ЗМІСТ

1. ВСТУП

2. КОМАХИ РОКИТНІВСЬКОГО ЛІСНИЦТВА

2.1. Представники

3. КОМАХИ - ШКІДНИКИ ЛІСУ

3.1. Шкідники хвої

3.2. Шкідники листя

3.3.Шкідники молодих лісових культур

а) Шкідники пагонів і бруньок

б) Шкідники коріння

3.4. Заходи боротьби з хрущами

4. ЛІСОВІ МУРАШКИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ У ЖИТТІ ЛІСУ ТА ЗНИЩЕННІ ШКІДЛИВИХ КОМАХ

4.1. Роль лісових мурашок у житті лісу та знищенні шкідливих комах

4.2. Біологія лісових мурашок

4.3. Охорона і збереження мурашок

4.4. Методика обстеження лісових насаджень на виявлення в них мурашок та їх облік

4.5.Штучне розселення лісових мурашок

5. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

ЛІТЕРАТУРА

4.2. Біологія лісових мурашок

На початку існування Землі комахи були єдиними наземними істотами. Вони мали крила щонайменше 100 мільйонів років до того, як з’явилися перші птахи. Однією з таких комах була оса. З часом оси почали будувати гнізда групами, для того, щоб краще захищатися від ворогів. Через декілька мільйонів років з’явилися оси, які взагалі не вилітали з гнізда. Там вони допомагали матці вирощувати інших ос, бо самі втратили здатність до розмноження. З часом оси втратили крила і набули дезінфекційних залоз (щоб не захворіти в підземеллі), проте зберегли осині жала та щелепи. Таким чином з’явилися перші мурахи.

Науці відомо близько десяти тисяч видів мурашок, і ще стільки ж чекає, доки їх відкриють. На території України нараховується більше 70 видів мурашок. У межах Рівненської області (де проводилися досліди) зустрічається близько 20 видів мурашок [11], які розселені в різних типах лісу, а також на відкритих місцевостях. Найбільше їх у хвойних і змішаних (хвойно-листяних) лісах.

Не всі види мурашок, що живуть у лісі – корисні. В лісах Рівненщини найкориснішими для лісу і найбільш розповсюдженими є лісові мурашки з роду Форміка (F. Rufa L., F. polyctena Först, F. nigricans Eem., F. exsecta Nyl.).

Тіло мурахи складається з трьох відділів: голови, грудей та черевця.

Голова має вигляд капсули, утвореної внаслідок злиття кількох сегментів. На голові розташовані пара складних очей. Очі у мурахи складаються із сотень маленьких лінз, що створюють мозаїчне зображення світу. Ділянку між очима називають лобом. Спереду на обличчі під лобом кріпиться різна кількість вусиків (залежно від виду), із боків голови під очима знаходяться щоки, а її задня поверхня називається потилицею. Голова мурахи закінчується щелепами чи мандібулами, які є її головним інструментом. Сформовані з жорсткого зовнішнього скелету вони бувають найрізноманітніших форм. Розмір і будова мандібул можуть багато розповісти про спосіб життя мурахи. Щелепи для мурахи такі ж важливі, як для нас руки.

Груди комахи складаються з трьох сегментів, які відповідно називаються передньогруди, середньогруди та задньогруди. До нижньої частини боків кожного сегмента рухомо приєднана пара ніг, що утворена кількома члениками. На кінцевому членику розташовані кігтики.

Черевце мурахи складається з сегментів та анальної пластинки. На кожному сегменті міститься пара дихалець. Покриви мурахи багаті на залози. Одна з таких залоз продукує пахучу речовину феромон. За допомогою цієї речовини мурахи спілкуються. Вони відчувають запахи завдяки своїм органам чуття – антенам.

Як і всі комахи мурашки є холоднокровні тварини. Кровоносна система складається з багатокамерного трубчатого серця, розташованого в черевці, та єдиної судини – аорти, по якій кров тече від серця до голови, де аорта відкривається.

Органи виділення мурах – мальгіпієві судини.

Дихають комахи за допомогою трахей. Це система хітинових трубочок, які починаються спеціальними отворами (дихальцями), що розміщуються на поверхні тіла і, розгалужуючись, своїми кінцями проникають всередину окремих клітин. Дихання здійснюється в наслідок ритмічного скорочення та розтягнення повздовжніх та бічних м’язів черевця.

Передній відділ мозку мурах побудований дуже складно. З боків він має пару великих зорових долей, від яких відходять нерви до складних очей, а також пару грибоподібних тіл. Вважають, що ці тіла відповідають за складну форму поведінки комах, зокрема за вироблення умовних рефлексів.

