Бюджетные системы 1
План
1. Дайте визначення поняття “бюджетна класифікація” та охарактеризуйте структуру її розділів.
2. Видатки бюджету на вищу освіту та основи їх фінансування.
3. Проаналізуйте причини утворення державного боргу в Україні.
4. Тестові завдання:
4.1. Види кошторисів, що складаються у закладах освіти:
1) Індивідуальний;
2) Зведений;
3) Видатків на централізовані заходи;
4) Загальний.
4.2. Які є джерела формування доходів бюджету?
1) Міжнародний кредит, національне багатство, національний дохід.
2) Створений валовий внутрішній продукт і національне багатство.
3) Валовий національний продукт, державний кредит, емісійний дохід.
4) Податкові та неподаткові надходження.
5. Задача
Список використаної літератури
1.Видатки бюджетних установ, які вони здійснюють в процесі надання нематеріальних послуг, за економічним змістом відрізняються від витрат госпрозрахункових підприємств та організацій. Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню (тобто не створюють і не компенсують фінансові вимоги). Видатки можуть бути відплатними, тобто такими, що обмінюються на товар чи послугу, або невідплатними.
Видатки – це суми коштів, витрачених бюджетними установами в процесі господарської діяльності в межах сум, встановлених кошторисом. Видатки мають досить складну структуру, а тому представлені у вигляді класифікації.
Бюджетна класифікація – це перерахунок і науково обгрунтоване групування доходів і витрат бюджету, приведених у визначену систему. Вона забезпечує єдність аналітичного обліку в усіх ланках, спрощує як облік, так і складання звітності – в цьому заключається її значення для бухгалтерського обліку. Бюджетна класифікація видатків багаторівнева і представляє собою розмежування видатків за економічними ознаками. Тобто класифікаційною ознакою виступають єдині економічні категорії. Особливістю нової бюджетної класифікації є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування на фонд оплати праці тощо). Саме такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів з точки зору виконання бюджету. Крім того, нова класифікація видатків дає можливість оперувати поняттям “видатки” не тільки на мікроекономічному рівні щодо бюджетних установ як господарських одиниць, але й на рівні загальних державних видатків, тобто на макроекономічному рівні.
Бюджетна класифікація складається з таких розділів:
класифікація доходів бюджету;
класифікація видатків бюджету;
класифікація фінансування бюджету;
класифікація боргу.
В свою чергу, видатки бюджету класифікуються за:
функціональною ознакою;
відомчою ознакою;
економічною ознакою.
Функціональна класифікація характеризує склад видатків бюджету за галузями народного господарства (державне управління, судова влада, національна оборона, освіта, соціальний захист і соціальне забезпечення, охорона здоров’я, культура і мистецтво, фізична культура і спорт та ін.).
Відомча класифікація представлена у вигляді переліку головних розпорядників бюджетних коштів (міністерства, управління, відомства, комітети, служби та ін.).
Економічна класифікація відповідає класифікації доходів і складається з:
поточних видатків, які пов’язані з оплатою товарів і послуг, субсидій і поточних трансфертів;
капітальних видатків, пов’язаних з придбанням основного капіталу (придбанням предметів і обладнання терміном служби більше року, капітальне будівництво і капітальний ремонт), створенням державних запасів і резервів, придбанням землі і нематеріальних активів, капітальних трансфертів.
Залежно від джерел покриття видатки поділяються на:
видатки загального фонду;
видатки спеціального фонду.
Залежно від етапу руху бюджетних коштів видатки поділяються на:
касові;
фактичні.
2. Основним джерелом фінансування витрат на освіту, науку і культуру є Державний бюджет. Система народної освіти в нашій країні є єдиним комплексом послідовно з’єднаних між собою ланок виховання і навчання:
- Це закріплено у Законах України «Про загальну середню освіту» № 651 від 13.05.1999 та «Про вищу освіту» № 1284-ІП від 17.01.2002 р.
Принципи державної політики у галузях освіти:
> доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
> рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей;
> гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
> органічний зв’язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;
> незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.
Основну частину видатків бюджету на освіту складають видатки, спрямовані на фінансування загальноосвітніх шкіл. Фінансово-господарська діяльність загальноосвітніх шкіл здійснюється на основі єдиного кошторису доходів і видатків.
Джерелами формування кошторису є:
ності, отримані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян.
Видатки на загальноосвітні школи складаються з поточних і капітальних.
Поточні видатки включають:
Капітальні видатки включають:
В основі визначення фінансування загальноосвітніх закладів лежать два показники:
Ці показники відображаються у кошторисі на дві дати: на 1 січня планового року і 1 вересня.
Кількість учнів на 1 січня планового року приймається на рівні контингенту на 1 вересня поточного року. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначається на основі плану прийому (перепису дітей в районі функціонування), повного переходу з класу в клас і випуску учнів.
Кількість класів визначається на кожну дату, виходячи з нормативів наповнюваності одного класу, які встановлені на рівні:
> 35 учнів для 1-9 класів;
> 25 учнів для 10-12 класів.
Оскільки бюджетний рік не збігається з навчальним, розраховуються середньорічні показники за такою формулою:
К = К, • 8/12+ К2-4/12,
де:
К - середня кількість класів (учнів);
К! - кількість класів (учнів) на початок року;
К2 - кількість класів (учнів) на кінець року.
Фінансування культурно-освітніх закладів здійснюється як на основі кошторисного фінансування, так і комерційного розрахунку.
Кошторисному фінансуванню підлягають ті заклади, які не мають реальних можливостей самостійно заробляти гроші і послуги яких повинні мати доступний характер,- бібліотеки, музеї, виставки, заповідники, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей.
Комерційний розрахунок у культурно-освітніх закладах передбачає повне або часткове покриття витрат за рахунок надання платних послуг.
Установи культури, які фінансуються за рахунок Державного та місцевого бюджетів, складають єдиний кошторис доходів і видатків, який затверджує вищестояща організація.
За основу фінансування музеїв береться норматив музейних фондів на одного працівника.
Клуби, палаци і будинки культури фінансуються в змішаному порядку як за рахунок бюджету, так і за рахунок доходів, отриманих від платних послуг.
Державні навчально-виховні заклади, установи системи освіти, діяльність яких повністю або частково фінансується з бюджету або коштів галузі, звільняються від оподаткування прибутку (доходу) без обмеження рівня рентабельності.
Прибутки (доходи) підприємств, організацій, установ, громадян у частині, що використовуються на розвиток освіти, звільняються від оподаткування в установленому порядку (в межах до 4% балансового прибутку підприємств).
Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню.