Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 36

Платная работа

Цена: 300.00грн.

Заказать работу

Зміст 

Вступ. 3

Основна частина

Розділ І. Сутність вільних економічних зон. 6

1.1. Розкриття поняття вільних економічних зон. 6

1.2. Класифікація вільних економічних зон, класифікація ВЕЗ в залежності від типів організації, цілей створення. 8

1.3. Принципи розміщення вільних економічних зон, класифікація ВЕЗ в залежності від способу організації, площі території, ступеня інтеграції в національну економіку  10

2. Світовий досвід створення вільних економічних зон. 12

2.1. Створення вільних економічних зон як засіб індустріалізації як в розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. 12

2.2. Мета створення вільних економічних зон. 15

2.3. Створення ВЕЗ в Росії 16

3. Україна та вільні економічні зони. 18

3.1. Нормативна база створення та діяльності ВЕЗ в Україні. Етапи створення ВЕЗ  18

3.2. Характеристика діючих вільних економічних зон України. 22

3.3. Роль ВЕЗ у залученні іноземних інвестицій. 25

3.4. Проблеми і перспективи створення ВЕЗ. 29

Висновок. 32

Список використаної літератури. 34

Додатки. 36

Вступ

Історично склалося так, що вихідною ознакою вільних економічних зон (ВЕЗ) є особливий режим митного оподаткування. Це пояснюється тим, що основною формою міжнародного економічного співробітництва тривалий час була міжнародна торгівля. Майже 2 000 років тому (у 166 р. до н.е.) з метою сприяння торгівлі влада грецької держав острова Демос проголосила першу документально відому вільну зону. На острові приїжджі купці звільнялися від податків, мита та виконання адміністративних формальностей.

Уже в середні віки міжнародний товарообмін потерпав від жорстокого митного режиму, якого дотримувалася більшість європейських держав. Не цей час припадає виникнення перших районів “порто-франко” в портових містах – Гамбурзі, Брешені, Марселі, Ліворно та ін.

Територія “порто-франко” відмежовувалася від решти території спеціальними митними кордонами. Рух товарів між “порто-франко” та закордонними державами здійснювався без митних формальностей та сплати мита. У межах “порто-франко” допускалася різноманітна промислова та торговельна діяльність. Режим “порто-франко” вводився не тільки для розвитку зовнішньої торгівлі, але й для економічного підйому тієї чи іншої області. [9; с.4]

В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. з’являються “вільні гавані” – спеціально відведені місця в портових містах, куди дозволялося привозити іноземні товари без мита, зберігати їх без обмеження терміну, обробляти аж до промислової переробки та проводити торгові операції. [2; с.86-87]

Першою у світі статус “вільної гавані” одержало місто Генуя (Італія) у 1595 році. Відтоді “вільні гавані” виникли в Саїді, Мальті, Адені, Колоні (Панама) та в інших країнах світу. У Російській імперії першою “вільною гавані” стала Одеса 1817 року, потім Владивосток – 1862 року і Батумі – 1878 рік. [3; с.24]

Згодом вільні економічні зони почали виникати в різноманітних країнах, економічно відсталих регіонах або великих промислових районах під час кризових ситуацій, коли для залучення підприємців, які хотіли займатися бізнесом на певній території, застосовували пільгові умови оподаткування і валютно-кредитних відносин.

Вільні економічні зони як форма організації господарської діяльності особливо інтенсивно почали створюватися в країнах Західної Європи й Америки наприкінці 50-х років ХХ сторіччя. Найбільшого поширення вони набули в 70-х роках. За формою це були в основному “вільні економічні зони”. Одночасно з ними почали виникати “особливі” економічні зони. Перша особлива економічна зона з’явилась в місті Шенноні (Ірландія) у 1960 році. Своїм виникненням вона зобов’язана створенню нового авіалайнера Боїнг 707, спроможного досягти Європи без посадки на перельоті до Америки. До того часу в аеропорту Шеннон завжди була посадка транзитних авіалайнерів, що створювало умови для діяльності аеропорту всього місцевого населення. Для залучення літаків були застосовані пільгові умови й у такий спосіб створена “особлива” економічна зона. Почалося залучення інвестицій у розвиток інфраструктури економічної зони. Вкладення міжнародних інвестицій пішло негайно і їх розвиток був дуже успішним. Аеропорт Шеннон став всесвітньо відомим міжнародним центром.

Відтоді питанням створення вільних зон почали займатися такі організації, як ЮНІДО (UNIDO– організація промислового розвитку при ООН), потім до неї приєдналася ЦТК ООН (UNCTC– Ради і Центри з ТНК при ООН) і МОП (ILO– міжнародна організація праці). Основною метою останньої є не іноземне інвестування, а сприяння створенню додаткових робочих місць. Нині ці організації займаються створенням вільних економічних зон у країнах, економіка яких була “централізованою”, тобто у Східній Європі. На жаль, досвід цих структур маловідомий нашим спеціалістам. [17; с.178]

На цей час у світі утворено біля 4000 вільних економічних зон і кожна з них має свої специфічні риси, що обумовлені територіальними розміщенням продуктивних сил у країні, особливостями соціально-економічного розвитку даного регіону.

Спочатку вільною економічною зоною вважалась особлива територія крупного морського порту, залізничного вузла, аеропорту (або прилеглого до них району), виділена на митній території країни для вільного і безмитного ввозу і вивозу іноземних товарів.

Засновниками такого типу ВЕЗ були англійці П.Хаме і С.Хоув, а також американець С.Бутлер. Вони вважали, що для запобігання економічного занепаду крупних промислових центрів недосить державного втручання при кризових ситуаціях. Необхідно надавати підприємцям, які бажають займатися бізнесом у таких районах ряд податкових пільг і менш жорстко регламентувати їх діяльність.

Спочатку, на протязі тривалого часу в ВЕЗ провадилась лише комерційна діяльність, а з початку 60-х років була дозволена обробка товарів.

Таким чином відкрита економіка розвивалась від вільної торгівлі до спільного підприємництва.

Нарешті, ще один етап розвитку вільних економічних зон почався у 80-х роках. Його характерна риса – заходи, спрямовані на подолання застою в окремих галузях промисловості, страхової та банківської справи, а також посилення економічного розвитку окремих регіонів, які знаходяться у кризовому стані. Так, шляхом створення невеликих економічних зон були виведені з кризи ряд департаментів Франції і біля 25 районів Великобританії. [3; с.30-31]

Закрыть

Свободные экономические зоны сущность возможности

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.