Живуть мурахи сім’ями в гніздах, відомих під назвою “мурашників”. На Рівненщині руді лісові мурашки будують свої гнізда з різного матеріалу: перегною, частинок ґрунту, частинок листя, дрібних корінців дерев і трав частинок кори, дрібного насіння, гілочок дерев, тощо.

У хвойних насадженнях їх гнізда збудовані переважно з хвоїнок сосон і ялин, дрібних гілочок, лусочок шишок, шматочків кори, землі, піску, дрібних камінців тощо. І хоч самі мурашки мають незначний розмір, при влаштуванні своїх гнізд часто використовують гілки завдовжки 1-12 і товщиною 0,5 сантиметрів. За цими характерними ознаками найлегше впізнати мурашок роду Форміка.

Подібні гнізда будують тільки тонкоголові мурашки (підроду Coptoformica роду Formica), однак ця подібність лише зовнішня, внутрішня ж будова їх гнізда інша. Гнізда у тонкоголових мурашок завжди невисокі і побудовані, головним чином, з трави, тоді як у лісових мурашок Formica rufa L. матеріалом для побудови гнізда служать хвоя і дрібні гілки. Всі види мурашок роду Форміка в більшості розміщують свої гнізда під деревами або ж біля них і обов’язково на старому пні. В цьому випадку дерева захищають від вітру, дощів, а в спеку від прямих сонячних променів.

Розміри мурашиних гнізд різні, заввишки від 100 сантиметрів і більше. Бувають гнізда-гіганти – 1,5-2 метри висотою і 2-3 метри шириною в основі.

Від кожного мурашника в усі боки відходять добре помітні “мисливські” доріжки, по яких робочі мурашки виходять на розвідку в ліс, а також для пошуків їжі і будівельного матеріалу. Біля гнізда буває від 5 до 12 таких доріжок. Всі вони ведуть переважно до кормових дерев. Довжина доріжок від 5 до 100 метрів.

Мурашки належать до ряду перетинчастокрилих комах. До складу мурашиної сім’ї входять робочі мурашки (нерозвинені самки, які втратили можливість до продовження роду), самки-матки, які відкладають яйця і продовжують рід, та самці. Самки і самці в льотний період мають крила. Робочі мурашки народжуються без крил, вони складають більшу частину “населення” мурашника, будують його, добувають їжу, вигодовують личинок і доглядають лялечок. Парування самок і самців відбувається в польоті під час шлюбного льоту, а також в гнізді при наявності в гнізді обох статевих особин. Запліднена самка втрачає крила і починає відкладати яйця. Самки рудих лісових мурашок можуть утворювати сім’ю тільки при достатній кількості робочих мурашок. Інколи невелика кількість мурашок від материнського гнізда з самкою, переходить на інше місце і там засновує нове гніздо. Однак зв’язок з старим гніздом вони не втрачають, підтримують його по підземних ходах і надземних доріжках. Самці живуть недовго і, запліднивши самок, гинуть. У рудих лісових мурашок в одному гнізді може бути декілька десятків, а то й сотень самок.

Самки відрізняються від робочих мурашок та самців більшим розміром, яскравим забарвленням з блискучим відтінком. Черевце самки циліндричне.

Самець має матове чорне забарвлення і крила. Довжина тіла робочих буває від 4,9 до 9 міліметрів. Голова і груди їх рудувато-червоні або руді, черевце, вусики, плями на голові і на грудях темно-коричневі. На основі і на кінці черевця розміщено по жовто-червоній плямі. У самок і робочих мурашок черевце округле. Поміж грудьми і черевцем у них є одночленникове стебельце з лусочкою.

У глибині ходів мурашників самки відкладають невеликі, до 0,5 міліметрів завдовжки, яйця. Через 3-4 дні з яєць вилуплюються сліпі, безногі, біло-жовті личинки. Робочі мурашки постійно доглядають їх, годують, чистять переносять з місця на місце, в більш сприятливі умови. Під постійним наглядом “мурашок няньок” личинки виростають, плетуть шовковисті кокони і в них заляльковуються. Ці кокони неправильно називають мурашиними яйцями.

Через деякий час дорослі мурашки допомагають новим членам родини вибратись з коконів, а потім з лялечкової оболонки, підгодовують їх, поки молоді особини зміцніють і почнуть в свою чергу доглядати молодь, чистити, ремонтувати, добудовувати мурашник, захищати його від ворогів, здобувати їжу і т.д.

