План

1. Основи організації обліку доходів, витрат та видатків.

2. Організація обліку доходів загального фонду

3. Організація обліку доходів спеціального фонду

4. Організація обліку видатків

5. Організація обліку затрат

Кожна із зазначених групувань потребує адресної, щодо кожного окремого виду послуг, конкретизації до рівня, необхідного для виконання того чи іншого завдання загального процесу управління.

Випрацювання складу кожного з угруповувань має здійснювати головний бухгалтер. При цьому, для забезпечення науково та практично обгрунтованого результату, головний бухгалтер повинен:

проаналізувати схему надання послуг, виконання робіт, виготовлення продукції на предмет оптимальнрої її реалізації в межах фінансового плану установи;

вирізнити щодо вказаної схеми у вигляді етапів процеси планування, регулювання, визначення собівартості, контролю тощо;

визначити відправні моменти щодо виникнення зобов’язань з обох боків і їх погашення.

Розробка детальної характеристики кожного з угрупувань потребує не тільки значних практичних напрацювань, а і наукового підходу, який виражається в опрацюванні та аналізі спеціалізованої літератури за предметом вивчення. Особливого значення має розробка робочої номенклатури статей калькулювання.

Типова номенклатура статей калькулювання для відображення затрат майстерень, підсобних господарств передбачена Інструкцією по бухгалтерському обліку в установах і організаціях, що утримуються за рахунок коштів СРСР № 61. Відповідно до зазначеного документу пропонується така номенклатура:

1) матеріали, сировина, купівельні полуфабрикати;

2) заробітна плата виробничих робітників;

3) відрахування на соціальні заходи безпосередніх виконавців;

4) затрати минуклих років, що відносяться до собівартості продукції звітного періоду;

5) інші проямі хатрати;

6) заробітна плата працівників апарату управління і обслуговуючого персоналу;

7) відрахування на соціальні заходи працівників апарату управління та обслуговуючого персоналу;

8) затрати по аренді приміщень;

9) затрати на опалення, освітлення, водопостачання виробничих приміщень;

10) інші непрямі загальногосподарські затрати.

Щодо діяльності науково-дослідних установ в частині виконання НДР, Методичними рекомендапціями щодо застосування Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” при визначенні кошторисної вартості НДДКЕР, затвердженого, затвердженими Наказом № 119 від 13.03.01 передбачено наступний перлік статей калькулювання:

1) сировина, основні і допоміжні матеріали, купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби (включаючи затрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на виконання НДР);

2) спецустаткування для наукових (експериментальних) робіт (належать затрати на виготовлення та придбання устаткування, верстатів, пристроїв, інструментів, приладів, стендів, апаратів, механізмів, іншого обладнання спеціального призначення, необхідних для проведення конкретної НДР;

3) заробітна плата та інші виплати виконавцям НДР;

4) відрахування на соціальні заходи виконавців НДР;

5) інші виробничі прямі затрати;

6) витрати на оплату службових відряджень виконавців НДР;

7) затрати на опалення, освітлення, водопостачання;

8) затрати на обслуговування виробничого процесу;

9) інші загальновиробничі затрати;

10) затрати на утримання та службові відрядження апарату управління та іншого загальногосподарського персоналу установи;

11) затрати на зв’язок;

12) інші затрати загальногосподарського призначення.

Зауважимо, що зазначені статті мають стандартий, а отже уніфікований характер. В той же час процеси виробництва, як по виготовленню продукції, так і виконанню потреби НДР мають свою специфіку, яка може спричинити виокремлення індивідуальних затрат. За цих умов, головним завданням працівника бухгалтерії, що здійснює облік виробничих затрат є вірна їх ідентифікація щодо способу включення у собівартість продукту.

Склад калькуляційних статей щодо надання послуг бюджетними установами в нормативній базі не визначено. При розробці номенклатури доцільно використовувати концептуальні положення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 “Витрати”, затвердженого Наказом Мністерства фінансів України № 318 від 31.12.99. Відповідно до останнього виробника собівартість продукції (робіт, послуг) включає:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Зазначений загальний склад виробничих затрат відображає специфіку матеріального виробництва, де доля матеріальних затрат в загальній структурі є превалюючою. Нематеріальне виробництво, а саме до нього відносять надання послуг освітнього, медичного, культурного характеру, відрізняється незначними матеріальними затратами при абсолютно переважаючих затратах трудових ресурсів. Зазначена особливість має бути відображена при розробці номенклатури статей калькулювання.

В цілому роботу по випрацюванню статей затрат виробничої собівартості слід починати з створення детального переліку одноелементних затрат, які мають бути понесені для надання послуг чи забезпечення процесу їх надання.

На другому етапі розробки статей калькулювання, здійснюється ідентифікація кожної статті з розробленого переліку по відношенню до способу включення затрат у собівартість, тобто їх розподіл на прямі і непрямі.

Останній крок передбачає групування одноелементних затрат схожих за економічною сутністю у комплексні статті. Розроблена номенклатура статей калькулювання затверджується в складі положення з планування, обліку, калькулювання.

