План 

1. Патогенні амеби людини

2. Загальна характеристика і таксономія ряду Кінетопластиди

3. Вплив міксоспоридій на організм хазяїна

Список використаної літератури

У Латинській Америці важке захворювання людини — хворобу Чагаса викликає інший вид — Т. cruzi. Його переносять кровосисні клопи з родини Reduviidae (Triatoma та ін.), трипанозоми паразитують у задній кишці клопа. Клоп ссе кров із слизової оболонки очей, губів, носа. В цей час фекалі ї клопа потрапляють на слизову оболонку, і трипанозоми, що містяться в них, проникають через тріщинки в шкірі всередину тіла. Трипанозоми уражують клітини серця, судин, мускулатури, нервових тканин тощо, захворювання супроводжується пропасницею, збільшенням розмірів печінки та селезінки, порушенням психіки та серцевої діяльності, розладами кишкового тракту. Найважче захворювання протікає у дітей (смертність досягає 14 %). Резервуарними хазяями збудника цієї хвороби можуть бути різноманітні дикі тварини (гризуни, мавпи тощо), а в селищах — собаки та кішки.

Ряд видів трипанозом є збудниками захворювань свійських тварин. Хворобу великої рогатої худоби — нагану — викликають Т. b. brucei та ще два види трипанозом. Вона поширена в Африці, де її переносять різні види мухи цеце, та в тропічній Азії, де вона розповсюджується механічними переносниками — ґедзями. Нагана супроводжується пропасницею, недокрів'ям й спричинює смерть. Крім великої рогатої худоби, на нагану хворіють верблюди, коні, вівці тощо. Природні вогнища підтримуються за рахунок популяцій різноманітних диких копитних тварин.

У Північній Африці, Середземномор'ї, Середній Азії Т. evansi викликає клінічно дуже близьку до нагани хворобу коней, ослів та верблюдів — су-ауру, що механічно переноситься ґедзями. Злучна, або парувальна, хвороба коней, що призводить до їх загибелі, поширена в різних частинах світу, викликається Т. equiperdum. Хвороба передається без переносника, під час статевого акту.

Близькі родичі трипанозом — лейшманії (рід Leishmania) — внутрішньоклітинні паразити людини та інших хребетних, у яких збудник перебуває в амастигінній стадії. Переносники — кровосисні двокрилі з родини москітів (Phlebotomidae), в кишечнику та слинних залозах яких паразит перебуває на промастигінній стадії; зараження, відбувається під час укусу. Лейшманії ніколи не утворюють ундулюючу мембрану. L. tropica викликає шкірне захворювання, відоме під такими назвами: шкірний лейшманіоз, хвороба Боровського, східна, або пендинська, виразка. Воно поширене в Закавказзі та Середній Азії.

Резервуарні хазяї L. tropica — різноманітні гризуни. L. donovani спричинює хворобу вісцеральний лейшманіоз (кала-азар), поширену в Азії. Лейшманії уражують клітини внутрішніх органів — печінки, селезінки, лімфатичних вузлів, стінок кишечника. Захворювання супроводжується пропасницею, збільшенням уражених органів, анемією. Резервуарні хазяї — переважно собаки та шакали. Представники роду Leptomonas паразитують на рослинах, де локалізуються в судинах, наповнених молочним соком, у міжклітинниках, вакуолях клітин, причому часто розмножуються в рослинних тканинах у величезних кількостях. Це найшкідливіші паразити кави (особливо в Південній Америці) — уражені дерева гинуть протягом 3—12 місяців. Переносниками є рослиноїдні комахи з колючо-сисними ротовими органами, наприклад деякі клопи.

Вплив міксоспоридій на організм хазяїна

Міксоспоридії (Myxosporea) — клас мікроскопічних паразитів, що відносяться до групи Myxozoa. Вони локалізуються в порожнинах внутрішніх органів і різних тканинах хазяїна; можливе й внутрішньоклітинне паразитування, наприклад у ікрі риб. Мають складнийбіологічний життєвий цикл з розвитком вегетаційної форми у двох хазяях: водний безхребетних (переважно кільчасті черви) і хребетні, зазвичай риби, або ж лишень в одному хазяїні — рибі. Кожний хазяїн звільняє різні типи спор. Дві форми спор є настільки різними, що раніше розглядались, як такі що належать до різних класів в рамках Myxozoa. Описано понад тисячу видів міксоспоридій.

Життєвий цикл

Міксоспоридна стадія. У хребетного хазяїна, міксоспоридії характеризується спорами, що складається з кількох клітин. Спори мають досить складну будову. Спори ззовні вкриті оболонкою з 2-6 стулок. Всередині містяться 1-2 амебоїдні інфекційні зародкові клітин (спороплазма) з двома гаплоїдними ядрами, а також від 2 до 7 подібні на нематоцисти полярні капсули з жалкими нитками. У деяких стадій життєвого циклу статеві клітини повністю заповнюють зміст клітин хазяїна. Найпростіші міксоспоридії мають дві стулки у вигляді напівсфер, що з'єднані по екватору швом. Стулки можуть бути сплющеними та витягнутими або утворювати на полюсах довгі тонкі вирости. Однак переважно спори мають веретеноподібну, лінзоподібну або сигароподібну форми. Іноді спора складається з трьох — шести стулок і набуває зірчастої форми. Оболонка спори складається з оболонок капсул, які з'єднані між собою вздовж лінії шва. Деякі види містять запаси полісахаридів у вигляді частинок β-глікогену, які концентруються в центральній «йодофілній вакуолі».

Стулки можуть мати гладеньку або ребристу поверхню, або бути витягнуті у латеральній проекції, можлива наявність слизової оболонки. Ці адаптація, ймовірно, служать для збільшення плавучості спори в товщі води. Клапани формуються із стійких некератинизованих білків.

Alataspora solomoni — паразитскумбрії середземноморської.

Полярні, або жалкі, капсули — це округлі, грушоподібні або овальні утвори. Найчастіше в спорі містяться дві такі капсули, хоча в деяких видів кількість їх різна. Всю порожнину капсули займає вакуоля, всередині якої розташована спірально скручена полярна, або жалка, нитка; один кінець її вільний, другий прикріплений до краю капсули. На передньому звуженому кінці капсули є отвір, що прикривається невеличкою кришечкою, в центрі якої є невелика ділянка — корочок, що, ймовірно, відрізняється від кришечки за хімічним сладом. Кришечки полярних капсул видаються назовні спори через спеціальні отвори в стінках стулок поблизу лінії швів. Завдяки такій будові кришечка під час надходження до травної системи безпосередньо зазнає дії травних ферментів хазяїна, які руйнують корочок. Це ймовірно й призводить до викидання (вистрілювання) жалкої нитки, однак механізм цього процесу повністю не з'ясований. На відміну від мікроспоридій полярні жалкі нитки міксоспоридій призначені не для транспорту амебоїдного зародка, а для утримання спори на стінці кишечника.

Спори міксоспоридій дуже стійкі. Відомо, що спори Myxosoma cerebralis, що паразитують у форелі та інших лососевих рибах, протягом 12 років залишались живими на дні висохлої водойми. Стулки спор добре витримують також дію різних хімічних речовин. Зруйнувати їх вдається лише шляхом кип'ятіння в сірчаній кислоті. Після прикріплення спори до стінки кишечника її, стулки розкриваються під дією травних ферментів хазяїна, амебоїдний зародок виходить у просвіт кишечника, а звідти потрапляє до місця паразитування. В амебоїдному зародку, що перебуває в спорі або мігрує в організмі хазяїна, гаплоїдні ядра зливаються в одне диплоїдне. Цей процес називається автогамією й веде до відновлення диплоїдності. Імовірно, що у предків міксоспоридій мали місце справжній, статевий процес і перехресний обмін хромосомами, однак у процесі історичного розвитку внаслідок паразитичного способу життя, що утруднює зустріч гамет, копуляція звелася до відновлення числа хромосом.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 20

Бесплатная работа

Закрыть

Протозоология 3

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.