не отримує процентів , то згідно з умовами договору несплачені нараховані проценти приєднуються до депозиту або перераховуються на поточний рахунок депонента. При умові сплати процентів авансом, то сума раніше сплачених процентів амортизується щомісячно.

Повернення суми депозиту відбувається за місцем оформлення договору. Після закінчення строку договору дії договору вкладник подає в банк документ, що підтверджує особу клієнта та депозитний договір. Повернення проводиться на суму номіналу депозиту і, в разі капіталізації відсотків, з урахуванням суми капіталізованих відсотків. У разі погашення депозиту юридичної особи у визначений договором строк кошти платіжним дорученням повертаються на її поточний рахунок. На дату погашення депозиту необхідно здійснити нарахування процентів за період від останньої дати нарахування до дати погашення. У строковому депозитному договорі повинен передбачатися порядок перерахування суми депозиту і процентів за ними після закінчення встановленого строку депозиту. Для юридичної особи вказується номер поточного рахунка; для фізичної – номер вкладного рахунка, який за його відсутності, відкривається за згодою клієнта відповідно до умов депозитного договору.

Якщо умовами договору не передбачено порядку перерахування суми депозиту після закінчення встановленого терміну, то сума депозиту, що не отримана депонентом своєчасно, обліковується за тим самим рахунком, що і раніше.

На вимогу депонента банк повертає депозит до закінчення дії депозитного договору. У такому випадку банк може застосовувати знижену процентну ставку, якщо не передбачено умовами депозитного договору. У разі повернення депонентові суми депозиту банк здійснює перерахування процентів за період від дати залучення до дати дострокового повернення депозиту і сплачує депонентові проценти за зниженою ставкою.

Якщо проценти сплачувалися депонентові періодично протягом дії депозитного договору, то різниця між раніше сплаченими та перерахованими за зниженою ставкою процентами повертається банкові відповідно до умов договору, тобто сплачується депонентом або утримується банком із суми депозиту.

Основним джерелом збільшення ресурсної бази банку є залучення коштів фізичних осіб на строкові депозити. Депозитний портфель банку протягом 2005 року зріс більш, ніж у 2 рази і становив 2 029 млн. грн. на 1 січня 2006р. Протягом 2005 року банк продовжував реалізовувати стратегію, спрямовану на підвищення якісного рівня обслуговування приватних клієнтів, вдосконалення і розширення переліку роздрібних послуг, нарощування обсягів операцій з обслуговування населення.

Також джерелом для збільшення ресурсної бази Укрпромбанку є розвиток карткового бізнесу. Протягом 2005 року кількість платіжних карток банку збільшилася на 100 % у порівнянні з 2004 р. і склала 411036 шт. З них 253895 карти МПС MasterCard International та 157141 картки МПС Visa International. Підприємствам різної форми власності банк пропонує корпоративні картки. Станом на кінець 2005 року їх кількість збільшилася на 76 %.

За підсумками року , у межах зарплатних проектів, Укрпромбанк обслуговував у Києві та різних регіонах України 529 суб’єктів господарювання, серед яких 87 бюджетних установ. В 2005 році банк став переможцем конкурсу, проведеного Міністерством фінансів України щодо визначення уповноважених банків України з виплати заробітної плати та державної соціальної допомоги працівникам бюджетних установ.

Значно збільшилася мережа прийому платіжних карток. Для обслуговування клієнтів у банку розгорнута мережа з 201 банкоматів та 294 POS-терміналів, у тому числі 57 POS- терміналів торгівельного еквайрінгу. Усі банкомати і POS-термінали банку відповідають вимогам міжнародних платіжних систем і підтримують алгоритм шифрування 3DES. POS- термінали банку забезпечують обслуговування EMV-карток.

або утримується банком із суми депозиту.а підставі перемоги в тендері Укрпромбанк понад 2 роки є агентом Пенсійного фонду і Міністерства праці та соціальної політики України з виплати пенсій та соціальної допомоги населенню на всій території України. За 2005 рік кількість пенсіонерів та отримувачів соціальної допомоги, що обслуговуються за програмою, зросла на 66,7% та станом на 0.01.06 склала 41 564 чоловік. Обсяг виплачених через Укрпомбанк пенсій та сум соціальної допомоги також зріс на 182% та склав за рік 118,7 млн. грн. (Додаток 4, 5 )

Традиційним джерелом формування ресурсів банку є вклади клієнтів, але з розширенням банківської діяльності виникає потреба в пошуку нових шляхів зростання ресурсної бази. Якщо явних залучених коштів недостатньо для проведення всіх активних операцій, що їх має здійснити банк, то можна відмовитися від операцій або запозичити ресурси на ринку. Операцію запозичення коштів називають купівлею фондів, а джерела запозичення – недепозитними зобов’язаннями банку. Особливістю запозичених коштів є те, що у процесі їх формування ініціатором виступає банк, тоді як при створенні депозитної бази ініціатива належить клієнтам. Коли йдеться про запозичення, банк самостійно визначає, скільки і на який період йому потрібно коштів, а у процесі залучення вкладів їх сума та строки визначаються клієнтами з огляду на власні потреби.

