Сущность и организация управленческого учета
План
1. Сутність та завдання управлінського обліку
2. Етапи розвитку управлінського обліку та його сучасні концепції
3. Предмет, метод, принципи і функції управлінського обліку
4. Відмінності та взаємозв’язок між управлінським та фінансовим обліком
5. Організація управлінського обліку
1. Сутність та завдання управлінського обліку
Сьогодні українським підприємствам надається право самостійно розробляти власні виробничі програми, плани виробничого і соціального розвитку визначати стратегії цінової політики, отже, суттєво зростає відповідальність керівників за прийняті ними управлінські рішення.
Для прийняття оперативних і ефективних рішень керівникам необхідна достовірна інформація про фінансово-господарську діяльність підприємства.
Основними факторами, що сприяють зростанню ролі управлінського обліку, є:
Управлінський облік - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства.
Вимоги, які ставляться менеджерами до системи обліку відносно характеру та обсягу інформації, що їм надається, представлено табл.15.1.
Таблиця 15.1
Вимоги до управлінської інформації
Ознака | Характеристика |
Доступність форми та змісту | Оскільки інформація готується для менеджерів різних рівнів компетенції та освіти, вона повинна викладатися в доступній та корисній формі, а не у вигляді суворо регламентованих загальних документів звітності, як це робиться в системі фінансового обліку |
Варіативність | Інформація повинна забезпечувати можливість вибору варіанта управлінського рішення з декількох взаємовиключних альтернатив |
Компактність | Звітні форми мають бути максимально спрощені, але до меж, які дозволятимуть контролювати не тільки підсумкові показники, а й їх складові |
Диференційова ність | Інформація має бути достатньо повного, але водночас такого, що відповідала б тільки запилу менеджера на конкретне завдання. Це дасть можливість скоротити загальні інформаційні потоки |
Своєчасність | Інформація повинна упереджати будь-які управлінські рішення, а тому порядок і частота надання такої інформації мають відповідати характеру та періодичності завдань, що розв’язуються менеджером |
Основними завданнями управлінського обліку є:
1.Збір, обробка, узагальнення, зберігання та передача необхідної інформації для оперативного управління підприємством та прийняття оптимальних управлінських рішень з оптимізації процесу управління шляхом регулювання структури активів та пасивів підприємства. При цьому аналізується робота підприємства за центрами відповідальності з точки зору прибутку, рентабельності, собівартості, капітальних інвестицій тощо.
2.Перевірка законності та доцільності господарських операцій, забезпечення збереження господарських засобів та коштів, ефективне використання майна.
3.Визначення підсумків господарської діяльності та оцінка ефективності діяльності підприємства в розрізі реалізованих виробів, центрів відповідальності, управлінських і технологічних рішень. При цьому потрібно проводити порівняння загального фінансового результату за даними фінансового обліку з даними управлінського обліку з метою контролю за маркетинговою діяльністю.
4.Складання внутрішніх звітів, інформація яких призначена для власників підприємств та керівників (менеджерів) й інших внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації. Зміст звітів може змінюватися залежно від їх цільового призначення і посади управлінця, для якого вони призначені.
2. Етапи розвитку управлінського обліку та його сучасні концепції
Перші висловлювання про необхідність формування самостійної інформаційної системи про витрати підприємства і про те, якою вона має бути, з’явились ще на початку XX ст. у книзі Г. Емерсона «Продуктивність праці як основа оперативної роботи і заробітної плати». У цій роботі вперше була здійснена спроба виділити облік витрат виробництва в самостійний напрямок облікової роботи.
Другою важливою обставиною, яка сприяла виділенню управлінського обліку в самостійну галузь бухгалтерської справи, було створення в США національної асоціації бухгалтерів-виробників, яка виникла в жовтні 1919 р. за ініціативою Дж. Лі Нікольсона - діяча в області фабрично-заводського рахівництва. Ця асоціація відіграла велику роль в розвитку і перекваліфікації бухгалтерів США.
Вже на початку XX сторіччя стало зрозумілим, що традиційний облік не повного мірою задовольняє потреби управління в умовах загострення конкуренції, ускладнення технології та організації виробництва. Внаслідок цього на підставі розробки методів нормування праці (система Тейлора, Ганта) була посилена контрольна функція обліку шляхом використання системи калькулювання стандартних витрат і оперативного аналізу відхилень. Цей період вважають першим етапом у розвитку управлінського обліку. Отже, базовий управлінський облік виник в 20-х рр. XX ст. в країнах з високорозвиненою промисловістю.
Другий етап розвитку управлінського обліку почався в середині 30-х рр. і був пов’язаний, передовсім, з розробкою системи калькулювання змінних витрат, що одержала назву «директ-кос- тинг», та виникненням системи обліку за центрами витрат, яка виникла в США. В той час в СРСР було опубліковано професором М.Х.Жебрак ряд праць з «нормативного обліку». В 40-50 рр. управлінський облік є обов’язковим в університетах США, Німеччини та інших країн світу. Автори Хорнгрен і Фостер свою працю розпочинають словами «теперішні керівники багатьох компаній, таких як «Дженерал Моторе», «Пепсі-кола», в минулому були бухгалтерами». Досвід облікової роботи визначив ключову роль в їх кар’єрі, бо ці люди завдяки обліку, який пронизує всі служби підприємства, були тісно пов’язані з оперативним плануванням та контролем». Підготовка бухгалтерів США орієнтує їх на управлін- ську діяльність.
Внаслідок впровадження таких новацій в арсеналі фінансових менеджерів з’явилася окрема підсистема бухгалтерського обліку, яка використовувала не тільки грошові вимірники і була орієнтована не лише на калькулювання собівартості продукції для складання офіційної звітності, а й на прийняття поточних управлінських рішень. Можна вважати, що управлінський облік як самостійна функція менеджменту сформувався в середині 50-х років.
Починаючи з середини 60-х років XX ст., спостерігаються зміни у спрямованості управлінського обліку в напрямі забезпечення інформації для планування й контролю за допомогою аналізу рішення та обліку витрат за центрами відповідальності.
Третій етап розвитку управлінського обліку почався в середині 70-х років у зв’язку з посиленням ролі стратегічного управління в умовах глобальних змін у технології та в системах управління. Якщо до цього часу управлінський облік був орієнтований лише на управління виробництвом, то тепер він дедалі більше перетворюється на стратегічний управлінський облік.
Перша програма з управлінського обліку розроблена в 1972 році Національною асоціацією бухгалтерів США.
Починаючи з 1975 року, важливими чинниками, що вплинули на розвиток управлінського обліку, були:
З 1986 року велику увагу приділяють зниженню витрат ресурсів, що використовуються в господарській діяльності, завдяки аналізу процесів і технологій управління витратами.
З огляду на це, дедалі більшу увагу приділяють удосконаленню методів калькулювання собівартості продукції.
Сучасний управлінський облік дедалі частіше розглядають як складник процесу стратегічного управління. Це пов’язано, передусім, із посиленням ролі стратегічного управління за умов глобальних змін у технологіях і системах управління. Він, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, а й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу, здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо.