План

1. Раптова ревізія каси

2. Права та обов’язки посадових осіб контрольно-ревізійного управління

3. Методологія господарського контролю

4. Контроль за правильністю складання бухгалтерського балансу

3. Методологія господарського контролю

Реформування форм власності в Україні та створення нового механізму господарювання викликали суттєві зміни у змісті, організації та методах здійснення фінансово-господарського контролю.

У підходах до визначення поняття “контроль” ніколи не існувало єдиних поглядів. У літературних джерелах його розглядали або як принципи, або як метод і форму, або як вид діяльності. Не було єдиних поглядів і щодо системи фінансово-господарського контролю. В основному господарський контроль висвітлювався відокремлено від фінансового. Це необґрунтовано порушувало єдність системи.

Фінансово-господарський контроль як єдине ціле охоплює не тільки матеріальне виробництво, але й невиробничу сферу. Отже, фінансово-господарський контроль – це творчий процес дослідження, спостереження, перевірки виробничої і невиробничої фінансової діяльності, які здійснюються відповідними суб’єктами управління, наділеними певними функціями контролю, з метою виявлення відхилень від установлених параметрів цієї діяльності, усунення та попередження негативних явищ і тенденцій.

Фінансово-господарський контроль, з одного боку, зосереджує увагу на питаннях економічної ефективності діяльності підприємств, а з іншого – забезпечує перевірку дотримання законності використання фінансових ресурсів і забезпечення збереження коштів підприємства.

Сутність фінансово-господарського контролю як однієї з функцій управління визначається системою спостереження і перевірки процесу функціонування та фактичного стану підприємства як об’єкта контролю з метою визначення обґрунтованості і ефективності управлінських рішень та результатів їх наслідків, виявлення відхилень від установлених критеріїв, усунення негативних ситуацій і попередження недоліків у фінансово-господарській діяльності. У сучасних умовах фінансово-господарський контроль зосереджує увагу на процесах, що пов’язані зі становленням і розвитком ринкової економіки.

Подолання суспільно-економічної кризи, необхідність стабілізації економіки потребують суттєвого підвищення ролі інформаційного, технологічного, методичного, організаційного та іншого забезпечення управління галузями національного господарства України. У зв’язку з цим зростають потреби удосконалення контрольних функцій на всіх рівнях управління, що відіграє важливу роль в управлінні економікою, особливо в умовах її сучасного трансформування, забезпечуючи господарські суб’єкти та державні органи необхідною інформацією для прийняття оптимальних рішень та досягнення поставлених завдань розвитку економіки країни.

Докорінна зміна форми і змісту менеджменту підприємств при формуванні ринкового середовища також вносять корективи до підсистем управління, які його функціонально забезпечують. Це, насамперед, стосується фінансово-господарського контролю й аудиту, які обґрунтовують достовірність прийняття управлінських рішень. В умовах ринкового середовища зростає ризик прийняття неефективних рішень, що також обумовлює необхідність удосконалення його форм і методів.

У системі управління фінансово-господарський контроль є не надзвичайним заходом, а невід’ємною частиною управління, тому що не можна здійснювати управління без систематичного контролю за матеріальними цінностями і грошовими коштами, їх раціональним використанням, операціями і процесами, які пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції та сировини. В умовах ринкової економіки велике значення має своєчасність та результативність контролю. Від цих факторів багато в чому залежить ефективність виробництва і реалізації продукції. Поряд з цим контроль необхідно здійснювати за допомогою різних органів і служб не ізольовано, а системно і комплексно.

З метою вдосконалення контролю на підприємствах і об’єднаннях промисловості важливо чіткіше визначити функції різних контрольних органів, координувати їх діяльність. Це дозволяє усунути формалізм та дублювання у контрольно-ревізійній роботі, підвищити її дієвість та результативність.

Перехід економіки до ринкових відносин, створення нових суб’єктів з різними формами власності і різних форм господарювання обумовили необхідність внесення кардинальних змін до раніше діючої системи фінансово-господарського контролю, яка ґрунтувалась на командно-адміністративній системі управління. У зв’язку з цим поряд з державною контрольно-ревізійною службою виникли нові галузі контролю, а саме: аудит, державна податкова служба, Державне казначейство, управління Пенсійного фонду, Антимонопольний комітет та інші.