Розвитку підходів до управління недепозитними джерелами коштів банку сприяла концепція пріоритетних стосунків із клієнтами, яка набула розвитку в 70-ті роки. На той час банківська практика розвинених країн переконливо показала, що банк повинен надавати клієнтам усі кредити, які принесуть чистий прибуток. У такому разі завдання менеджерів –забезпечити достатній обсяг кредитних ресурсів та підтримати нормативи ліквідності. За такого підходу рішення про надання позик приймається раніше, ніж рішення про формування ресурсів. Якщо наявних коштів недостатньо, то менеджер змушений шукати найбільш дешеве та доступне джерело швидкого їх поповнення. З цією метою він виходить на фінансовий ринок і купує фонди, тобто запозичує тимчасово вільні кошти в інших учасників.

Основні джерела запозичення коштів для банківських установ такі:

позики центрального банку (ЦК);

міжбанківський ринок ресурсів;

проведення операцій РЕПО;

міжнародний фінансовий ринок(євроринок);

ринок депозитних сертифікатів;

ринок комерційних паперів;

позики в небанківському секторі.

У процесі формування ресурсної бази комерційні банки активно використовують таке джерело, як депозитні сертифікати. Депозитний сертифікат по суті є гібридним інструментом: офіційно це – депозитний рахунок, але практично ДС є різновидом боргової розписки. Отже за формою ДС можуть бути віднесені до депозитних зобов’язань, але за економічним змістом правомірно їх розглядати як джерело запозичених коштів, оскільки ініціатором випуску депозитних сертифікатів завжди є банк.

Депозитний сертифікат - це процентне боргове зобов’язання (розписка ) банку, яке підтверджує вкладення певної суми коштів у банк на визначений термін за конкретною відсотковою ставкою або за ставкою , що розраховуються за умовами укладеної угоди. Основна роль ДС полягає в забезпеченні банків додатковими джерелами коштів.

На фінансових ринках обертається кільки видів депозитних сертифікатів : Місцеві ДС , які функціонують тільки на внутрішніх ринках; євровалютні депозитні сертифікати; ощадні ДС, які випускаються великими ощадними банками.

Одним із методів реалізації ДС є продаж його клієнтові банку , при цьому банківська операція полягає в переведенні коштів з одного рахунку, наприклад, розрахункового рахунку клієнта , на інший – рахунок депозитного сертифіката. Завдяки такій операції підвищується стабільність ресурсної бази банку, оскільки ДС не можуть бути вилучені з обігу до настання строку погашення. Крім того, у деяких країнах вимоги обов’язково резервування щодо ДС відсутні, тоді як кошти на інших рахунках підлягають резервуванню. Проаналізувавши динаміку обсягів продажу ДС , можна виявити пряму залежність між ростом даного показника та зростанням попиту на комерційні кредити. Пропонуючи перевідні депозитні сертифікати великої вартості, банки запозичають кошти у компаній, фондів та окремих осіб, аби забезпечувати свої кредити іншим компаніям, розраховуючи на одержання прибутку від різниці ставок.

Завдання внутрішнього контролю за депозитними операціями - уникнути або зменшити ризики, які виникають у діяльності банківської установи. Внутрішній контроль за депозитами має здійснюватися відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.11.98р. № 566. Відповідно до вказаного положення внутрішній контроль повинен гарантувати:

- залучення та розміщення депозитів у межах термінів та лімітів, що встановлені Правлінням банку;

- приймання та розміщення всіх депозитів за процентною ставкою , що застосовується у банку згідно із запровадженою ним політикою;

- своєчасне та правильне відображення в бухгалтерському обліку депозитних операцій.

Банки мають право самостійно визначати процедури звіряння даних аналітичного обліку операцій за депозитами з даними про обороти і залишки за відповідними рахунками синтетичного обліку.

Нарахування процентів і здійснення відповідних записів за рахунками бухгалтерського обліку повинно періодично перевірятися особою, яка не бере участі у виконанні операцій з нарахуванням. Проценти , відображені на окремих аналітичних рахунках процентних витрат (доходів) , повинні бути звірені із сумою процентів , що сплачені депонентові або отримані від банку. У разі сплати процентів безпосередньо з рахунків витрат необхідно забезпечити додатковий контроль із звірянням списаних із рахунків витрат і зарахованих на рахунки вкладника сум процентів.

Система внутрішнього контролю банку має забезпечувати особливий контроль за рахунками, за якими тривалий час не здійснювалися операції, крім прирахування процентів, а також за рахунками співробітників.

Форма й періодичність надання клієнтам виписок і повідомлень з їх депозитних рахунків про залишки коштів та операції, які здійснювалися за цими рахунками, встановлюються банком згідно з умовами договору між депонентом та банком.

Необхідно регулярно переглядати відповідні процедури внутрішнього контролю, перевіряти розрахунок процентів і записи за цими рахунками.

Планування аналітичної роботи починається з визначення мети, завдань, змісту аналізу * виду аналізу, кола питань, що вивчаються, тощо), системи показників, які забезпечать досягнення поставленої мети.

Потім розробляється рух потоків аналітичної інформації:

1. визначення напрямків використання результатів аналізу;

2. визначення джерел одержання інформації.

Календарний план – графік складається для планомірного виконання окремих етапів комплексної програми. Крім упорядкування комплексної програми , може виникати потреба в упорядкуванні тематичних програм, що охоплюють окремі сторони і сфери діяльності банку, котрі з якихось причин потребують особливого вивчення.

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 50

Бесплатная работа

Закрыть

Депозитные средства

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.