Спостереженнями за життям і поведінкою рудих лісових мурашок з родини Форміка встановлено, що в умовах Рівненщини після зими мурашки в гніздах починають пробуджуватись з самої ранньої весни, зразу після танення снігу. Першими пробуджуються світлолюбні види (Форміка поліктена), гнізда яких розташовані на освітлених сонцем місцях. Пізніше пробуджуються тінелюбні види (Формікка руфа та інші), які розташовані в середині насаджень в затінених місцях. Діяльність мурашок у великій мірі залежить від температури навколишнього простору. При температурі 2-3° мурашки виду Форміка поліктена піднімаються з глибини гнізда до купола. При температурі 5-6° у сонячні дні мурашки виходять з гнізда і на їх куполах гріються на сонці, а з пониженням температури ховаються в гнізда. Відігрівшись на сонці, з підвищенням температури повітря до 10°, робочі мурашки починають розвідувати місцевість навкруги гнізда, ремонтують їх, а також збирають поживу на відстані декількох метрів від гнізда. При температурі 10° мурашки звичайно полюють на комах на поверхні ґрунту, а інколи навіть лазять на дерева до висоти 4 метрів і вишукують там комах. При температурі 18° мурашки діють більш активно, полюють на поверхні ґрунту, на підліску і навіть вилазять на самі високі дерева і там переслідують своїх жертв. Полювання мурашок у лісі звичайно буває на відстані до 100 метрів від мурашника. Однак найактивніше полювання відбувається в радіусі 30-40 метрів від мурашника. З підвищенням температури посилюється інтенсивність знищення комах.

При температурі 30° мурашки уникають сонця і ховаються в тінь, а при 35° ховаються в гнізді.

Інакше реагують на підвищення температури види тінелюбних мурашок Форміка руфа і нігриканс, які починають пробуджуватися у лісі при температурі 8-10°, а полювати на комах починають при температурі не менше 10°. Навіть у спеку вони не припиняють полювання. Їх можна зустріти в затінених місцях при температурі 30-35°. У цих видів пізніше на 10-20 днів починається вихід з лялечок крилатих самок і самців і також пізніше відбувається їх парування. Тому, залежно від погодних умов і ступеня затінення насаджень, у гніздах мурашок можна зустріти крилатих самок і самців, значно пізніше (на 2-3 тижні), ніж у видів Форміка поліктена. Наприклад, при обстеженні гнізда мурашок виду Форміка руфа в листяних насадженнях Степаньськоголісництва16 червня 2001 року було виявлено багато крилатих самок і самців на гніздах. Це свідчило про те, що температура і освітлення дуже впливає на розвиток самок і самців, що потрібно особливо враховувати при штучному розселені мурашок. Вихід крилатих форм світлолюбних видів Форміка поліктена на Рівненщині відбувається набагато раніше, ніж у тінелбюбних і триває з середини квітня то до середини травня. Таким чином вихід самок і самців у всіх видів Форміка продовжується 30-40 днів.

Пробудження мурашок залежить не тільки від кліматичних умов весни, але й від мікроклімату на ділянці лісу, на якій розташовані мурашині гнізда.

У 1999 році в зв’язку з ранньою весною пробудження мурашок світлолюбних видів почалося у насадженнях в першій декаді квітня, а тінелюбних – на 8-10 днів пізніше. В 2000 році пробудження мурашок почалось 12-15 квітня, а в 2001 тільки в третій декаді квітня. В зв’язку з різким похолоданням у кінці квітня і на початку травня активне полювання мурашок почалось лише 12-15 травня. В 1999 мурашки світлолюбних видів почали пробуджуватися у третій декаді березня. На Рівненщині полювання мурашок на комах починається з половини квітня і продовжується до жовтня, а інколи і довше.

У пошуках їжі мурашки збирають не тільки лялечок і мертвих комах та гусениць, але гуртом нападають на живих крупних комах, личинок метеликів та жуків.

Дрібну здобич мурашки доставляють в гніздо цілком, а крупнішу розривають на шматочки. Встановлено, що мурашки головним чином полюють на більш помітних, рухливих комах (гусениць і личинок) і лише в останню чергу нападають на менш помітних комах. Тому паралізовані личинки або гусениці, в яких розвиваються відкладені їздцями яйця, часто залишаються непомітними для мурашок, завдяки чому для їздцями, які паразитують на шкідниках, небезпеки мурашки не являють. На весні і до половини літа мурашки живляться переважно шкідливими комахами, а в кінці літа в раціоні їх харчування збільшується кількість корисних і нешкідливих комах. У вогнищах масового розмноження зимового п’ядуна і дубової листовійки в Рокитнівському лісгоспзазі мурашки збирали переважно гусениць зимового п’ядуна і дубової листовійки. На території вогнищ всі мурашині гнізда набули зеленого забарвлення від убитих гусениць шкідників. Після закінчення розвитку зимового п’ядуна і зимової листовійки склад їжі мурашок змінився тому, що в лісі змінилося співвідношення між корисними і шкідливими видами комах. У цей період активніше знищували шкідників мурашки виду Форміка поліктена. На зиму мурашки ховаються вглиб гнізда і там впадають у сплячку.

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 43

Бесплатная работа

Закрыть

Биология муравьев и их влияние на состояние леса

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.