Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 45

Платная работа

Цена: 300.00грн.

Заказать работу

Зміст

Вступ.. 3

1. Етіологія іонізуючого випромінювання. 7

2. Патогенез іонізуючого випромінювання. 8

2.1. Порушення біологічних процесів у клітинах. 9

2.2. Порушення функцій всього організму і основні симптомокомплекси. 11

3. Радіочутливість клітин у різні фази мітотичного циклу. 15

4. Радіостійкість живих систем та її модифікація. 18

4.1. Радіочутливість. 18

4.2. Рівні радіочутливості 19

5. Радіостійкість багатоклітинних організмів. 22

6. Радіостійкість тварин різних класів. 24

6.1. Радіостійкість найпростіших. 24

6.2. Радіостійкість безхребетних. 25

6.3. Радіостійкість хребетних тварин. 26

7. Стійкість тварин до хронічного опромінення. 29

8. Біологічна дія випромінювань. 31

9. Чим шкідлива для організму радіація. 37

10. Засоби і механізми протирадіаційного захисту. 39

11. Гігієнічні і екологічні основи радіаційного захисту людини і навколишнього середовища  41

Висновок. 44

Список використаної літератури.. 46

Вступ

Загальновідомо, що на земній кулі існує радіаційний фон, який породжується іонізуючим випромінюванням радіоактивних елементів, що містяться в земній корі, і космічним випромінюванням (природний радіаційний фон- ПРФ) та радіацією антропогенного походження, яка є наслідком деяких технологічних процесів людської діяльності.

Вважається, що рівень природного радіоактивного фону в процесі еволюції Землі був непостійним: набагато вищим у минулі геологічні епохи, особливо в абіотичний період її розвитку, і змінювався в часі і просторі за остання 3-4 млрд років. Проте і сучасний рівень природного фону неоднаковий. Є багато місцевостей, де ПРФ у багато разів перевищує середній рівень в результаті різної радіоактивності гірських порід в залежності від їхнього складу. Такі місця є в Бразилії, в місцевості Морро де Ферро (поклади торія ), в штатах Еспіріту-Санту та Ріо-де-Жанейро, в Індії в штатах Керала та Таміль-Наду (монацмтові відклади), а також у гірських районах Франції, Італії, Норвегії, Нігерії, Мадагаскару, Китаю та ін. Причому різниця в поглинутих дозах від природного радіаційного фону в різних країнах і регіонах для людини на рівні 1 м від землі може відрізнятися в кілька разів і навіть на порядок, а для дрібних тварин, що живуть на поверхні землі, ще в 3-4 рази.

Іонізуюче випромінювання було екологічним фактором, який, можливо, сприяв самому зародженю органічного життя в добіотичний період історії землі, і супроводжує його протягом еволюції біоти. А. М. Кузін взагалі вважає, що іонізуючій радіації належить провідна роль в початку абіотичного синтезу вуглецевих сполук. Зміни рівня радіації не могли не впливати на розвиток життя на землі та формування радіочутливості різних організмів. Залежно від рівня опромінення (дози) і радіочутливості організму ефект впливу його може бути різний, як негативний, так і позитивний, стимулюючий. В радіобіології наразі немає єдиної думки щодо характеру залежності ефекту від дози радіації на сублетальному рівні. Існують дві альтернативні концепції – прямого о’язку типу доза-ефект і концепції порогової дії опромінення.

Звичайно в процесі еволюції всі живі організми перебували під впливом природного фону і змушені адаптуватися до цього фактора.

Дія іонізуючого випромінювання не сприймається органами чуття людини. Пошуки специфічних рецепторів у тварин, які б могли сприймати іонізуюче випромінювання, не принесли позитивного результату, хоча є відомості, що деякі з них здатні якимсь чином на нього реагувати на рівні поведінки. Це відзначалось на кошковопорожнинних, червах, голкошкірих, членистоногих і, начебто на ссавцях. Але деякі дослідники ці дані не підтверджують. Очевидно, що ще на ранніх етапах еволюції виробились механізми адаптації до цього чинника на клітинному та тканинному рівні: репарації пошкоджень за допомогою ферментних систем, а в реакції на рівні цілого організму в тих умовах не було потребо.

Оскільки радіаційний природний фон існує на землі постійно, то природньо, що він був необхідною умовою існування і розвитку всього живого. А це, в свою чергу, означає, що живі організми у пристосовуватись до того рівня ПРФ, в якому вони формувались та існували. Тому радіочутливість організмів різних систематичних груп до іонізуючого випромінювання різна. Вважається, що чим нижчий щабель еволюційної драбини займає таксон, тим його представники більш стійкі до радіації. Але в цій залежності є винятки. Зокрема, філогенетично древні деревні породи, особливо голонасінні (шпилькові) виявились досить близькими до філогенетичної молодої групи- ссавці, людини в тому числі. Це ілюструє Чорнобильська катастрофа, в результаті якої загинув сосновий ліс на деяких ділянках Зони відчуження (ділянки рудого лісу), і пошкоджені ялинові насадження. На думку вчених, ці непослідовності в радіорезистентності різних організмів можуть бути пов’язані не тільки з рівнем ПРФ на час філогенезу групи, й з особливостями організації, екології та енергетики самих рослин і тварин.

Загалом радіостійкість (радіорезистентність) організмів визначається летальним дозовим навантаженням при гострому опроміненні ЛД 50/30 чи ЛД 100/30.

Плазуни, амфібії та риби радіостійкіші за птахів та ссавців, не кажучи вже пр безхребетних:

Доза в рентгенах ЛД 50/30

Комахи (Insecta) 4200

Риби ( Pisces) 2300-3500

Земноводні ( Amphibia) 700-1400

Птахи (Aves) 400-600

Ссавці (Mammalia) 200-1200

Високочутливою до радіації є людина, для якої ЛД 100 дорівнює 450 рад, що означає стовідсоткову смертність при гострому опроміненні такого рівня. Для порівняння: грунтова мікрофлора витримує дозу в мільйони рад.

Якщо радіобіологів цікавлять, в першу чергу, первинні променеві реакції тваринних організмів, пов’язані з їх відповіддю на опромінення залежно від радіорезистентності організму в цілому та його органів і тканин, та репараційні механізми клітин і тварин, то предметом радіоекології є поведінка радіонуклідів по трофічних ланцюгах і, врешті, вторинні променеві реакції, які пов’язані з перебудовою ієрархії в усьому комплексі екологічних факторів, структурно-функціональних зв’язків в екосистемах при випадінні деяких його компонентів, менш радіорезистентних тощо.Ці вторинні екологічні явища можуть мати важливіші наслідки для екосистеми, ніж первинні радіаційні ефекти.

При хронічному опроміненні живих об’єктів сублетальними дозами одночасно з виникненням радіаційних пошкоджень включаються в дію репараційні механізми, які, певною мірою, нейтралізують негативний вплив радіації на організм. Крім того, мутаційні зміни генотипу при хронічному впливі іонізуючого випромінювання з часом призводить до підвищення радіорезистентності популяцій, до радіоадаптації в нових умовах існування. Але це не адаптація організму у фізіологічному сенсі, що відбувається протягом індивідуального життя тварини. Це еволюційний відбір, який під дією радіаційного відбору, тобто природного добору в умовах хронічного опромінення, приводить до радіоадаптації популяцій щодо забрудненого середовища за рахунок підвищення радіорезистентності окремих особин.

Це явище було досліджено в експериментах, у тому числі на ссавцях. Підвищення радіорезистентності спостерігалось у 40-му поколінні лісовихмишей. Причому, ця підвищена радіостійкість зберігалась і у нащадків в чистих лініях піддослідних мишей, тобто, спадково закріпленою. Формування такої радіоадаптації принципово тотожне адаптації до будь-яких інших екологічних факторів, що приводят до загибелі тварин (наприклад до пестицидів).

Підвищення радіостійкості в популяціях гризунів, що мешкають в Зоні відчуження в природних умовах, було виявлено через 5 років після Чорнобильської аварії. Летальні дози опромінення для них в 1,3 рази більші, ніж для контрольних.

Крім добору, в опромінюваній популяції діють популяційні компенсаторні механізми, які нівелюють такі негативні ефекти опромінення, як підвищена смертність, скорочення тривалості життя тварин, стерильність окремих особин тощо. І тому вторинні екологічні ефекти в біоценозі можуть компенсувати негативні наслідки первинних радіаційних ефектів. Вчені прийшли до такого висновку на підставі фактів, які спостерігали в Зоні відчуження, не бувши радіоекологами. Але відзначимо, що ця теза сформульована ще до Чорнобиля і потім підтверджена матеріалами досліджень у реальних умовах аварій на Південному Уралі і Чорнобильській АЕС.

Результатом взаємодії всіх цих ефектів є явище популяційної, чи екологічної радіостійкості тварин.

Оцінювати інтегральний вплив первинних і вторинних радіоекологічних ефектів в умовах природних популяцій важко, бо вони багатовекторні і неоднозначні. Єдиним показником генералізованої оцінки стану популяцій в таких випадках може бути загальний стан їхньої чисельності, яка свідчить про добробут чи пригнічення популяції.

Закрыть

Радиоустойчивость многоклеточных организмов

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.