Функції фінансово-господарського контролю в нашій державі здійснюють відповідні органи влади: міністерства, Національний банк України, певні інспекції, ради народних депутатів, органи місцевого та регіонального самоврядування, органи внутрішньосистемного та внутрішнього контролю. Важливі контрольні функції щодо здійснення державного контролю виконує Головне контрольно-ревізійне управління України і його підвідомчі структури в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах і т. д. Головне контрольно-ревізійне управління України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює координацію роботи з Кабінетом Міністрів через міністра фінансів України.

В умовах ринкової економіки функції управління тісно пов’язані з системою фінансово-господарського контролю на підприємствах, установах, об’єднаннях та перевіркою виконання прийнятих рішень.

Контрольні функції відповідні органи виконують різними методами, що дає можливість здійснювати обґрунтовані процедури, виявляти недоліки у фінансово-господарській діяльності та з’ясовувати причини нестач, розкрадань і виникнення тіньової економіки в нашій державі. У системі цих контрольних процедур важливе значення має розробка заходів з усунення негативних тенденцій у фінансово-господарській діяльності підприємств, організацій, об’єднань та у бюджетній сфері.

Особливе значення у системі контролю має систематичне дієве спостереження за ефективністю організації та розвитку виробництва у виробничій сфері, відповідністю її нормативно-законодавчим актам, стандартам, техніко-економічним вимогам.

Якісно нових напрямів набуває фінансово-господарський контроль в умовах переходу від державної до недержавної форми власності. Фінансово-господарський контроль виконує контрольні функції, пов’язані з перевіркою діяльності підприємств, об’єднань, установ. В умовах ринкової економіки контрольні функції властиві кожному керівнику підприємства чи його підрозділів або спеціалістам, які перевіряють окремі ділянки роботи на підприємстві.

Вирішення питань про місце ревізії у системі фінансово-господарського контролю має теоретичне і практичне значення, дозволяє не тільки уніфікувати термінологію, але і має прямий вплив на організацію і методику проведення ревізій.

Не існує єдиної точки зору щодо визначення місця ревізії у системі фінансово-господарського контролю. Ревізію поряд з перевіркою, спостереженням, порівнянням, розслідуванням, обслідуванням, експертизою і лабораторними аналізами одні спеціалісти відносять до елементів методу господарського контролю, інші – до найважливіших його методів, а треті – одночасно до методу і форми здійснення контролю.

Ревізії на підприємствах проводяться у формі наступного фінансово-господарського контролю. Разом з тим, ревізія – це методи контролю, за допомогою яких здійснюється перевірка виробничої і фінансово-господарської діяльності на підприємствах. Тому в системі фінансово-господарського контролю ревізія існує як форма періодичного наступного контролю, який здійснюється специфічними методами і прийомами, що висвітлені в наступних розділах. Крім ревізії виділяють також інші форми наступного фінансово-господарського контролю. Так, ряд авторів, зокрема Криніцин Ф.І., до них відносять: тематичну перевірку (обслідування), облікову перевірку звітності. Але такий поділ форм контролю навряд чи доцільний. Виділяють і інші види перевірок, наприклад, перевірка виконання прийнятих рішень. До форм періодичного наступного фінансово-господарського контролю, крім ревізій, необхідно віднести тематичну перевірку (обстеження), перевірку виконання прийнятих рішень, облікову перевірку звітності.

Але як у теорії, так і в практиці немає чіткого розмежування понять “ревізія” та “перевірка”. Необґрунтованим є відокремлення ревізії від перевірок і в нормативних актах, що регулюють питання процедур здійснення контролю і ревізії.

Отже, ревізія – це система контрольних процедур, що здійснюються спеціальним ревізійним апаратом, який за певний період часу перевіряє виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств з точки зору доцільності та економічної ефективності, достовірності і законності здійснених господарських операцій, забезпечення збереження засобів виробництва і предметів праці.

Під контрольними процедурами розуміють як застосування у процесі ревізії прийомів фактичного і документального контролю, так і прийомів, вироблених іншими науками, а також одержання письмових пояснень і довідок, вилучення документів тощо.

