Анализ финансового состояния предприятия на примере Открытого акционерного общества Ровенское автотранспортное предприятие

ЗМІСТ
ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1. Ефективність як економічна категорія
1.2. Критерії і система показників ефективності
1.3. Чинники зростання ефективності
1.3.1. Характеристика і склад внутрівиробничих втрат на підприємстві
1.3.2. Діагностика резервів підвищення рівня фондовіддачі
1.3.3. Послідовність аналізу резервів підвищення продуктивності праці і засобів на його оплату
1.3.4. Діагностика резервів зниження собівартості продукції (послуг)
1.3.5. Аналіз резервів підвищення прибутку
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ „РІВНЕНСЬКЕ АТП-15607”
2.1.Особливості діяльності автотранспортного підприємства
2.2. Характеристика об’єкту дослідження
2.3. Завдання та особливості проведення аналізу автотранспортного підприємства
2.4. Загальний фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства
2.5. Аналіз витрат на оплату праці
2.6. Структурно-динамічний аналіз витрат автотранспортного підприємства.
2.7. Аналіз доходності автотранспортного підприємства
2.8. Аналіз фінансових результатів діяльності ВАТ „Рівненське АТП-15607”
2.9. Аналіз рентабельності ВАТ „Рівненське АТП-15607”
2.10 Стан охорони праці і навколишнього середовища на ВАТ „Рівненське АТП-15607”
РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Заміна двигунів, які використовуються на автобусах ЛАЗ-695 на нові, економічніші двигуни іноземного виробництва
3.2 Розроблення положення про стимулювання дбайливого ставлення до техніки
3.3 Впровадження додаткового міського маршруту
3.4 Надання автомобілів для виконання разових замовлень
3.5. Оптимізація поточних витрат
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1. Ефективність як економічна категорія

В сучасних умовах підвищення ефективності суспільного виробництва є головним стратегічним напрямком розвитку всіх галузей економіки, об’єктивною необхідністю, викликаною вимогами економічних законів.

Процес діяльності підприємства здійснюється при певній взаємодії трьох його елементів: засобів праці, предметів праці та робочої сили. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно-корисну продукцію або робить виробничі та побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з іншого, - результати надання послуг. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

Ефективність надання послуг визначається не тільки продуктивністю живої праці, але й скороченням витрат минулої праці, уречевленої в засобах виробництва, праці.

Ефективність надання послуг представляє собою комплексний вираз кінцевих результатів використання засобів виробництва та робочої сили протягом певного періоду. Кількісно вона вимірюється зіставленням двох величин: отриманого в процесі надання послуг результату (ефекту) та витрат живої і уречевленої праці на його досягнення. Результат може бути економічним, соціальним, екологічним[16 ст.112]

В процесі надання послуг функціонують витрати у вигляді ресурсів і поточних витрат. При цьому досягається ефект. Співвідношенням ефекту і витрат визначається ефективність:

Економічний ефект – це результат господарської діяльності, її продукція.

Ефект і ефективність відображають дві сторони одного і того ж поняття. Поняття „ефект” означає дію, результат, наслідок чого-небудь, а ефективність – діючий, результативний, продуктивний.

Ефективність надання послуг безпосередньо пов’язана із відношенням між наданнями послуги та засобами її реалізації.

Найбільш розповсюдженою в економічній літературі формулою, що виражає ефективність, є співвідношення, результати – витрати.

Процес формування результатів і ефективності показано на рис.1.1.

Рис. 1.1. Схема формування результатів і ефективності (продуктивності виробничо-економічної системи)[12 ст.45]

Родовою ознакою ефективності може слугувати необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу. У кінцевому підсумку змістовне тлумачення ефективності як економічної категорії визначається об’єктивно діючим законом економії робочого часу, що є утворювальною субстанцією багатства і мірою витрат, необхідних для його нагромадження. Саме тому підвищення ефективності (продуктивності системи виробництва і обслуговування) можна вважати конкретною формою прояву цього закону. Результат, надання послуг, як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти:

кінцевий результат процесу надання послуг;

кінцевий результат народногосподарської роботи підприємства (об’єднання підприємств).