Організація облікових номенклатур за напрямком облік затрат передбачає виокремлення тих номенклатур, що відображають фактичні затрати на надання послуг, зокрема:

- Нарахована заробітьна плата основному персоналу по наданню послуг;

-Нараховані збори до позабюджетних соціальних фондів з заробітної плати основного персоналу;

-Витрачено матеріали, для наукових, навчальних, лікувальних, діагностичних цілей;

-Витрачено медикаменти для надання платних лікувальних послуг;

-Витрачено продукти харчування для харчування хворих, що отримують платні лікувальні послуги, тощо.

Виокремлення подальших адресних характеристик кожної з облікових номенклатур в розрізі первинного поточного та підсумкового етапів обліку, відбувається за загальною методою викладеного у розділі 3.

Організація носіїв облікової інформації передбачає визначення їх кола, яке включає пакет первинних документів та реєстрів, які були описані раніше в окремих темах, та визначення схеми руху носіїв.

Важливим моментом при побудові схеми руху носіїв облікової інформації щодо затрат є визначення оптимального розподілу праці в бухгалтерії. Слід вказати, що затрати повинні фіксуватись як в системі обліку затрат, так і в системі обліку видатків спеціального фонду. Очевидно раціональним кроком по досягненню зазначених завдань є виділення окремої штатної одиниці для збору і накопичення даних про затрати на надання послуг в розрізі їх видів в системі аналітичного обліку.

Організація калькулювання продукції послуг, робіт передбачає вибір методу калькулювання. Нагадаймо, що у вітчизняній практиці основними методами калькулювання виступають позамовний та попроцесний метод. Сутність позамовного методу полягає у веденні обліку витрат по кожному замовленню чи партії продукції, а не за окремими підрозділами і звітними періодами. Попроцесний метод визначає таку процедуру, за якою всі витрати збираються за окремими підрозділами та процесами.Формування цих методів зумовлено двома формами виробництва: нетерогенною, що пов’язана з механічним поєднанням самостійних окремих продуктів у готовий продукт, та органічною, за якою готовий продукт отримується внаслідок ряду послідовних, пов’язаних між собою процесів.

Визначаючи ціль зазначених методів, зауважимо, що вона в них однакова – отримання інформації про собівартісь одиниці продукції для ціноутворення, контролю витрат і визначення прибутку. Однак ця мета досягається різними шляхами і це пов’язано перш за все з особливостями даних методів калькулювання (табл. 8.5).

Порівняльна характеристика позамовного іпопроцесного методів калькулювання

Табл. 5.

Позамовний метод калькулювання Попроцесний метод калькулювання
1. Концентрація даних про зазнані витрати і віднесення їх на окремі види робіт чи серії готової продукції 1. Групування виробничих витрат за окремими підрозділами чи виробничими ділянками без відповідно до окремих замовлень
2. Визначення витрат по кожній завершеній партії, а не за проміжок часу 2. Списання витрат за календарний період, а не за час необхідний для завершення окремого замовлення
3. Ведення тільки одного рахунку “Незавершене виробництво” щодо всіх замовлень 3. Відкриття декількох рахунків до рахунку “Незавершене виробництво” для кожного підрозділу чи виробничої ланки
4. Як правило, застосовується в індивідуальному виробництві (зокрема, при визначенні вартості медичних послуг) 4. Застосовується в масовому виробництві (наприклад, при визначенні собівартості освітніх послуг)

Досить відомим на практиці є нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості, який характеризується тим, що за кожним виробом на підставі діючих розробленитх норм і кошторисів видатків складається попередня калькуляція нормативної собівартості. Облік за зазначеним методом побудований за принципом норм і відхилень, а саме: всі витрати поділяються на нормативні і за відхиленнями. Дані про відхилення дають змогу керівникам всіх рівнів приймати рішення щодо коливань фактичної собівартості від нормативної, а бухгалтерії калькулювати продукт виробництва шляхом додавання до нормативної собівартості відповідної суми відхилень за кожною з статей.

Відносно новим для вітчизняної практики є метод “дирент-костінг”, сутність якого полягає в акумуляції щодо собівартості обсягу прямих витрат, а накладні витрати відносяться безпосередньо на рахунок реалізації. При обчисленні собівартості для визначення ціни продажу і прогнозування подальшого виробництва даного продукту, накладні витрати добавляються до скороченої собівартості в межах існуючого ліміту за встановленими нормами. Слід відмітити, що в установах, організаціях, може застосовуватись для різних видів продукції різні методи обліку витрат і калькулювання.

Обрані методи обліку затрат та калькулювання повинні бути деталізовані в вищевказаному положенні за позиціями:

порядок призначення прямих затрат;

порядок групування непрямих затрат:

порядок віднесення непрямих затрат на собівартість продукту діяльності.

Особливістю калькулювання послуг, робіт, продукції бюджетних установ є обов’язкове складання планових калькуляцій, як зазначеній процедурі передує встановлення максимально чітких обсягів планових затрат, на підставі фактичних затрат минулого періоду, фактичної вартості на момент складання калькуляції необхідних трудових, матеріальних та інших ресурсів, а також запланового обсягу робіт.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 38

Бесплатная работа

Закрыть

Организация учета доходов, расходов и затрат

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.