Нові методи і форми господарювання вимагають від підприємств працювати з урахуванням потреб ринку та споживача. Основним показником діяльності підприємства стає розмір одержаного прибутку, що є регулятором, за допомогою якого держава впливає на підприємства шляхом відрахувань до бюджету. Тому, перевіряючи фінансово-господарську діяльність під час ревізії, необхідно більше уваги зосереджувати на перевірці правильності відображання у звітності доходів, прибутку, повноти і своєчасності передбачених відрахувань до бюджету.

Підприємства промисловості найчастіше використовують форму госпрозрахунку, яка ґрунтується на нормативному розподілі доходу, одержаного після покриття з виручки матеріальних витрат. Тому важливим завданням ревізій, які здійснюються відповідними органами, повинно стати надання практичної допомоги підприємствам щодо внутрішньогосподарського контролю і обліку.

При проведенні ревізій на підприємствах, які працюють у нових умовах, не потрібно також забувати про перевірку збереження власності, виявлення ознак можливих крадіжок, зловживань. Послаблення контролю за збереженням цінностей і коштів, коли новий економічний механізм ще недостатньо розвинений, може створити умови для значних крадіжок, особливо з боку керівних працівників.

Важливим напрямом контрольно-ревізійної роботи стає оцінка діяльності кооперативів, створених при підприємствах, а також виробничих одиниць, переданих в оренду. Наприклад, при перевірці роботи підрозділів (цехів, ділянок, відділів тощо), що працюють на орендному підряді, поряд з іншими процедурами контролю потрібно перевіряти законність укладання і дотримання умов договору між орендаторами і підприємствами-орендодавцями, в якому повинні обумовлюватися умови оренди основних засобів, об’єм продукції (товарів, робіт, послуг) за номенклатурою, кількістю і якістю, який орендатор повинен продати (відпустити) орендодавцю, обґрунтовані ціни на сировину, матеріали, готову продукцію, порядок компенсації матеріального збитку тощо; формування госпрозрахункового доходу орендарів і економічна доцільність та законність його використання, економічна ефективність діяльності орендних підрозділів; обґрунтованість і законність здійснюваних господарсько-фінансових операцій, що здійснюються. При цьому перевіряються: організація обліку в орендатора на підставі обліку доходів і витрат; правильність ведення особових рахунків у бухгалтерії орендодавця; відповідність даних особових рахунків даним книги обліку доходів і витрат; обґрунтування здійснених господарських операцій первинними виправдовуючими документами та правильність відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку. В усіх випадках при проведенні ревізії застосовуються прийоми документального і фактичного контролю.

Новою ділянкою ревізії стає перевірка операцій з цінними паперами. Тут потрібно перевіряти наявність дозволу банку на випуск акцій підприємства, їх реєстрацію у відповідних фінансових органах; правомірність і економічне обґрунтування випуску акцій трудових колективів і акцій підприємств, а також виплати доходів (дивідендів) за акціями, дотримання діючого порядку їх перепродажу. При цьому слід мати на увазі, що акції трудового колективу, на відміну від акцій підприємства, перепродажу не підлягають, а доходи за ними виплачуються із фонду матеріального заохочення. При перевірці цих операцій перевіряється також відповідність бланків акцій, що реалізуються, типовим формам бланків акцій різного номіналу, наявність на них підписів керівника підприємства, головного бухгалтера, гербової печатки підприємства, правильність відображення при обліку операцій, пов’язаних із виготовленням, придбанням і реалізацією акцій.

У даний час продовжують діяти такі структури управління економікою, коли у міністерств і відомств ще зберігається ряд попередніх командно-адміністративних функцій. Але з розвитком нових форм господарювання, утворенням структур неміністерського підпорядкування, асоційованих на добровільній основі (наприклад, міжгалузевих державних виробничих об’єднань (трастів), роль відомчих ревізій зменшується, сфера дії відомчого контролю звужується. Поступово, з розвитком ринкових відносин багато із нинішніх міністерств стають зайвими.

