План

1. Національні економічні інтереси

2. Боргова безпека держави

3. Індикатори та порогові індикатори зовнішньоторговельної безпеки

4. Класифікація загроз економічній безпеці підприємства

1. Національні економічні інтереси

Під національним інтересом треба розуміти національно-державний інтерес. Традиційно головний національне-державний інтерес включає три основних елементи:

-воєнна безпека;

-економічне процвітання і розвиток;

-державний суверенітет як основа контролю над певною територією та населенням.

Таке тлумачення не суперечить твердженню Г. Моргентау, що "теорія ... світової політики повинна будуватися навколо поняття національний інтерес". Г. Моргентау та інші політичні реалісти дали класифікацію національних інтересів. Тут вони виділяють наступні інтереси:

-постійні або фундаментальні (захист території, населення і державних інститутів від зовнішньої небезпеки; розвиток зовнішньої торгівлі та зростання інвестицій, захист інтересів національного капіталу за рубежем; взаємовідносини із союзниками і вибір зовнішньополітичного курсу);

-минущі або проміжні (перемога у збройному конфлікті, створення альянсу для досягнення конкретної мети на даному етапі розвитку міжнародних відносин, вступ до міжнародної організації);

-інтереси виживання (усунення загрози самому існуванню держави);

-життєві інтереси (захист безпеки і добробуту нації від серйозних потрясінь);

-периферійні або дрібні інтереси (інтереси локального характеру).

Треба зазначити, що без точного розуміння національного інтересу неможливо виробити правильний політичний курс, визначити відповідні орієнтації у сфері як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Виходячи з цього, український дослідник В, Кириченко запропонував таке визначення цього поняття: "... Національний інтерес - це інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізується через політичну систему. Ці інтереси поєднують інтереси кожної людини, суспільства в цілому".

Інтереси великих соціальних груп (професійних, політичних, етнічних та ін.) чи державних ут­ворень мають певну специфіку, відрізняються за кількістю людей, які їх захищають, та сферами дії цих інтересів. Сферою виявлення інтересів великих соціальних груп виступає передусім політика. Найбільш загальними є інтереси націй та держав, що мають статус незалежного актора міжнародних відносин. Західна політологія не відокремлює державні інтереси від інтересів націй і трактує термін "національні інтереси" у розумінні національно-державних (навіть в анг­лійській мові поняття "Nation" часто-густо використовується як синонім поняття "State").

У науковий обіг поняття "національ­ний інтерес" увійшло порівняно недавно. Тільки в 1935 році воно включене у Оксфордську енциклопедію соціальних наук і набуло прав громадянства. В сучасній науковій літературі категорія "національний інтерес" має багато різних визначень, тому що більшість дослідників віддають перевагу формуванню свого особистого підходу до цієї проблеми і не сприймають формул, розроблених інши­ми. Саме тому в працях щодо поняття "національні інтереси" можна знайти різні трактування. Причому більшість із них не дають чіткого уявлення про реальний процес розробки політики в галузі зов­нішніх стосунків та національної безпеки.

Коротка філософська енциклопедія дає таке визначення: "Інтерес (від лат. "участь"), пай, частка, залучення до чогось, участь у чомусь, схильність до чогось (прояв інтересу), цілісність та значення, яке ми надаємо речам. З матеріальної точки зору - також користь, вигода (мати свій інтерес). З політичної, особливо, зовнішньополітичної точки зору, інтерес означає певні зазіхання держави за межами своїх кордонів".

З точки зору соціальної психології інтерес - мотив до дії.

Автори роботи "Концепція національ­них інтересів України" визначають на­ціональний інтерес як "систему цінностей, що являють собою феномен суспільної свідомості, який грунтується на почутті належності до певного народу та від­різняється від системи індивідуальних цінностей".

Вони вважають, що національні інтереси, які відіграють у житті суспільства першорядну роль, спочатку виникають в емоційно-почуттєвій формі, і серед них слід виділити чотири найсуттєвіших почуття:

- національної гордості;

- національного добробуту;

- національної безпеки;

- національної перспективи.

Безумовно, сфера суспільних по­чуттів - важливий фактор. З одного боку, це реакція суспільства на реальний стан речей у ньому, а з іншого, - своєрідний каталізатор суспільно-політичних проце­сів, коли потрібні зміни. Однак навіть з нашої власної історії відомо, що суспільні почуття, сформовані на міфах та хибних постулатах, не можуть бути орієнтирами для реальної політики.

Більш реалістично підійшли до визначення цього терміну автори до­повіді за результатами дослідження "Національні інтереси і проблеми безпеки Росії". "Національні інтереси - це най­суттєвіші потреби російського суспільства і держави, задоволення яких забезпечує їх існування і розвиток і які тому є важ­ливими цілями внутрішньої і зовнішньої політики".

Наголос на найсуттєвіших потребах суспільства має сенс. Але потреби фор­муються, виходячи з розвитку особи, со­ціальної спільноти або держави. Специфіка потреб формується залежно від особ­ливостей внутрішніх процесів та геополітичного існування нації або держави і базується на узагальнюючих цінностях суспільства та завжди співвідноситься з інтересами інших суб'єктів міжнародних відносин, які, на відміну від потреб, не мають імперативного характеру.

На початку 50-х років у західних академічних колах точилися дебати з питання національних інтересів між пред­ставниками "реалістичного" напряму, виразником якого був Хане Дж. Моргентау, та представниками "ідеалістичної" школи, що асоціюється з ім'ям колишнього президента США Вудро Вільсона.

Ідеалісти вважали, що у визначенні національних інтересів велику роль мають відіграти етика та мораль. Заперечуючи їм, один із засновників напряму політичного реалізму X.Моргентау писав: "Можна з певністю сказати, що зовнішня політика, яка спрямовується універсальними мо­ральними принципами і відкидає націо­нальний інтерес на задній план, є в умовах сучасної політики і військової справи політикою національного самогубства -справжнього чи потенційного".

Школа політичного реалізму розг­лядає національний інтерес як наріжний камінь зовнішньої політики будь-якої держави.

На відміну від інтересів виживання, що постають на порядок денний у той чи інший історичний період і діють, як пра­вило, недовго, збереження нормальних зв'язків між природою та суспільством є постійним фактором розвитку соціуму. Природні умови й ресурси завжди були визначальними для існування суспільства. Контроль над ресурсами у країні та за В межами стоїть на першому плані дов­гострокової стратегії будь-якої країни, будь-якого політичного угруповання. Обмеженість природних ресурсів, нега­тивний вплив на стан суспільства тех­ногенних катастроф, забруднення нав­колишнього середовища створюють мас­штабні й довготривалі загрози і потре­бують чіткого визначення тактичних та стратегічних завдань. Жодна країна в світі не має таких негативних і обтяжливих для розвитку своєї економіки та суспільства проблем, як нинішня Україна:

-домінування енерго- та ресурсовитратного виробництва (вугільна, наф­топереробна, хімічна, сталеплавильна промисло-вість, металообробка) - у нас на рівні 50-х років;

-чорнобильська катастрофа ще не один десяток років буде впливати на здоров'я населення;

-значне поширення зон екологічного лиха;

-проблема питної води, збереження українських чорноземів, чистого повітря і т.ін.

Внаслідок інтенсивної діяльності приватних промислових підприємств, залежно від розташування мінерально-сировинної, енергетичної та паливної баз та інших умов, у нас (на додаток до Чорнобиля) є ще 8 регіонів, де накопичено значні обсяги промислових відходів. То Донбас, Кривбас, металургійний Південь, Прикарпаття, Кременчук, Львівсько-Волинський басейн, Придніпров'я та Західний Донбас. Складування небезпечної про­дукції техногенного походження згубно впливає на навколишнє середовище. Найбільші техногенні навантаження на одиницю площі та на одного жителя ха­рактерні для Донецької, Луганської, Дні­пропетровської й Полтавської областей.

Аби позбутися цієї сумної картини, потрібно вжити радикальних заходів, виробити довгострокову політику. Інакше всі плани розбудови держави та підви­щення життєвого рівня населення пере­творяться на утопію. Адже світова тен­денція на скорочення запасів природних ресурсів (у тому числі питної води, чистого повітря та родючих земель) на тлі зрос­тання чисельності населення визначатиме головні напрями міжнародних відносин у третьому тисячолітті.