Перший відбиває матеріалізований результат процесу, вимірюваний обсягом надання послуг, другий включає не лише кількість надання послуг та виготовленої продукції, але й охоплює її споживчу вартість. Кінцевим результатом проекту надання послуг, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість,а фінансовим результатом комерційної діяльності – прибуток. Ефективність надання послуг має поліморфність визначення і застосування для аналітичних оцінок і управлінських рішень. З огляду на це важливим є вирізнення за окремими ознаками відповідних видів ефективності, кожна з яких справляє певне практичне значення(рис.1.2.) Відповідні види ефективності відокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності підприємства. Перш за все результат (ефект) буває економічним, соціальним, екологічним[49 ст.64]

Деякі економісти називають ефект результатом, отриманим від підвищення ефективності виробництва (надання послуг), що не має витратного змісту, бо його субстанцією є не витрати, а відносна економія праці, досягнута за рахунок зниження трудо-матеріало і фондоємності виробництва, а також усунення втрат.

Таке визначення ефекту цілком правильно відображає результат приросту ефективності виробництва і тому може використовуватись в прирістних показниках, але на його основі не можна виробити показники, які виражають абсолютний рівень ефективності суспільного виробництва і його динаміку.

Рис. 1.2. Види ефективності надання послуг (продуктивності системи) за окремими ознаками [26 ст.39]

Економічна ефективність діяльності підприємства з її багатогранними причинно-наслідковими зв’язками є найважливішою економічною категорією. Її категоріальний характер зумовлений нерозривним зв’язком з усіма об’єктивними законами, що діють в суспільстві, і відображенням стану виробничої діяльності підприємства.

Факторами економічної ефективності діяльності підприємства є ресурси, витрати і результати виробництва. Лише в органічній єдності ресурсів, витрат і результатів може бути розкрита суть економічної ефективності діяльності підприємства.

Економічний ефект характеризується різноманітними вартісними та натуральними показниками, що відображають проміжні та кінцеві результати виробництва в масштабі підприємства, об’єднання, галузі та промисловості в цілому. До таких показників відносять, наприклад, обсяг виробничої продукції, маса отриманого прибутку, економія тих чи інших елементів витрат праці, загальна економія від зниження собівартості промислової продукції.

Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого життя, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, але і негативними (поява безробіття, посилення інфляції). Вони мають ту особливість, що далеко не всі з них піддаються кількісному вимірюванню. В зв’язку з цим на підприємствах визначають, оцінюють і регулюють (в межах своїх можливостей) як і економічну, так і соціальну ефективність виробництва.

Залежно від об’єкту, стосовно якого визначають результативність його функціонування, розрізняють локальний (госпрозрахунковий) і народногосподарський ефект.

Локальний (госпрозрахунковий) ефект визначає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності даного підприємства, внаслідок якого воно має певний зиск. Якщо ж виробництво продукції на деякому підприємстві вимагає додаткових витрат ресурсів, але її споживання (використання) на іншому підприємстві пов’язане з меншими експлуатаційними витратами або позитивними наслідками діяльності, то йдеться про визначення народногосподарського ефекту, тобто спільного ефекту у сферах виробництва і споживання відповідних виробів (послуг)[24 ст.47]

Внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, впровадження на ньому прибуткових, певних технічних,організаційних чи економічних заходів має місце первісний (одноразовий) ефект. Проте майже завжди початковий ефект може повторюватись і примножуватись завдяки багатонапрямковому та багаторазовому використанню таких заходів не лише на даному, але і на інших підприємствах, сферах діяльності. Саме тому досить важливого практичного значення набуває визначення і оцінка так званого мультиплікаційного ефекту.

Необхідні для одержання певного результату (ефекту) всі витрати поділяють на поточні (повсякденні) і одноразові. До поточних відносять – витрати на оплату праці різних категорій персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно використовуються (вартість витрачених предметів праці і сума амортизаційних відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються у повну собівартість продукції (послуг). Одноразові витрати являють собою авансові кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капітальних вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект, результат) лише через деякий час, що дорівнює тривалості відтворювального циклу засобів праці і враховується при визначенні їх ефективності.