У таких умовах зростає значення державної контрольно-ревізійної служби, що організовує та проводить ревізії на великих підприємствах. В умовах переходу підприємств до нових економічних методів господарювання, впровадження внутрішньогосподарського госпрозрахунку організація державної контрольно-ревізійних служб стає об’єктивною необхідністю. На сучасних великих підприємствах, що мають значну кількість структурних підрозділів, доцільно мати дієвий ревізійний апарат, звільнений від облікових функцій, що виконує тільки процедури ревізії і перевірки госпрозрахункової діяльності підрозділів, збереження і раціонального використання грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей.

Функції внутрішніх ревізорів необхідно визначити при розробці Положення про контрольно-ревізійну службу в Україні. Такі відділи внутрішніх ревізій успішно функціонують на зарубіжних підприємствах, зокрема, в США внутрішня ревізія забезпечує перевірку бухгалтерських і статистичних даних, погодження затверджених правлінням підприємства проектів із виробничими відділами, контроль за збереженням матеріальних цінностей і грошових сум, вивчає вплив методів контролю, що застосовуються на підсумки фінансово-господарської діяльності.

Радикальна економічна реформа, перехід підприємств до ринкових умов господарювання, організація кооперативних, орендних, акціонерних підприємств багато в чому змінюють підхід до організації фінансово-господарського контролю, проведення ревізій в країні. Розвиток нових форм і методів управління в сучасних умовах господарювання важко уявити без повсюдного впровадження ЕОМ для обробки інформації, в тому числі облікової.

Застосування ЕОМ для обробки облікової інформації вносить суттєві зміни в методику проведення ревізій. Спостерігаються зловживання, яких не було при традиційному обліку. У той же час ревізори все ще користуються методичними рекомендаціями, в яких питання перевірки фінансово-господарських операцій в умовах автоматизованого бухгалтерського обліку практично не відображені.

В останній час у справі проведення ревізій з’явилось чімало проблем, які негативно вплинули на їх ефективність. До них відносяться: надмірне дублювання та паралелізм ревізій і різного роду перевірок, недоліки в плануванні, організації комплексних ревізій, їх формальне проведення, слабка спрямованість ревізій на тіньову економіку та виявлення крадіжок і інших зловживань, низька кваліфікація кадрів ревізорів, недостатнє стимулювання результатів їх роботи тощо.

У відповідній літературі про особливості проведення контролю і ревізії в умовах автоматизованої обробки інформації чи зовсім не згадується, чи це висвітлюється у загальних рисах. ЕОМ все ширше впроваджуються в усі сфери людської діяльності, у тому числі в управління і бухгалтерський облік. Основним напрямом удосконалення останнього стало впровадження ЕОМ для обробки облікової інформації.

Відсутність комплексних наукових розробок, навчальної і методичної літератури з питань контролю і ревізії в умовах застосування ЕОМ негативно впливає на ефективність ревізії. Американський вчений У. Перрі відзначає: ”персонал, що займається контролем, тільки нещодавно почав розробляти техніку попередження і виявлення шахрайства. Контроль відстає від технології. Недостатньо високе і вміння ревізора розкрити підробку, здійснену за допомогою ЕОМ. Тільки деякі ревізори мають підготовку в галузі електронної обробки даних і небагато з них залучаються до розслідування випадків підробок”.

Це можна сказати і про ревізорів нашої держави. Вони мало орієнтуються в особливостях автоматизованої обробки інформації, погано знають можливості ЕОМ. Виникла ситуація, при якій методи проведення ревізій відстали і продовжують відставати від технології обробки інформації на ЕОМ. Впровадження ЕОМ в обліковий процес докорінно змінює проведення ревізій на підприємствах, що застосовують нові технології.

Можливості ЕОМ створюють також умови для їх застосування при проведенні ревізій і для обробки контрольно-ревізійної інформації. Отже, можна виділити два основних напрями розробки проблем проведення ревізій в умовах застосування ЕОМ:

– проведення ревізій в умовах автоматизованого бухгалтерського обліку;

– застосування ЕОМ у процесі проведення ревізій і при обробці контрольно-ревізійної інформації. 

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 27

Бесплатная работа

Закрыть

Государственный финансовый контроль 1

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.