Створення сприятливих умов для політичної консолідації наших громадян формування української нації та пере­творення України наддержаву-націю.

Слід зазначити, що формування нації та процес трансформації у державу-націю потребує певного часу і реалізується не за рахунок політичних заяв чи асимі­ляційної політики, а є наслідком розвитку економічних, політичних, культурних зв'язків між регіонами країни; передбачає залучення до прийняття державних рішень населення і управлінського апарату регіонів та всебічний розвиток демокра­тичного процесу.

Цей інтерес передбачає досягнення таких цілей:

-вироблення ефективної регіона­льної політики;

-створення механізму гарантії прав української нації та національних меншин;

-розвиток демократичних процесів;

-рух до громадянського суспільства, орієнтація органів державної влади на співпрацю з недержавними громадськими організаціями;

-розвиток органів самоврядування.

Зростання добробуту громадян України потребує створення сприятливих умов для розвитку власного виробництва продуктів харчування та легкої промис­ловості, підтримку національного вироб­ника, захист національного ринку, ство­рення нових робочих місць, агресивної зовнішньоекономічної діяльності з від­новлення старих та завоювання нових ринків збуту української продукції і таке інше. Сюди можна віднести створення сприятливих умов для торгівлі наших ви­робників на ринках СНД, Європи, Африки та Південної Америки, довгострокову стратегію щодо перетворення України на транспортний коридор між Європою та

Азією, скоординовану систему заходів із захисту соціально незахищених верств населення, підвищення ролі держави у перерозподілі надприбутку природних монополій та комерційних структур на користь освіти, культури, охорони здоро­в'я, формування реєстру конкуренто­спроможних підприємств, цільова дер­жавна підтримка яких забезпечить ви­робництво продукції для внутрішнього та зовнішнього ринків.

Нарешті - гарантування внутріш­ньої та зовнішньої воєнної безпеки.

Перехід цивілізації до багатополярної моделі світу змінив характер сучасних воєн. На перший план висунулися конф­лікти регіонального масштабу, що вини­кають на національному, етнічному, ре­лігійному чи територіальному грунті.

Найважливішою особливістю сучас­ного розвитку світових процесів є чітко визначена поляризація регіонів з точки зору стабільності та нестабільності. Розпад СРСР і соціалістичної системи докорінно змінив геостратегічну ситуацію, посилив конфронтацію у світі. Раніш на міжнародну ситуацію в цілому впливало лише проти­стояння двох систем. Відносний баланс між ними, досягнутий у 1970-80-ті роки, давав можливість контролювати ситуацію у зонах конфліктів, запобігаючи їх поши­ренню та переростанню в глобальну ракетно-ядерну війну. Незважаючи на крайню напругу між державами капі­талістичного та соціалістичного табору, збройні конфлікти спалахували за межами європейського континенту. Що ж до ко­лишнього соціалістичного табору та СРСР, то будь-які прояви напруги тут рішуче усувалися силою авторитарної влади та військово-бюрократичного апарату.

Значне послаблення політичного, економічного та військового впливу однієї із сторін призвело до втрати контролю над розвитком конфліктних ситуацій у різних регіонах світу. Внутрішні супе­речності стали домінуючим фактором у розвитку подій. Причому етнічні, етно-релігійні та національні конфлікти пере­творилися на реальну загрозу національ­ній та міжнародній безпеці.

Таким чином, національні інтереси утворюють складну, динамічну систему. На певному конкретному етапі деякі з них стають актуальнішими, тоді як інші відступають на другий план. Винятком з цього правила є лише інтерес виживання сус­пільства та його найважливіших інститутів. Він пріоритетний за будь-яких обставин. Щодо національних інтересів України протягом наступних 3-5 років, то тут переважатиме інтерес виживання держави як суверенного суб'єкта міжнародних відносин. Знадобляться неабиякі зусилля всього суспільства. Кажучи про попе­редження та мінімізацію воєнно-політичних небезпек та викликів, можна стверджувати - ця справа під силу тільки державі з її міцними законодавчими та виконавчими інститутами.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 23

Бесплатная работа

Закрыть

Социально-экономическая безопасность 2

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.