Розрахунки витрат необхідні для прийняття тих чи інших господарських рішень. По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, здійснюваних організаційно-технічних і соціально-економічних заходів, загальної результативності і виробничо-господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду часу. По-друге, за їх допомогою обгрунтовують і визначають найкращі (оптимальні) варіанти господарського рішення: застосування нової техніки, технології, організації виробництва, нарощування виробничих потужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продукції тощо. У зв’язку з цим розрізняють абсолютний (загальний) і порівняльний ефект. Кожний з них може бути економічним, соціальним, локальним, первинним тощо.

Абсолютний ефект характеризує загальну або питому (з розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) його величину, яку має підприємство від своєї діяльності за певний проміжок часу. Порівняльний ефект відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них; його рівень відбиває економічні і соціальні переваги обраного варіанту здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) у порівнянні з іншими можливими варіантами. Абсолютний і порівняльний ефект тісно взаємопов’язані, доповнюють один одного. Визначення економічного найбільш вигідного варіанту господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютного ефекту, а аналогічна оцінка останнього здійснюється шляхом порівняння запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період[16 ст.42]

В умовах широкого розвитку підприємства правильна, достовірна оцінка роботи підприємств дозволяє підвищити ефективність виробництва на основі дієвості економічних підоймів і стимулів. Проблема тут – не тільки в тому, як, і за допомогою яких конкретно показників, а й – з якої позиції оцінювати ефективність роботи виробничого підрозділу та його колективу.

Раніше ефективність роботи автопідприємства дуже часто оцінювали з різних позицій: наприклад, з позиції інтересів відомства, якому було підпорядковане це підприємство; з позиції інтересів споживача продукції, що її виготовляло підприємство; з позиції інтересів членів трудового колективу підприємства; з позиції регіональних органів влади; з позиції вищих державних інтересів. Одні і ті самі результати роботи підприємства за один і той самий проміжок часу отримували різну оцінку через різні інтереси окремих груп суспільства.

Доволі важко економічно оцінювати діяльність автопідприємств, тому, що при її оцінці виникають значні труднощі виявлення і обліку економічних підсумків їх роботи. Тому основним завданням теорії економічної ефективності діяльності підприємств є розробка конкретних методів їх оцінки. На даний час вже недостатньо сказати, що діяльність підприємства економічна, необхідно вказати величину економічного ефекту, за рахунок чого він отриманий, що необхідно зробити для отримання більшого результату.

Необхідність оцінки економічної ефективності діяльності підприємств обумовлена тим, що вона має практичну цінність, оскільки в ній акумулюються результати всієї виробничо-господарської діяльності цих підприємств.

Можна відмітити безсумнівний зв’язок оцінки економічної ефективності діяльності автопідприємств з вирішенням наступних проблем: здійснення економічного підходу до результатів (підсумків) виробничо-господарської діяльності, який передбачає проведення контролю економічного стану всіх основних сторін їх діяльності; вибір економічно доцільних напрямків розвитку; виявлення резервів більш ефективної діяльності; прогнозування і планування підвищення економічної ефективності роботи; організація обліку економічної діяльності; організація системи економічного стимулювання виробництва.

Оцінка економічної ефективності повинна відображати напрямки діяльності підприємств, виявляти вплив окремих факторів і знаходити наявні резерви підвищення ефективності виробництва. Тому в умовах реформування України та широкого розвитку підприємництва необхідно більш чітко визначити самі поняття ефективності та економічних показників, що її характеризують[5 ст.56]

Сьогодні переважна більшість підприємств України для економічного аналізу свого стану використовує в повсякденній діяльності близько десяти показників, які належать до різних аспектів їх діяльності. Тому виникає запитання: які показники дають найдостовірнішу оцінку підприємницької діяльності ?

Важливими методологічними проблемами, які вирішуються при оцінці економічної ефективності діяльності підприємства є вибір системи показників, організація системи планування і обліку, стимулювання економічно корисної діяльності.

Як економічна категорія оцінка економічної ефективності діяльності підприємств відображає певне коло виробничих відносин, в якому відбувається включення цих підприємств в систему товарно-грошових відносин. Такий підхід до оцінки економічної ефективності діяльності підприємств дозволяє її розглядати як форму підвищення результатів роботи цих підприємств.

Загальна методологічна основа цієї оцінки повинна охоплювати:

економічну суть діяльності підприємств і особливості її оцінки;

критерій економічної ефективності підприємств;

форми економічної ефективності;

показники економічної ефективності;

організацію і управління економічною ефективністю діяльності підприємства[11 ст.74].

Важливим елементом економічної ефективності є формування цілей.

Формування цілей є початковим етапом діяльності підприємства і являє собою процес вибору одного з можливих етапів в якості заданого, тобто такого стану, до якого необхідно прагнути і необхідно досягти.

Економічний результат діяльності підприємства вимірюється шляхом зіставлення результатів виробництва з витратами чи ресурсами, які використовуються.

Результатом виробництва є його обсяг, який залежить від якості продукції і своєчасного виконання договірних зобов’язань. Кількісним виразом результату виробництва підприємства є прибуток. Із прибутку відраховуються податки у бюджет, а чистий прибуток використовується для створення фондів економічного стимулювання, резервного фонду та фонду дивідендів.

В свою чергу витрати виробництва включають вартість сировини і матеріалів, фонд заробітної плати, амортизацію, страхування, податки, що стосуються ресурсів, які використовуються в процесі виробництва, то вони поділяються на матеріальні, трудові та фінансові. Матеріальні – це витрати, пов’язані із створенням виробничої потужності; трудові – це витрати, які визначаються чисельністю працівників і продуктивністю праці; фінансові – включають в себе власні кошти підприємства, кредити банків та капіталовкладення інших підприємств для організацій процесу виробництва і забезпечення його нормального функціонування.

Виходячи з головної теми діяльності підприємства максимізації прибутку, підприємство повинно намагатись зменшувати витрати і ресурси, в результаті чого досягається економічний ефект.

В умовах сучасної світової ринкової економіки прибуток і норма прибутку є головним орієнтиром і одночасно показником стану виробництва, критерієм його ефективності. Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат господарювання підприємства. Виникнення прибутку пов’язане з отриманням валового доходу підприємства від реалізації своєї продукції по цінах, що склалися на ринку внаслідок співвідношення попиту і пропозиції.

В умовах ринкових відносин підприємство повинно прагнути, якщо не до отримання максимального прибутку, то хоча б до того обсягу прибутку, який дозволив би підприємству не тільки надійно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів, але й забезпечити динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. В кінцевому підсумку це передбачає знання джерел формування прибутку та знаходження методів для кращого їх використання. Управління ефективністю діяльності підприємства, як найменшої господарської одиниці народного господарства країни, в кінцевому підсумку зводиться до загальних завдань по підвищенню ефективності виробництва і заключається в постійному збільшенні віддачі, тобто прибутку, при оптимальних сумарних затратах засобів на виробництво, обіг і реалізацію продукції. Це визначення є своєрідним конгломератом підходів щодо визначення ефективності підприємства, і є найбільш оптимальним і реальним для оцінки його роботи в тих умовах, що склалися на сучасному виробничому ринку України.

Побудова показників ефективності підприємництва базується на певних методологічних принципах. Основними з них є такі:

результати і витрати, що використовуються з метою формування відповідних показників ефективності підприємницької діяльності, треба порівнювати як їхнє співвідношення або різницю;

результат діяльності вимірюваний кількісно, має бути повним, тобто враховувати всі елементи, які вже не можуть повторюватись у подальших розрахунках поточні витрати не можуть мати у своєму складі будь-яких елементів результату;

усі показники ефективності підприємницької діяльності доцільно розподілилися на два типи: ресурсні та витратні. Інакше варто виділяти окремо ефективність відповідно застосовуваних (сукупність живої і уречевленої праці) та споживаних (поточних витрат на виробництво продукції) ресурсів як специфічних форм вияву загальної ефективності виробництва.

Важливо знати і усвідомлювати, що між окремими складовими (показниками) ефективності виробництва існує взаємозв’язок.

Усі показники ефективності підприємницької діяльності є розрахунковими. Зрозуміло, що для їх обчислення необхідно мати необхідну сукупність первинних показників, які відображають реальні виробничі процеси та стан системи господарювання за всіма її напрямками. Формування системи показників для оцінки ефективності виробничо-господарської діяльності має здійснюватись передовсім залежно від направленості останньої.

Характеристики работы

Диплом

Количество страниц: 111

Бесплатная работа

Закрыть

Анализ финансового состояния предприятия на примере Открытого акционерного общества Ровенское автотранспортное предприятие

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.